У 2023 році відзначила своє 5-річчя Ініціатива з розвитку екологічної політики та адвокації в Україні (EPAIU). Вже п’ять років Міжнародний фонд «Відродження» допомагає українським організаціям, що займаються питаннями довкілля, ставати сильнішими, спроможнішими, помітнішими та впливовішими.
Які цілі ставила перед собою Ініціатива і чи досягла вона їх? Як виникла ідея і у що вона трансформувалася? Яких результатів ми досягнули за 5 років? Про все це ми говорили з Тетяною Кухаренко, менеджеркою Ініціативи.
Що таке Ініціатива з розвитку екологічної політики та адвокації?
Ініціатива EPAIU – це амбітний проєкт Міжнародного фонду «Відродження» та Швеції, що має на меті трансформувати ландшафт екологічного активізму в Україні. Спільно ми розвиваємо потужні та впливові громадські організації, які здатні стати провідними гравцями у сфері довкіллєвих реформ. Ці організації прагнуть досягти стандартів доброчесного управління, бути підзвітними та широко визнаними у спільноті, тим самим сприяючи виконанню зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, а також інших міжнародних домовленостей.
«Ми бачили, як аналітичні центри допомагають державі формувати політики на рівні міст та усієї України, впливають на розвиткові процеси. І ми хотіли, щоб схожим чином це почало працювати з екологічними організаціями, – пояснює мотивацію Тетяна Кухаренко. – Але для початку, самим організаціям потрібно було стати сильнішими».
Ініціатива стартувала у 2019 році, аби покращувати якість та інклюзивність процесу розробки й впровадження екологічних політик, через активне залучення громадянського суспільства на всіх етапах цього процесу. Від розробки та адвокації рішень до їх впровадження та моніторингу, Ініціатива зміцнює голос громадян у важливих екологічних питаннях.
Окрім того, EPAIU активно працює над тим, аби підвищувати обізнаність суспільства та мобілізувати його увагу до критичних і актуальних питань довкілля. Чим більше люди знатимуть про те, які наслідки для довкілля – а значить і якості їхнього життя – матимуть ті чи інші рішення, тим вищим стає суспільний попит на зміни, інноваційні та правово-орієнтовані підходи до розробки екологічної політики. Такої політики, яка ще на етапі розробки враховуватиме чутливість до потенційних конфліктів, буде інклюзивною та справді сприятиме збереженню довкілля.
В кінцевому рахунку, EPAIU покликана не лише підсилити інституційну спроможність громадських організацій, але й сприяти розбудові кращої системи екологічного управління в Україні – стійкої, правової та демократичної.
Інституційна підтримка корисна тим, що створює фундамент для довгострокового позитивного впливу: на довкілля, якість життя людей, екологічні стандарти та практики на всіх рівнях управління. І що не менш важливо, вона дає громадським організаціям ресурс продовжувати свою роботу там, де вони мають найбільше експертності, і не залежати від короткострокових термінів окремих проєктів.
Як з’явилась Ініціатива?
Ідея Ініціативи сформувалася під час обговорення з Посольством Швеції. У той час вже існувала методика роботи для інституційного розвитку аналітичних центрів, напрацьована Міжнародним фондом “Відродження”. Тож Фонд запропонував застосувати подібний підхід до екологічного руху та організацій сектору, який на той час здавався менш розвинутим, ніж аналітичний. Разом з Посольством Швеції, ми вирішили реалізувати проєкт, використовуючи аналогічну модель, але з акцентом на екологічні питання.
Тема довкілля не була новою для Фонду. Програма «Демократія і належне врядування» вже підтримувала проєкти, пов’язані з антикорупційними питаннями щодо доступу до води, вирубки лісу. За підтримки Фонду активно розвивалася Ініціатива Прозорості Видобувних Галузей (ІПВГ), одним з акцентів якої був вплив видобутку на довкілля. Врешті, боротьба за довкілля була частиною ДНК Фонду, адже ще у 1990 році співзасновницею «Відродження» була екологічна організація «Зелений світ».
