Нещодавно Україна відсвяткувала 10-річчя з часу приєднання до Ініціативи Прозорості Видобувних Галузей або скорочено – ІПВГ.
ІПВГ є міжнародним стандартом, спрямованим на покращення прозорості та відповідальності в управлінні природними ресурсами, такими як нафта, газ, вугілля, мінерали тощо. ІПВГ була започаткована в 2002 році за сприяння Фундацій Відкритого Суспільства і встановлювала стандарти для розкриття інформації про прибутки, які отримують уряди від експлуатації природних ресурсів.
Згідно з цією ініціативою, уряди, компанії та громадянське суспільство співпрацюють для забезпечення прозорості і відкритості в галузі видобутку природних ресурсів. Країни-учасниці зобов’язуються публікувати інформацію про прибутки, що надходять від експлуатації природних ресурсів, та взаємодіяти з представниками громадянського суспільства для забезпечення ефективного моніторингу.
Мета EITI полягає в тому, щоб зменшити корупцію, підвищити прозорість в управлінні природними ресурсами і забезпечити, щоб доходи від видобутку призначалися для загального блага та розвитку країни.
У цьому матеріалі ми розповімо про довгу дорогу до Ініціативи, труднощі у її впровадження та роль Фонду в тому, щоб українська видобувна галузь ставала прозорою, а кошти від видобутку йшли на розвиток громад.
Шлях до Ініціативи
Формально Україна приєдналася до ІПВГ у 2013 році. Проте для «Відродження» історія просування, запуску та підтримки Ініціативи триває вже понад 15 років.
Все почалося наприкінці 2007 року з візиту казахського національного фонду мережі Фундацій Відкритого Суспільства у Київ. У їх країні почалося запровадження ІПВГ і вони розповіли про Ініціативу директору програми «Демократія і належне врядування» Олексію Орловському, який побачив в Ініціативі антикорупційний інструмент. В той період Україна страждала від газового тиску росії, а загалом сектор видобування надр страждав від корупції та непрозорості.
«Ми розглядали цю ініціативу як антикорупційну з самого початку. Для нас це був ключовий інструмент для підвищення прозорості в цьому секторі. Я юрист і конституціоналіст, а в Конституції написано, що надра належать українському народу. ІПВГ допомагає нам усім, як представникам українського народу, отримувати переваги від видобутку того, що знаходиться у нас під ногами», – пояснює свою мотивацію Олексій Орловський.
Щоб детальніше познайомитися з Ініціативою, делегація від Фонду та українських ГО поїхала у Азербайджан, який одним з перших у світі приєднався до ІПВГ.
Зрозумівши, яку користь все це може дати Україні, Фонд включився до просування цієї Ініціативи в Україні. Ми допомагали таким організаціям, як Центр «Номос», «DIXI Group» та Q-club спілкуватися з урядовцями, пояснювати переваги і шукати шляхи, як саме Україна зможе стати повноправним членом ІПВГ. Інтерес урядовців, при цьому, лишався невисоким. Все змінилось напередодні президентської кампанії 2010 року.
Тоді Юлія Тимошенко, щоб продемонструвати свою чесність та прозорість, підтримує вступ України до ІПВГ. «Це рішення йшло всупереч риториці Уряду. Тоді ще в ІПВГ не було європейських країн, не було США, а в Ініціативі переважали країни із африканскього континенту. Нам прямо говорили: це ви що, пропонуєте нам замість євроінтеграції – афроінтеграцію? Проте в якийсь момент це стало політично-вигідним для тодішньої прем’єрки і Уряд прийняв рішення, необхідне до вступу. Це було суто політичне рішення, але початок було покладено», – розповідає Олексій Орловський.
