Дослідження, проведене командою громадської організації «Точка доступу» в межах проєкту «Імпульс» показало, як сьогодні працюють організації громадянського суспільства у Донецькій та Луганській областях – регіонах, де війна триває вже понад десятиліття. Вони пережили релокації, втрату ресурсів, ризики для команд і постійний тиск на громади, але продовжують виконувати свою місію: підтримувати людей, надавати гуманітарну допомогу та створювати нові формати участі для громад.
Метою дослідження було не просто зафіксувати проблеми сектору, а й отримати розуміння, як організації залишаються стійкими, адаптуються до умов війни та продовжують роботу навіть у прифронтових регіонах та в умовах релокації.
Юлія Житінська, керівниця проєкту ГО «Точка доступу», наголошує: «Це дослідження важливе тим, що дає системне уявлення про стан громадського сектору Донеччини та Луганщини, виявляє ключові потреби та виклики організацій і допомагає розробляти цільові програми підтримки. Воно показує, які ресурси і механізми допомагають організаціям залишатися спроможними і підтримувати громади у складних умовах».
Виживання і допомога громадам
Громадські організації Донеччини та Луганщини стали критично важливим елементом стабільності для своїх громад. Вони першими реагували на потреби внутрішньо переміщених осіб, підтримували вразливі групи, створювали волонтерські хаби та допомагали громадам у пошуку нових форматів участі.
Але станом на кінець 2025 року сектор відчуває виснаження: скорочення фінансування, втрата офісів і команд, постійна небезпека та необхідність релокації. Для багатьох організацій питання стабільності стало критичним – тепер не можна розраховувати лише на ентузіазм чи короткі гранти.
Хто брав участь у дослідженні
У дослідженні взяли участь 46 організацій з Донеччини та Луганщини. Серед них як релоковані організації, так і ті, що залишаються працювати на місцях. Переважна більшість – громадські організації, близько 18 % – благодійні фонди. Близько 70 % організацій утворені після 2014 року, що свідчить про появу нового покоління ОГС, народжених у відповідь на війну та потреби внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Більшість організацій (68 %) змінили своє місцезнаходження через бойові дії. Вони обрали для релокації безпечніші регіони України, зокрема Дніпропетровську, Київську, Кіровоградську, Львівську, Черкаську, Івано-Франківську та Волинську області. Третина залишається на Донеччині, продовжуючи роботу у складних умовах.
Важливий сигнал: операційні гранти
Близько 35 % респондентів вважають за доцільне запровадити спеціальні програми «операційних грантів» на підтримку персоналу та офісної діяльності. Такі програми можуть стати новим імпульсом для розвитку, адже це не просто фінансова допомога – це інструмент стабільності, який дозволяє організаціям планувати роботу на рік і більше, працювати більш системно.
Зокрема, у Польщі урядова програма PROO (Урядова програма розвитку громадських організацій на 2018–2030 роки), адміністрована Національним інститутом свободи, передбачає гранти на інституційний розвиток ОГС, включно з багаторічною підтримкою громадських організацій та аналітичних центрів. У Литві діє Національний фонд НУО (NGO Fund) при Міністерстві соціального захисту та праці, який надає сталий інституційний та кадровий супровід ОГС, що у документах ЄС описується як механізм «стійкої інституційної підтримки ОГС». Такий досвід демонструє, що інституційне фінансування є важливим інструментом стабілізації сектору в умовах тривалих криз або підвищених ризиків.
Сектор у 2025 році: виживання та трансформація
Дослідження показує: громадські організації Донеччини та Луганщини залишаються життєздатними, але ресурсно виснаженими. Втім, втрата офісів, скорочення фінансування і людських ресурсів не зупинили їхню роботу. Чимало організацій продовжують діяльність завдяки внутрішній мотивації, горизонтальним мережам і місії, яку вони виконують.
Головна негативна зміна у 2025 році – фокус з розвитку на виживання. Замість масштабних програм та адвокації, більшість організацій вимушено зосереджені на базовій допомозі та короткострокових гуманітарних ініціативах. Водночас ті організації, як релокувалися, вже інтегруються у нові громади, поширюючи власний досвід, експертизу та розширюючи географію громадянського суспільства України.
Загалом потреби сектору комплексні: фінансові, кадрові, безпекові та інституційні. Найглибший запит – на стійкість у всіх її формах: проєктну, організаційну, психологічну та системну. Як підкреслюють представники ОГС: «Ми не хочемо просто ще один грант. Ми хочемо знати, що матимемо можливість працювати й через рік».
Дослідження громадської організації «Точка доступу» показує: громадський сектор Донеччини та Луганщини зберігає спроможність і адаптивність, незважаючи на виснаження та складні умови. Інституційна підтримка, операційні гранти та стабільність персоналу критично важливі для того, щоб організації могли залишатися ефективними і довгостроково підтримувати громади у прифронтових регіонах.
Дослідження проводилося у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Джерело: Громадський простір