Так само новою тема охорони довкілля не була і для Тетяни Кухаренко. Вона вперше зіштовхнулася з екологією як предметом у студентські роки, навчаючись в університеті. В той час про екологію вперше заговорили в Україні як про комплексну дисципліну, що охоплює політику, економіку, біологію, фізику й хімію, а тако філософію. Тетяна згадує, як була зачарована цією ідеєю про взаємний зв’язок усіх живих істот та процесів на планеті.
Попри своє захоплення, Тетяна відійшла від біологічних наук, працюючи у Міжнародному фонді «Відродження» над задачами іншого змісту. Проте, у 2018 році, коли постала ідея Екологічної Ініціативи, її освіта і досвід виявилися помічними. Багаторічне захоплення екологією як наукою нарешті змогло знайти своє практичне застосування і подарувало Ініціативі натхненну та експертну менеджерку.
Щоб детальніше вивчити сектор, Фонд замовив огляд законодавства і діяльності різних екологічних організацій в Україні. Дослідження завершилося лише на початку 2019 року і стало основою для планування подальшої роботи (Baseline Research on the Environmental Sphere in Ukraine).
«Залучати до співпраці давні та сильні всеукраїнські екологічні організації стало “задачкою із зірочкою”. Багато з них не були готові співпрацювати через внутрішні причини або вже мали інституційні гранти від інших донорів, – згадує Тетяна. – У результаті цього, ми вирішили змінити підхід».
Так, Фонд зосередився здебільшого на організаціях, що з’явилися після Революції Гідності, і розширив свою діяльність на усі регіони України. Основну увагу ми вирішили приділити аналітичним і адвокаційним компонентам діяльності організацій, збільшенню їх експертності. Через детальне дослідження та адаптацію підходів, вдалося розробити ефективну стратегію роботи з екологічними організаціями, яка враховує їхні специфічні потреби і контекст.
Але ми хотіли не просто підтримати кілька хороших проєктів. Зважаючи на досвід Фонду в розвитку аналітичних організацій, ми зосередились на інституційному розвитку. Ми хотіли зробити організації, які уже працюють задля збереження і захисту довкілля, більш прозорими та відповідальними, сильними та спроможними вести адвокаційну діяльність, впливати на розвиток екологічних політик та програм. Зміцнити їх внутрішні ресурси і дати можливість навчатись новому, знаходити нових партнерів.
Конкурс на інституційну підтримку
На перший конкурс на інституційну підтримку ми отримали 65 заявок. Процес відбору організацій був складний і багатоетапний. Було помітно, що багато заявників працювали з вузькоспеціалізованими тематиками, і не всі були безпосередньо пов’язані з екологічною діяльністю.
«Фонд вирішив зосередитися на суто громадських об’єднаннях, особливо тих, які з’явилися після Майдану, з новим мисленням та підходами. Наша ідея полягала у тому, що дві третини учасників мають бути з регіонів, а не лише зі столиці. Рівень розвитку ГО не мав визначального значення, але важливим був драйв, мотивація команд до змін, – пояснює критерії Тетяна Кухаренко.
Особливу увагу ми прагнули приділити індустріальним регіонам, де довкіллєві проблеми були особливо гострими. Це було зроблено для забезпечення балансу між столичними та регіональними ініціативами, аби залучити ширший спектр ідей та підходів.
Проте, саме з індустріальних регіонів до участі у конкурсі долучилося мало організацій. Попри очікування, низькою була активність і на Донбасі, який Фонд розглядав як один з ключових регіонів. Хоч це і стало неприємно несподіванкою для Фонду, це спонукало нас детальніше дослідити низьку активність організацій регіону та в майбутньому допомогло запустити новий напрямок підтримки в межах Ініціативи (Role of CSOs in Addressing Environmental Problems in the Donbas).
З 65 організацій Експертна рада Ініціативи, зібрана з професіоналів у сфері захисту довкілля, відібрала для першого етапу двадцять п’ять, з якими планували працювати, фокусуючись на їх інституційному розвитку. Це були організації з різних регіонів та з різним рівнем розвитку. Головною вимогою до учасників була готовність рости і змінюватись та розуміння важливості роботи над екологічними програмами і стратегіями.