Після президентських виборів 2010 року та обрання Віктора Януковича, процес знов зупинився на тривалий час і відновився лише після того, як Україна приєдналася до Партнерства «Відкритий Уряд». Завдяки тиску Фонду, пункт про приєднання України до ІПВГ потрапив до Плану дій Партнерства «Відкритий Уряд». І хоча Уряд не поспішав впроваджувати цей План дій, на допомогу знову прийшли політичні мотиви Прем’єра, на той час вже Миколи Азарова.
Азаров керував Впровадженням Партнерства «Прозорий Уряд» і на одному з засідань Олексій Орловський розповів, що окрім України заявку на членство в ІПВГ подали США та Колумбія. А отже, якщо поспішити, можна «обігнати Америку» і першими приєднатися до Ініціативи. Проросійський прем’єр загорівся ідею «показати США кузькіну мать» і процес знову почав рухатись. У жовтні 2013 року, напередодні Революції Гідності, Україна приєдналася до ІПВГ, справді зробивши це швидше, ніж США.
10 років впровадження Стандартів
У 2014 році була створена багатостороння група зацікавлених осіб, яка включала і представників влади, і видобувних компаній, і громадськості. Це, в свою чергу, привело до появи Національного секретаріату ІПВГ. Керівницею секретаріату стала Діна Нарежнева, яка зараз є менеджеркою Міжнародного фонду «Відродження».
«Для мене це був виклик – запустити такий процес. Тематика прозорості для мене дуже близька. Для мене відпочатково ІПВГ – це про підзвітність і про творення майданчику між владою, компаніями і громадянським суспільством, де останнє було і є рушійною силою», – каже Діна Нарежнева.
Функціонування Секретаріату підтримав Світовий Банк, а «Відродження» продовжувало підтримувати громадські ініціативи, пов’язані з ІПВГ.
«В той час Міністерство Енергетики було досить консервативною структурою, тож потрібно було докладати багато зусиль, щоб просувати повноцінне впровадження ІПВГ, – розповідає Діна Нарежнева. – У нас утворилася синергетична співпраця: «Відродження» та «DIXI Group» виступали від імені громадськості, наша команда в Секретаріаті, відповідно, від Секретаріату, так вдавалось виконувати величезну кількість завдань і досягнути всіх поставлених цілей».
Першим викликом стала робота над нормативно-правовою базою: потрібно було перевести імплементацію ІПВГ з рівня міжнародних зобов’язань на рівень закону та підзаконних актів. Паралельно велася робота зі збору даних для підготовки першого звіту ІПВГ. «Спочатку більшість підзвітних суб’єктів нам, м’яко кажучи, не давали інформацію. Мовляв, це не прописано в законі, чому я маю вам щось відкривати? Органи влади давали відписки, Податкова також через відсутність відповідного законодавства не хотіла відкривати інформацію. Але до кінця 2015 року спільними зусиллями було підготовано та проадвокатовано Постанову Кабміну і крок за кроком зібрали інформацію. Перший звіт вийшов вчасно», – згадує Діна Нарежнева.
Величезним викликом для Ініціативи стала війна, що почалась у 2014 році. Уряд не міг контролювати частину територій, де відбувався видобуток. Розуміючи це, глобальне Правління ІПВГ дозволило Україні надавати адаптовану інформацію, що стосуватиметься лише тих територій, з яких можливо зібрати інформацію.
З початку роботи Секретаріату ІПВГ тривала робота над законопроєктом про Прозорість видобувних галузей, який Верховна Рада остаточно прийняла у 2018 році. Закон поставив усі компанії в рівні умови та сформував чіткий перелік того, що вимагалось від компаній, як державних, так і приватних. Це створило передбачувані правила гри і подальша робота Ініціативи стала легшою. Україна продовжувала впроваджувати нові стандарти і готувати звіти.
Крім підготовки звітів і Секретаріат ІПВГ, і Фонд працювали над тим, щоб збільшити прозорість у енергетичній та видобувній сфері: допомагали розкривати інформацію про кінцевих бенефеціарних власників, цифровізовувати інформацію у сфері видобування, вдосконалювали процеси ІПВГ на глобальному рівні. Наприклад, змогли змінити світові підходи щодо прозорості транспортування вуглеводнів.
