Державний борг є важливим показником фінансової стійкості країни й має значний вплив на економічний розвиток. Він є неодмінною частиною політики будь-якої країни та може бути як джерелом фінансування для розвитку економіки, так і фактором, що обмежує економічний ріст.
Розглянемо причини утворення і зростання державного боргу, а також його наслідки.
Як виникає державний борг?
Державний борг – це, по суті, звичайна позика. Тільки в цьому випадку її залучає держава та йдеться про значні суми. Авжеж, така ситуація виникає не на порожньому місці. Спочатку в країні виникає дефіцит бюджету. Причин для цього може бути кілька — від стихійного лиха, на ліквідацію наслідків якого потрібні значні суми, до необґрунтованої політики влади, наприклад, завищення витрат на різні соціальні програми. Коли виникають фінансові складнощі держава змушена звернутися по допомогу до тих, хто на цей час перебуває в більш стабільному становищі.
Позика найчастіше надається в іноземній валюті (доларах США, євро тощо), а МВФ надає позики в СДР (спеціальні права запозичення)
Зовнішній державний борг також можна розглядати з позиції боргу на душу населення( у такому разі вся сума позики ділиться на всіх громадян країни), а також у відсотковому значенні відносно ВВП.
З огляду на стабільність і високі показники ВВП у деяких країнах, складно уявити, що вони звертатимуться до кредиторів. Але якщо заглибитися в суть проблеми, причини таких дій цілком зрозумілі й здебільшого виправдані. Основними причинами виникнення боргу стають:
- збільшення витрат на військові програми;
- фінансування соціальних зобов’язань;
- економічні спади;
- інвестиції в економіку держави.
Іноді правлінню держави вдається стримати зростання зовнішнього боргу, або скоротити його.
Як виникає дефіцит бюджету?
Коли заплановані витрати держави перевищують заплановані доходи, утворюється дефіцит державного бюджету. Але держава не може просто так узяти й викреслити видатки. Рішення про скорочення видаткової частини обговорюється перед затвердженням кінцевого бюджету. Після його ухвалення для покриття сформованого дефіциту уряд найчастіше змушений залучати додаткові джерела фінансування. Найоперативнішим рішенням є залучення позикових коштів.
Наслідки зростання державного боргу
- Зростання ризику фінансової нестабільності. Високий рівень державного боргу може зробити країну вразливішою до фінансових криз. Великий борг може призвести до втрати довіри інвесторів, збільшення ставок за позиками та подальшого загострення ситуації.
- Зростання витрат на обслуговування боргу. Одним з основних наслідків зростання державного боргу є збільшення витрат на його обслуговування. Уряди мусять витрачати значні суми на виплату відсотків за позиками, що може обмежувати можливості для інвестування в інші сфери. Замість того, щоб інвестувати у розвиток інфраструктури, освіти та інновацій, уряди будуть змушені витрачати більше коштів на обслуговування боргу.
- Збільшення податкового тягаря. Уряди можуть збільшити податкове навантаження на громадян, щоб збільшити доходи та покрити витрати на обслуговування боргу. Це може призвести до незадоволення серед населення та збільшення соціально-економічних нерівностей.
- Зниження інвестиційної активності та сповільнення економічного розвитку. Високий рівень державного боргу може знизити інвестиційну активність в країні. Інвестори можуть вагатися вкладати гроші в економіку країни з великим боргом через високий ризик. Це може призвести до зменшення капітальних вкладень та обмеження розвитку підприємств і інноваційних проєктів.
Загалом державний борг є складною проблемою, яка потребує ефективного управління. Хоча він може бути корисним інструментом для фінансування важливих проєктів та збереження економічної стабільності, неконтрольоване зростання боргу може мати серйозні наслідки для економіки країни.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проєкту «Стійкість боргової політики: розширення можливостей відновлення, реформ і післявоєнне зростання». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело: Інтитут аналітики та адвокації