На основі подальшої оцінки, з двадцяти п’яти організацій, Експертна рада обрала шістнадцять для першого етапу. Кожна з них отримала фінансування для розвитку – невеликі гранти до 10 тисяч доларів.
Організації, які брали участь у першому етапі Ініціативи, продемонстрували власну мотивацію до зростання. Вони прагнули не тільки стати більш професійними та ефективними у своїй роботі, але й активно долучатися до процесів формування екологічної політики, євроінтеграції тощо. В результаті, всього за півроку організації зробили значний прогрес у своєму інституційному розвитку.
Тринадцять з них стали інституційними партнерами EPAIU на наступні роки. Усі вони довели, що готові і спроможні грати в довгу, навчатись і діяти ефективно, розбудовувати партнерські мережі.
Як організації зростали
Однією з головних цілей ініціативи було забезпечити, щоб екологічні організації мали більший вплив на політичні рішення, що стосуються довкілля. Це включало участь у законодавчих процесах, розробці політик і програм та лобіювання інтересів сталого розвитку.
Партнери програми зміцнили свої незалежні органи управління (Правління, Наглядові ради), що дозволило їм більш ефективно керувати внутрішніми ресурсами та забезпечувати стратегічне направлення своєї діяльності.
Важливим аспектом посилення інституційної спроможності було впровадження внутрішніх політик, які забезпечують належний менеджмент, прозорість і підзвітність організацій. Це допомогло партнерам стати більш прозорими та відкритими для своїх стейкхолдерів, зміцнивши довіру до них та підвищивши їхню репутацію.
Стратегічне планування та оновлення місій організацій сприяли чіткому визначенню їхніх цілей та забезпечили основу для їхнього подальшого розвитку. Завдяки цьому, організації змогли визначити пріоритетні напрями своєї діяльності та більш ефективно використовувати і залучати ресурси.
Особливу увагу Ініціатива приділяла і стратегічним сесіям для організацій, що дозволяли ретельніше планувати свою діяльність, визначати пріоритети та розробляти ефективні стратегії впливу.
Зовнішня комунікація та розвиток інформаційних майданчиків стали однією із найважливіших частин зміцнення інституційних партнерів. Ефективна комунікація дозволила організаціям краще залучати громади до своєї діяльності та підвищувати обізнаність про ключові екологічні питання. Зрештою, це також допомогло знайти нових союзників і союзниць, волонтерів, партнерів і донорів. А пізніше, з початком широкомасштабної війни, комунікація про збитки для довкілля внаслідок дій окупантів, стала ключовою діяльністю практично для усіх партнерів EPAIU.
Дослідницька та адвокаційна спроможність організацій також значно покращилася, зокрема за рахунок навчання, яке організовувала для них наша Ініціатива. Це дало змогу громадським організаціям вести глибші дослідження, розробляти більш ефективні стратегії адвокації та забезпечувати зміни в політиці та практиках, що стосуються довкілля.
Трохи більше про те, як змінювались організації-партнери, можна прочитати ось тут.
Окрім цього, значний акцент було зроблено на розвитку партнерств. Стратегічна взаємодія з різними зацікавленими сторонами, включаючи урядові агенції, приватний сектор, інші НУО та міжнародні організації, дозволило підвищити ефективність і впливовість партнерів Ініціативи, а також залучити додаткові ресурси для реалізації їхніх проєктів.
Організації використовували свої інституційні гранти для проведення освітніх програм та тренінгів, навчань з екологічного менеджменту, використання цифрових технологій тощо.
Також ми сприяли створенню міжсекторальних зв’язків, зокрема між громадськими організаціями, місцевою владою та приватним сектором. Це допомогло підвищити ефективність того, що наші партнери робили й раніше, та забезпечити ширшу підтримку їх ініціатив.
