Як змінилась медицина за час повномасштабної війни: результати дослідження

За перші 40 днів війни з України емігрували 4 млн людей (з них 1,8 млн дітей), а внутрішніми переселенцями стало близько 7 млн людей (з них 2,5 млн дітей). Війна змінила потреби людей в медичній допомозі. Подекуди лікарі, а в деяких випадках і адміністративний персонал закладів охорони здоров’я, евакуювались в безпечніші куточки країни чи за кордон або боронять цілісність та суверенітет України. Все це на тлі “хронічних хвороб” нашої системи. Як наслідок – виникла низка проблем з наданням медичної допомоги населенню як в прифронтових так і в тилових громадах.

Команда Харківської експертної групи підтримки медреформи та Агенція змін «Перспектива» у партнерстві з Українським центром охорони здоров’я за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу провела соціологічне, правове, економічне та структурне дослідження ситуації, що склалась на другу половину 2022 року в сфері здоров’я населення на тлі триваючого військового конфлікту.

Документ містить пропозиції для органів державної влади, керівників місцевого самоврядування та медичних закладів щодо розвитку системи охорони здоров’я в воєнних та післявоєнних умовах. 

Основні рекомендації

  • посилення децентралізації на основі місцевого лідерства та ефективної підтримки системи органів державної влади;
  • розвиток інтегрованого підходу до послуг, пов’язаних зі здоров’ям, посилення взаємодії між первинною та спеціалізованою медициною, освітою та різними сферами соціальних послуг, налагодження раннього виявлення та профілактики хронічних захворювань;
  • інтеграція даних закладів військової медицини та заключень ВЛК в загальну медичну інформаційну систему країни для підтримання безперервності надання послуг лікування та реабілітації демобілізованих громадян;
  • реабілітація та психічне здоров’я як нові пріоритети фінансування з боку держави та громади;
  • належна інтеграція мобільних бригад до надання доступу до медичних послуг на територіях, де відбулися значні руйнування інфраструктури та є нехватка лікарів.
  • поступове розширення функцій практик сімейної медицини та посилення ролі медичних сестер для наближення фахової медичної допомоги до населення і максимального використання людського ресурсу;
  • запровадження нових ролей в медичній сфері, зокрема громадських помічників/консультантів зі здоров’я (community health workers, community engagement advisors).
  • створення реєстру людського капіталу в охороні здоров’я, як такого, що має стратегічне значення та покликаного змінити спосіб державного регулювання лікарської діяльності та діяльності медичних практик;
  • впровадження змін у спосіб державного регулювання лікарської діяльності та медичної практики (впровадження реєстру лікарів та видачі лікарям індивідуальних свідоцтв на право здійснення лікарської діяльності шляхом цифрових рішень);
  • запровадження активної комунікації державних інституцій (МОЗ, НСЗУ) з відповідними інституціями країн партнерів в Європі, які тимчасово прихистили українських громадян.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: