укр eng

В ООН не врахували проблеми вразливих груп жінок

14 березня 2017

Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок за результатами проведеного 8 періодичного звіту від України оприлюднив свої висновки.

На жаль, можна констатувати, що документ мало враховує специфічні проблеми та потреби вразливих груп жінок, які були викладені в окремому звіті громадськості, що був альтернативним до документу Міністерства соціальної політики України про виконання державою взятих на себе зобов’язань із забезпечення гендерної рівності в Україні.

«Так, жінки, які вживають наркотики, згадуються лише один раз і тільки в контексті профілактики вживання наркотиків. В документі нічого не сказано про потребу різного роду інтервенцій для тих жінок, які вживають наркотики (як то гендерно-сензетивні програми зменшення шкоди), і не згадується проблеми надмірної криміналізації наркозалежних і того, які негативні наслідки репресивна наркополітика має на громадське здоров’я загалом (передусім епідемія ВІЛ/СНІДу в країні) та на вразливість жінок зокрема», каже Олена Кучерук, менеджер програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».

Проте сам факт підготовки альтернативного до урядового звіту є надзвичайно важливим, оскільки жінки з ВІЛ, споживачки наркотиків, секс-працівниці та представниці ЛГБТ-спільноти вперше відкрито поскаржилися в ООН на множинну дискримінацію, якій піддаються в Україні: високий рівень насильства та жорстокості з сторони правоохоронних органів, порушення батьківських і репродуктивних прав, примусової стерилізації та розкриття статусу.

Саме тому програмна ініціатива «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» підтримала розробку аналітичного продукту благодійною організацією «Позитивні жінки» разом з партнерами: благодійною організацією «Легалайф-Україна», громадською організацією «Інсайт», благодійною організацією «Клуб «Світанок».

Аліна Ярославська, координаторка проекту «Підтримка маргіналізованих жінок України в підготовці та представленні тіньової доповіді в комітет CEDAW», каже: «Дехто згадується менше, дехто більше, але в цілому рекомендації дуже розмиті, і їх можна трактувати не однозначно. Натомість ми подавали чіткі рекомендації, з посиланнями на конкретні статті законодавства. Увага Комітету була прикута до таких болючих для України питань, як військовий конфлікт, насильство під час конфлікту, а також захист прав етнічних меншин. Та це в котрий раз показало типовість як державних підходів, так і підходів міжнародних інституцій – чиїсь права ставлять на перше місце, а чиїсь є непріоритетними».

Також варто зазначити, що у документі ООН питання ВІЛ/СНІДу згадано тільки в аспекті забезпечення доступності жінок, які живуть з ВІЛ до антиретровірусного лікування, і це добре. Однак нічого не сказано про інші специфічні проблеми, які були наведені в альтернативному звіті, зокрема йдеться про обмеження доступу до репродуктивних технологій, та позбавлення права на всиновлення.

Жінки секс-бізнесу згадуються в контексті торгівлі людьми. Рекомендації Комітету ООН стосуються лише необхідності створення притулків, кризових центрів та альтернативних місць роботи для тих, хто бажає покінчити з секс-роботою. Нічого не сказано про потребу декриміналізації секс-роботи, негативні наслідки чого були наведені у звіті громадських активістів.

Питанню ЛБТ присвячено окремий розділ. Однак розділ містить лише загальні положення про неприпустимість дискримінації та стигми щодо ЛБТ спільнот і не містить специфічної інформації та рекомендацій щодо зміни нормативної бази, яка лімітує права вказаних груп, особливо трансґендерів щодо зміни статі та документів, які засвідчують особу.

Таким чином, можна стверджувати, що цього разу Комісія ООН не врахувала всіх специфічних питань та потреб, які стосуються вказаних груп жінок. Лише традиційно окреслені питання, які стосуються загалом питань всіх жінок, та загальні положення та рекомендації.

Проте це не привід «опускати руки»: «Я завжди шукаю плюси в усьому, тому у цьому випадку можу сказати, що те, що наші рекомендації були враховані дуже узагальнено, мотивує нас до того, щоб діяти активніше, а не чекати, поки держава зробить все сама. 21 березня ми організовуємо зустріч представників спільнот і зацікавлених осіб, на якій розроблятимемо спільний адвокаційний план. Я вважаю, що спільнотам потрібно підтримувати одна одну в адвокації. Працюватимемо разом. Разом ми сильніші», наголошує Аліна Ярославська.

comments powered by Disqus