Однією з ключових цілей проєкту стало створення міцної мережі між різними організаціями. Кожен тренінг, лекція, зустріч і конференція, які проводила Ініціатива EPAIU для своїх грантерів, була також задумана як майданчик для мережування. Це дозволило учасникам обмінюватися досвідом, підтримувати одне одного та планувати спільні ініціативи. Зрештою, грантерські когорти EPAIU стали такою собі неформальною спільнотою, що заряджена на взаємодію.
«З 2019 року 40 громадських організацій пройшли через навчальні програми EPAIU і отримали важливі знання та навички для ефективного ведення своєї діяльності, – каже Тетяна Кухаренко. – І це не рахуючи понад 100 індивідуальних консультацій для основної когорти грантерів. Все це зміцнювало організації і допомагало їм рости».
Програма також включала проведення п’яти щорічних конференцій EPAIU, які стали платформою для обміну досвідом, найкращими практиками та залучення нових знань.
Значним досягненням EPAIU, яке неодноразово відзначали і самі грантери, стало залучення основної когорти учасників до фахового консультування інших груп грантерів. Це дозволило передавати цінний досвід з екологічних питань, підтримувати розвиток молодших або менш досвідчених організацій і сприяло створенню міцної спільноти експертів та активістів. Так, організації що працюють в секторі майже 10 років, допомагали “молодим” еко активістам з дослідницькими проєктами, адвокаційними кампаніями тощо. Інколи просто ділились досвідом своїх поразок і перемог, могли підказати до кого звернутись за експертною допомогою.
Ключові виклики на шляху
«Може здатися, що інституційне зростання – це легка прогулянка, мовляв, дали гроші і цього достатньо. Насправді, ж це довга і кропітка робота, в процесі якої ми зіштовхувалися з десятками різних викликів», – розповідає Тетяна Кухаренко.
Деякі організації-партнери відкрили для себе нові напрями роботи з темою довкілля. Наприклад, почали більше працювати з темою еко-освіти, або вчитися використовувати нові методи обробки інформації, яку збирали для аналізу ситуації у своїх регіонах. Хтось провів свої перші великі адвокаційні кампанії, або просто почав більше взаємодіяти з громадами.
І хоч не кожна нова справа закінчувалась великими перемогами, наші партнери здобули новий унікальний досвід і переглянули свої принципи роботи. Звісно, шлях зростання неминуче тернистий.
Серед основних викликів, з якими зіштовхнулись організації за чотири роки інституційного зростання, Тетяна Кухаренко виділяє наступні:
- Врахування локальної специфіки
Кожен регіон України має свої унікальні екологічні виклики та потреби. Відповідно, організації мусили адаптувати свої підходи та стратегії до локальних умов, щоб бути ефективними.
- Залучення громад
Важливим аспектом роботи організацій було залучення місцевих спільнот. Вони прагнули не тільки до захисту довкілля, але й до створення сильнішого відчуття відповідальності та участі серед громадян.
- Запровадження міжнародних стандартів
Багато організацій прагнули інтегрувати міжнародні стандарти, зокрема і ті що потрібні для євроінтеграції, та практики в свою роботу. Це підвищувало якість роботи та робило їх більш привабливими для міжнародного співробітництва.
- Створення освітніх програм
Багато із залучених організацій активно працювали над освітніми програмами, спрямованими на підвищення рівня еко свідомості людей. Освіта вважалась ключовим елементом у формуванні стійкого екологічного майбутнього.
- Впровадження інновацій у захисті довкілля
Окремі організації фокусувалися на підтримці інноваційних екологічних проєктів та технологій. Це включало розвиток зелених технологій, енергозбереження та сталих практик управління ресурсами. Робота з новими методами потребувала навчання і часу на те, аби адаптувати їх до звичних робочих процесів.
- Мережування та творення спільнот
Ініціатива сприяла створенню cильної мережі між різними екологічними організаціями, що дозволило обмінюватися досвідом, ресурсами та кращими практиками. Це стимулювало співпрацю та синергію між різними групами, але також дозволяло побачити та визнати свої слабкі сторони.
