укр eng

Як держава реалізує антикорупційну реформу? Оцінка експертів за 2016 рік

14 квітня 2017

13 квітня експерти Центру політико-правових реформ, Transparency International Україна, громадської платформи  Реанімаційний пакет реформ та Міжнародного фонду «Відродження» презентували звіт реалізації засад антикорупційної політики держави у 2016 році.

Міжнародний фонд «Відродження» надає підтримку проектам, які створюють дієві інструменти боротьби з корупцією та підвищують підзвітність органів державної влади громадянам. Вже третій рік поспіль Фонд продовжує підтримувати проведення незалежної оцінки ефективності впровадження антикорупційної політики в Україні. Альтернативний громадський звіт дає можливість громадськості отримати додаткову, неупереджену інформацію про реальний хід антикорупційної реформи.

«Презентований звіт не тільки окреслює прогалини у впровадженні антикорупційної політики, а й пропонує систему конкретних рекомендацій щодо її удосконалення. Для успішного лікування, важливо провести якісну діагностику, а не призначати ліки експериментальним шляхом і слідкувати за реакцією організму. Альтернативний звіт і є такою якісною діагностикою стану антикорупційних реформ», -  наголосила Лілія Баран, менеджер програмної ініціативи «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження».

Результати дослідження показують, що загальний рівень виконання заходів Антикорупційної  стратегії на 2014–2017 роки та Державної програми щодо її реалізації не перевищує 60%. Аналіз ситуації також показав, що:

  • запровадження 44 комплексних заходів Антикорупційної стратегії у більшості дало лише частковий результат;
  • 78% – переважна більшість завдань для різних суб'єктів влади, визначених Державною програмою, не виконана;
  • з п'яти найважливіших антикорупційних зобов’язань, означених у коаліційній угоді, парламент вчасно й якісно реалізував лише одне – ухвалив закон, покликаний забезпечити прозорість фінансування політичних партій та виборчих компаній;
  • уряд не виконав і половини із прописаних у Плані пріоритетних дій на 2016 рік антикорупційних заходів, зокрема, це стосується функціонування Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних дій, функціонування Державного бюро розслідувань (ДБР);   

Експерти підкреслюють, що влада намагається балансувати між формалізмом та популізмом у вигляді прийняття певних актів законодавства, створенням інституцій, начебто запровадженням антикорупційних заходів та  затягуванням/блокуванням реальної антикорупційної діяльності цих інституцій. Найпоказовішим є приклад НАЗК, коли запуск роботи агентства та електронної системи декларування називають безумовною антикорупційною перемогою та водночас відзначають його хаотичну діяльність та бажання зацікавлених осіб поставити НАЗК у залежність.

Є й інші приклади того, що в державі досі не створено інституційної системи протидії корупції. «Прокуратура так і не розлучилася з функцією досудового слідства. Державне бюро розслідувань не створено. Податкову міліцію ліквідовано, а про Фінполіцію – лише розмови. Нацполіція в стадії реформування. Щодо НАБУ, то його детективами в 2016 році направлено до суду лише 69 кримінальних проваджень. Якщо порівняти цю кількість із загальною кількістю всіх кримінальних проваджень, направлених в 2016 році до суду з обвинувальними актами, то 69 – це лише 0,05%. Тобто НАБУ поки не став основним борцем з корупцією», - пояснює Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ.

Згідно з офіційною статистикою, у 2016 році з усіх зареєстрованих корупційних злочинів, лише 38% громадянам було повідомлено про підозру, з них лише 29% опинились у суді за обвинувальними актами, тільки 7% з них були засуджені, зокрема, 0,6% - до позбавлення волі. При цьому фахівці зазначають, що зазначені цифри втричі менші, ніж у 2013 році.

Окрім інституційної плутанини експерти називають ще дві причини відсутності належної системи покарання за корупційні злочини:

1. Величезна кількість осіб, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків та користуються недоторканністю.

2. Відсутність єдиної бази даних, де відображався би список відкритих проваджень, причини закриття справу, випадки повторної причетності до корупційних злочинів тощо.

На думку експертів, держава не впоралась з проведенням належної інформаційної кампанії, яка б сприяла формуванню негативного ставлення до корупції у суспільстві. «Сьогодні 56% українців вважає корупцію найактуальнішою проблемою. При цьому третина - виправдовує її побутовою зручністю. Нульову толерантність до корупції треба виховувати. Лише зміна свідомості людей може змінити ситуацію з корупцією в країні», – підкреслив Олександр Калітенко, експерт аналізу політики Transparency International Україна.

Повний текст звіту можна прочитати на сайті ЦППР.

Для додаткових коментарів щодо проектів програмної ініціативи «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження», можна звернутись до її менеджера Лілії Баран, надіславши свій запит на pr@irf.ua.

 

comments powered by Disqus