укр eng

Як держава бореться з корупцією: мовою фактів, а не емоцій

28 лютого 2019

Антикорупційна політика в Україні належно не сформована і не відповідає запитам суспільства, свідченням чого є, зокрема, те, що політична воля до боротьби з корупцією основних політичних гравців надзвичайно слабка або взагалі відсутня, як і Антикорупційна стратегія та програма дій Уряду на її виконання на 2019 і наступні роки.

Такого висновку дійшли автори альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики, презентованого 26 лютого 2019 року. Дослідження охопило переважно 2017–2018 рр. за чотирма напрямками: антикорупційна політика, запобігання корупції, криміналізація корупції і правоохоронна діяльність, міжнародне співробітництво. Його авторами стали громадські експерти, які тривалий час спеціалізуються на питаннях запобігання корупції: О.  Калітенко, Д. Калмиков, І. Коліушко, О. Лємєнов, Б. Малишев, А. Марчук, Р. Сіверс, В. Тимощук, М. Хавронюк.

Так, з метою запобігання корупції в Україні створено спеціалізований орган – Національне агентство з питань запобігання корупції, але воно за час діяльності довело свою функціональну неспроможність. Замість вироблення антикорупційної політики, НАЗК займається набагато більш дрібними питаннями, які не роблять антикорупційної «погоди».

З іншого боку, автори звіту дослідили участь громадянського суспільства і бізнесу у виробленні та моніторингу реалізації антикорупційної політики. Їхню допомогу і бажання співпрацювати спеціально уповноважені інституції з питань антикорупційної політики часто ігнорують.

«Дослідження громадськості та бізнесу мають братись до уваги під час розробки нової Антикорупційної стратегії та Державної програми з її реалізації. Від ставлення влади до представників громадянського суспільства як до партнерів, а не як до ворогів чи опонентів, виграють всі, – переконаний експерт Transparency International Україна Олександр Калітенко. – Поточний рівень тиску на активістів є неприпустимим. Важливо повернутись до конструктивного діалогу і співпраці задля системних рішень у боротьбі з корупцією. Адже мета антикорупційної реформи ще не досягнута», – підсумував цю частину дослідження він.

У сфері забезпечення доброчесності публічної служби експерти наголосили на проблемах із забезпеченням етичних стандартів публічної служби і прозорості доходів та видатків публічних службовців, запобіганням і вирішенням ситуацій конфлікту інтересів. Водночас законодавство про державну службу в основному відповідає міжнародним стандартам.

Стандарти належного врядування впроваджуються не в усіх сферах однаково. Зокрема, переважно позитивно можна охарактеризувати хіба що системи доступу до інформації і публічних закупівель, хоча і вони останнім часом стають проблемними, а також антикорупційну експертизу проектів законів, яку проводить профільний комітет ВРУ та громадськість. З іншого боку, проведення такої експертизи Міністерством юстиції і НАЗК більше нагадує профанацію. Формалізмом відрізняється і ситуація з підготовкою і реалізацією антикорупційних програм державних органів, фінансовим контролем й аудитом. Надважливий закон про адміністративні процедури досі не ухвалено. Запобігання корупції у приватному секторі пущено на самоплив.

Д. ю. н., директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк зупинився на проблемах, які існують у сфері криміналізації корупції. Так, до сьогодні перелік корупційних правопорушень у різних законах визначено суперечливо. «Положення Кримінального кодексу щодо корупційних злочинів містять десятки колізій та інших вад, які заважають їх застосовувати на практиці. Розслідування цих злочинів віднесено одночасно до підслідності кількох органів і слідчі окремих з них не мають відповідної спеціалізації, тобто і належних знань та досвіду. Процедури розслідування та розгляду кримінальних справ про корупційні злочини щороку ускладнюються, внаслідок чого суди роками не виносять в цих справах справедливих рішень», – зазначив Микола Хавронюк.

Україна бере активну участь в міжнародно-правових інструментах з питань боротьби з корупцією, здійснює міжнародну співпрацю і надає взаємну правову допомога. У цій сфері фахівці відзначили такі проблеми, як невиконання Україною, насамперед через відсутність політичної волі, численних важливих рекомендацій, наданих міжнародними організаціями, та низьку результативність участі НАБУ, ГПУ та МЮ в міжнародній правовій допомозі в кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів, вчинених на території України.

Альтернативний звіт в електронному варіанті буде завантажено на сайті Центру політико-правових реформ у рубриці "Видання".

Звіт підготовлено Центром політико-правових реформ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Підготовка альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики за 2017 рік».

comments powered by Disqus