Малі гранти та розширення Ініціативи
Хоча перший конкурс, який проводився ще у 2019 році не привернув достатньої уваги організацій Донбасу, Фонд не поспішав відмовлятися від ідеї співпраці з місцевими НУО. У 2021 році Ініціатива провела окреме детальне дослідження специфіки роботи екологічних організацій Донеччини та Луганщини. Ми виявили, що громадські організації у цих областях працюють у дуже складних умовах, інколи навіть ризикуючи власною безпекою, але, одночасно, з пересторогою ставляться до всеукраїнських конкурсів, маючи певну недовіру до прозорості донорів.
Враховуючи ці виклики, ми вирішили започаткувати конкурсну ініціативу, спрямовану на підтримку і розвиток громадських організацій саме у цих регіонах. Метою було не лише виявити потреби організацій, але й познайомитися із активними екологічними осередками і визначити, що можна зробити в рамках існуючих можливостей та обмежень.
За результатами конкурсу малих грантів ми відібрали 11 організацій, переважно з Донеччини. Це вказувало на наявність активного громадського життя у регіоні та бажання організацій творити зміни попри складні обставини та обмежені ресурси. Незважаючи на меншу кількість заявок із Луганщини, подані проєкти були сильними та показали зрілість і зосередженість організацій на екологічній проблематиці.
У вересні – листопаді 2021 року команда Ініціативи відвідала кожну організацію, щоб оцінити їхню роботу та потенціал, познайомитись і трохи краще зрозуміти контекст, у якому вони працюють. Ми бачили, як організації займаються апсайклінгом, сортуванням відходів і компостуванням, моніторингом якості повітря, розробкою лабораторій для переробки пластику та іншими ініціативами. При цьому, усі вони намагались залучати до своєї роботи громади, у яких жили члени організацій, та навчальні заклади. Активісти справді горіли своїми ідеями.
Проте на заваді стало повномасштабне вторгнення росії.
Початок повномасштабної російської агресії поставив на паузу деякі проєкти, але все ж не зміг зупинити активістів та їхню роботу повністю. Попри усі несприятливі зовнішні обставини, а подекуди – безпосередні ризики для життя, екологічні організації продовжували працювати та розвиватися. Майже усі проєкти організацій, які ми підтримали за першим конкурсом міні грантів, були завершені.
Ще раніше, період пандемії змусив організації швидко адаптуватися до нових умов роботи. Вони навчилися використовувати цифрові інструменти та платформи, що підвищило їх гнучкість та швидкість реагування на змінювані обставини. І як результат, це підготувало організації та допомогло впоратися з викликами повномасштабної війни. Навесні 2022 ми були вражені тим, як в умовах великої загрози і стресу команди організацій звітували за свої проєкти, і навіть висловлювали плани шукати фінансування для продовження цієї роботи.
Початок повномасштабного вторгнення став каталізатором для ще тіснішої взаємодії та підтримки між організаціями – спільні звернення до міжнародних партнерів, акції та кампанії в Україні й за кордоном.
Він же став для нас сигналом запустити другу хвилю малих грантів і підтримати місцеві організацій сходу та півдня – в регіонах які найбільше страждали від російської агресії та знелюднення, але в той же час демонстрували значний потенціал для інституційного розвитку. Велику підтримку у цьому нам надала і Швеція.
Так ми зосередились на організаціях, які вже мали досвід та були готові до подальшого розвитку. Тоді ми знову провели аналіз потреб і можливостей місцевих організацій. На основі цього аналізу Ініціатива надала підтримку 16 організаціями з південних та східних міст України. Згодом виявилося, що “малі” проєкти дали несподівано важливі результати, які можуть використовуватися, зокрема, і для планування відновлення громад, і розробки екологічних компонентів до стратегічних планів територіальних громад, і для просвітницької діяльності з молоддю, і для інтеграційної діяльності з внутрішньо переміщеними особами тощо.
«Ця історія ілюструє, як громадські організації змогли адаптуватися та еволюціонувати у відповідь на кризу. Завдяки підтримці Ініціативи, вони змогли продовжувати і розвивати свою діяльність, підвищуючи свій вплив на місцеву та національну екологічну політику», – говорить Тетяна Кухаренко.