З 2016 до 2023 року членом глобального правління ІПВГ був Олексій Орловський, де очолював один з трьох ключових комітетів – Комітет по управлінню та нагляду. Це допомагало впливати на розвиток Ініціативи в усьому світі, просувати українські інтереси на глобальній арені та ділитися українським досвідом прозорості, що часто був передовим. Двічі засідання Правління ІПВГ проходило в Україні: у 2015 і 2019 роках.
Інша сфера, в якій активно працював Фонд – це залучення громад, у яких ведеться видобуток, до ІПВГ. «Ми прагнемо опустити Ініціативу з рівня великих агрегованих цифр на рівень громад, щоб вона стала зрозумілою і могла допомогти конкретному місту або селу, регіону. На рівні видобувних регіонів мають існувати дискусійні майданчики, де зацікавлені сторони можуть обговорити витрати коштів від видобутку і цим покращити життя у самих громадах», – говорить Олексій Орловський.
У 2022 році обмеження в Україні, які з’явились у 2014-му, посилились і поглибились. Деякі видобувні регіони потрапили під окупацію, значна частина інформації стала недоступною, іншу частину Уряд закрив з міркувань безпеки. Це стосувалось і з порталом ІПВГ, який містить зведену інформацію про роботу видобувного сектору. Він відновив значною мірою публічну роботу лише на початку жовтня 2023 р., хоча протягом року компанії продовжували надавати для нього інформацію.
Що далі?
В минулому ІПВГ приділяла більше уваги формальним показникам. «Фактично, це була фінансова звірка, щось схоже на те, що роблять аудитори. Поступово громадянське суспільство почало висувати все більше вимог, додалися норми Європейського Союзу. Сьогодні країни зобов’язані розкривати інформацію про бенефеціарних власників, про платежі, які здійснюють видобувні компанії на користь громад. Додалися і питання гендерної рівності. Зараз ІПВГ працює на розвиток прозорості та створення майданчиків для комунікації на рівні видобувних регіонів», – пояснює Олексій Орловський.
Сьогодні ІПВГ продовжує розвиватися та адаптуватися до змін в сучасному світі. Крім прозорості та відповідальності, з яких починалась Ініціатива, значна увага приділяється залученню громадянського суспільства, збільшенню соціально-економічних вигод для громад, сприяння сталому розвитку видобувних регіонів, роботі з екологічними та соціальними викликами.
«ІПВГ – це сфера, яка стосується і підзвітності, і охорони довкілля, і відновлення. Відтак це залишатиметься в полі зору Фонду і надалі. Я певен, що ми ще не вичерпали усі можливості, які дає Ініціатива і тут є над чим працювати. Ключова роль в цьому знову має бути у громадянського суспільства», – говорить Олексій Орловський. – Якщо взятися за якусь справу, знаючи, що вона може приносити користь і є динаміка розвитку, не лише процес, але й результат – то це вартує того, щоб займатися цим 15 років».
За словами Діни Нарежневої, Ініціатива продовжить роботу, адже дає переваги для усіх сторін процесу. «Користь від ініціативи отримують всі. Органи влади отримують більше структурованої інформації і можуть приймати рішення на основі даних. Звіти містять надзвичайно багато інформації і проглянувши їх ретроспективно сьогодні можна бачити, як, наприклад, змінювалась ситуація на ринку. Це ті дані, які потрібні для людей, що приймають рішення, – пояснює Діна. – Громади, на території яких ведеться видобуток, отримують певний відсоток від податків, які сплачують видобувні компанії, у свій бюджет. А отже для громади важливо розуміти, на які кошти вона може розраховувати. Це знання дає поштовх людям на місцях говорити зі своєю владою про те, як ці кошти далі будуть використовуватись».
