Засновник Фонду “Відродження” та мережі Фундацій “Відкрите Суспільство” Джордж Сорос, дав коментар щодо війни росії проти України американському виданню Project Syndicate. Українське видання НВ, що має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate, опублікувало український переклад колонки Джорджа Сороса. Далі цитуємо оригінальний текст НВ.
Напад Росії на Україну 24 лютого став початком третьої світової війни, яка потенційно може знищити нашу цивілізацію.
Вторгненню передувала тривала зустріч між президентом Росії Володимиром Путіним і головою КНР Сі Цзіньпіном, що відбулася 4 лютого, коли розпочиналося святкування місячного китайського Нового року та Зимові Олімпійські ігри в Пекіні. Після завершення зустрічі Путін і Сі оприлюднили ретельно підготовлений документ розміром у п’ять тисяч слів, у якому оголошувалося про тісне партнерство між двома країнами. Цей документ сильніший за будь-який договір і обов’язково вимагав проведення детальних переговорів заздалегідь.
Я був здивований, що Сі явно дає Путіну карт-бланш на вторгнення та розв’язання війни проти України. Він, мабуть, цілком упевнений, що його утвердження як довічного правителя Китаю (заплановано на друге півріччя) стане простою формальністю. Сконцентрувавши всю владу у своїх руках, Сі ретельно розробив сценарій, згідно з яким його піднесуть до рівня Мао Цзедуна та Ден Сяопіна.
А Путін, заручившись підтримкою Сі, зайнявся здійсненням мрії всього свого життя з неймовірною жорстокістю. Незабаром Путіну виповниться 70 років, і він відчуває, що якщо він хоче залишити слід у російській історії, йому треба діяти або зараз, або ніколи. Але в нього збочена концепція ролі Росії у світі. З огляду на все, він вірить, що російському народу потрібен цар, за яким він сліпо йтиме. Це пряма протилежність демократичному суспільству, і ця концепція спотворює російську душу, емоційну до сентиментальності.
Дитиною я багато разів зустрічався з російськими солдатами, коли вони окупували Угорщину в 1945 році. Я дізнався, що вони готові поділитись останнім шматком хліба, якщо їх попросиш. Минуло багато років, і на початку 1980-х років я зайнявся політичною благодійністю.
Спочатку я заснував фонд у моїй рідній Угорщині, а потім брав активну участь у розвалі Радянської імперії. Коли 1985 року до влади прийшов Михайло Горбачов, цей розвал уже розпочинався. Я заснував фонд у Росії, а потім зробив це у всіх країнах-спадкоємицях СРСР. В Україні я започаткував фонд навіть до того, як вона стала незалежною країною. У 1984 році я відвідав Китай, де я став першим іноземцем, якому дозволили заснувати фонд (я закрив його в 1989 році, якраз напередодні масових убивств на площі Тяньаньмень).
Я не знаю Путіна особисто, але дуже уважно спостерігаю за його піднесенням і знаю, що він безжальний. Він перетворив на руїни чеченську столицю Грозний, а зараз погрожує зробити те саме з українською столицею Києвом.
Колись Путін був хитрим оперативником КДБ, але, схоже, змінився останнім часом. Вигадавши собі ідею фікс, він явно втратив зв’язок із реальністю. Він, безперечно, помилився в оцінці ситуації в Україні. Він очікував, що російськомовні українці зустрічатимуть російських солдатів з розкритими обіймами, а виявилося, що вони нічим не відрізняються від україномовного населення. Українці організували неймовірно хоробрий опір супротивнику, який явно переважає.
У липні 2021 року Путін опублікував довгу статтю, в якій доводив, що росіяни та українці насправді один народ, і що українців обманюють неонацистські агітатори. У першій частині цих тверджень є певні історичні підстави з огляду на те, що Київ спочатку був центром Російської православної церкви. Але в другій частині обдурився сам Путін. Йому треба було б краще розуміти ситуацію. Багато українців доблесно билися під час протестів Євромайдану у 2014 році.
Події 2014 року дуже розлютили Путіна. Проте російська армія погано діяла, коли їй наказали напасти на українських братів. Корупція, що глибоко укорінилася, у процесі розподілу військових держзамовлень також відіграла важливу роль у цих слабких результатах. Але замість того, щоб звинувачувати себе, Путін, судячи з усього, буквально збожеволів. Він вирішив покарати Україну за те, що вона чинить опір, і почав діяти без жодних гальм. Він кинув у бій усю російську армію та ігнорує будь-які правила війни, наприклад, навмання скидаючи бомби на цивільне населення. Постраждало багато лікарень; пошкоджено енергомережу, що забезпечує Чорнобильську АЕС (зараз вона окупована російськими військами). В обложеному Маріуполі 400 тисяч людей сидять без води та їжі вже майже тиждень.
Цілком імовірно, що Росія програє цю війну. США та Євросоюз постачають Україні оборонні види озброєнь; роблять спроби купити зроблені в Росії винищувачі МіГ, якими вміють керувати українські пілоти. Все це може сильно змінити становище. Але незалежно від підсумкового результату, Путін уже зробив диво, що стосується зміцнення рішучості та єдності в Євросоюзі.Тим часом Сі, схоже, усвідомив, що Путін зірвався з котушок. Восьмого березня, через день після заяви міністра закордонних справ Китаю Вана І про те, що дружба між Китаєм і Росією залишається «міцною як камінь», Сі зателефонував президенту Франції Еммануелю Макрону та канцлеру Німеччини Олафу Шольцу і заявив, що підтримує їхні миротворчі зусилля. Він хоче максимальної стриманості у цій війні, щоб запобігти гуманітарній кризі.
Немає жодних гарантій, що Путін поступиться побажанням Сі. Ми можемо лише сподіватися, що Путіна і Сі відсторонять від влади до того, як вони знищать нашу цивілізацію.