Розвиток екологічної політики
За чотири роки роботи з нашою інституційною підтримкою, партнери Ініціативи EPAIU виконали значну аналітичну та дослідницьку роботу. Значним був також їхній внесок у формування екологічних політик.
Наприклад, наші гранетри долучилися до розробки 13 законопроєктів, що стосуються різних аспектів екологічної політики. Експерти зосередили увагу на виявленні потенційних слабких місць екологічної політики та врахуванні кращих європейських практик для захисту українського довкілля.
Серед них – законопроєкти про державний екологічний контроль, які передбачають вдосконалення механізмів контролю за дотриманням екологічних норм; законопроєкти, що стосуються промислового забруднення та охорони атмосферного повітря, спрямовані на зменшення шкідливих викидів від промислових об’єктів тощо.
Інші два законопроєкти стосувалися управління відходами та обігу пластикових пакетів, а також впливу пластикових виробів і упаковки на довкілля. Це і про зменшення використання одноразових пластикових матеріалів, і про стимулювання переходу на альтернативні, екологічніші матеріали.
Аналогічна робота була проведена і щодо 15 стратегічних документів, які визначають основні напрямки розвитку екологічної політики на національному рівні, 10 програм екологічного спрямування національного, регіонального та місцевого значення.
Іншою сферою для законодавчих ініціатив стали процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), спрямовані на забезпечення більшої відповідальності при реалізації проєктів, які можуть впливати на природне середовище, а також енергетичної ефективності, дизайну ринку енергії відповідно до вимог 4-го Енергопакету ЄС, застосування енергозберігаючих освітлювальних приладів, а також запровадження реєстру відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
Іще одна сфера уваги – розвиток Смарагдової мережі, мережі охоронних територій в Україні, що має важливе значення для збереження біорізноманіття та природних ландшафтів.
Всі ці законопроєкти відіграють ключову роль у формуванні ефективної, сталої та відповідальної екологічної політики в Україні, сприяючи зміцненню екологічних стандартів та практик на всіх рівнях управління.
Участь експертів від громадських організацій-грантерів Ініціативи у розробці національних документів стратегічного значення також стала значущим внеском у формування української екополітики. Серед ключових документів, у розробці яких вони брали участь, – Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. Цей документ визначає основні напрямки діяльності та заходи щодо зменшення впливу зміни клімату та підвищення стійкості екосистем.
Експерти також брали участь у розробці таких важливих документів, як:
- Водної Стратегії України, яка визначає основні принципи управління водними ресурсами країни до 2050 року і покликана забезпечити їх раціональне використання, охорону та відновлення;
- Дорожньої карти кліматичних цілей на 2030 рік з урахуванням бачення громадськості та Українського кліматичного руху, яка передбачає конкретні кроки та ініціативи для досягнення визначених цілей в області клімату;
- Пріоритетних кроків у рамках впровадження Україною 4-го Енергетичного пакету ЄС, що включає реформування енергетичного сектору країни відповідно до європейських стандартів,
- Рішення РНБО “Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері”, яке зосереджує увагу на найактуальніших проблемах екологічної безпеки країни та шляхах їх вирішення.
Ця участь підкреслює активну роль громадських організацій у формуванні національної екологічної політики та забезпечує важливий внесок у сталий розвиток країни.
Що далі?
«Зараз ми ведемо переговори з Посольством Швеції щодо наступних етапів Ініціативи. Звісно, хотілось би продовжувати проєкт і охопити ще більше екологічних організацій», – говорить Тетяна Кухаренко.
На думку Тетяни, Ініціатива не вичерпала себе і хоча її результати вже вражають, – попереду ще довгий шлях.
«Сьогодні росіяни умисно продовжують знищувати і забруднювати нашу природу, землю, водойми. Це проблеми, які впливатимуть на багато поколінь українців, – підсумовує Тетяна. – Тому дуже важливо, щоб наші екологічні організації були сильними та спроможними і змогли допомогти державі подолати проблеми, які накопичуються під час війни».
