6 серпня Міжнародний фонд “Відродження” та Львівське Бюро євроінтеграції зібрали представників місцевого самоврядування, експертного середовища та громадських організацій. Усе для того, аби спільно знайти відповіді на питання: де поєднуються українські і європейські практики реформ, громадської участі, містоуправління та розвитку громад? Яку роль відіграють громади в імплементації реформ, необхідних для вступу України в ЄС? Які хороші практики та інструменти уже працюють? І як держава, донори та громадянське суспільство можуть їм у цьому допомогти?
У обговоренні взяли участь:
- Андрій Москаленко, перший заступник міського голови Львова;
- Наталя Андрусевич, голова Ресурсно-аналітичного центру “Суспільство і довкілля”;
- Ольга Квашук, менеджерка програми “Європа і світ” Міжнародного фонду “Відродження”;
- Тетяна Арсенюк, заступниця виконавчого директора Всеукраїнської Асоціації ОТГ;
- Олексій Коваленко, голова ГО “Форум розвитку громадянського суспільства”.
Модерувала розмову Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду “Відродження”. Переглянути запис трансляції можна на Youtube каналі Фонду.
Поки всередині приміщення офісу Львівського бюро євроінтеграції точилася розмова про майбутнє України в ЄС, за вікном лунали гучномовці, які інформують про чин похорону – Львів прощався з полеглим воїном. І це нагадування для всіх присутніх: можливість говорити про європейський вибір України зараз, а умовах великої війни, – це привілей, виборений ціною життів. І саме тому євроінтеграція – це не абстрактні реформи, а глибока внутрішня потреба українського суспільства, яке прагне справедливості, демократії і гідного ставлення до захисників, ветеранів та усіх громадян.
Виклики реформ для громад
Про досвід Львова говорив Андрій Москаленко, перший заступник міського голови. Він презентував досвід міста у впровадженні європейських підходів через конкретні проєкти: від створення інноваційного Центру дослідження мозку до отримання Львовом титулу Молодіжної столиці Європи. Львів уже зараз активно залучає фінансування від донорів і міжнародних партнерів, а до 70% бюджету розвитку міста формують не прямі бюджетні кошти, а гранти та інвестиції.
“Для нас євроінтеграція — це не про символи, а про щоденну роботу: із європейською бюрократією, з донорами, з новими стандартами. Ми не маємо іншого варіанту, як змінюватися і зростати — і це щоденна праця конкретних людей”.
Тетяна Арсенюк, голова Асоціації ОТГ, наголосила, що українські громади – це часто рушій реформ, а не лише її об’єкт, і вони вже довели свою здатність до змін ще з часів добровільного об’єднання. Вони готові до наступного кроку – імплементації європейських норм і реформ.
Серед викликів вона виокремила:
- відсутність якісної комунікації між громадами, державою та ОГС;
- потребу в стратегічному баченні на рівні місцевого самоврядування;
- розмежування повноважень між різними рівнями влади;
- фінансову спроможність громад.
Наталія Андрусевич з ГО “Суспільство і довкілля” провела паралелі між участю громад у процесах відновлення та в євроінтеграції. За її словами, громади часто залишаються поза увагою у стратегічних процесах – і це помилка:
“Якими б не були рішення на рівні уряду чи парламенту, реалізовувати їх доведеться громадам. І саме вони повинні бути залучені на ранніх етапах. Громади – це не лише як обʼєкт та інструмент євроінтеграції, а й її активні учасники.”
Особливо це критично у сферах клімату й довкілля, де закони мають прямі наслідки для місцевої політики. Без роз’яснень, ресурсів, інструментів і підтримки громади не зможуть впровадити нові норми на практиці. Саме тому, на думку Наталі, коли рішення приймаються на державному рівні, вони мають супроводжуватись методологічними рекомендаціями для тих, хто ці рішення буде втілювати на місцях.
На потребі покращувати комунікацію між центральними органами виконавої влади і громадами наголосила й Інна Підлуська. На думку Інни, якісне інформування, пояснення і супровід процесів є критично важливими – особливо у “складних” реформах, повʼязаних з публічними фінансами, бюджетуванням тощо. І тут Інна Підлуська бачить значну роль громадянського суспільства:
“Громадянське суспільство має бути провідником зв’язку між повсякденними викликами громад і європейськими реформами. Воно здатне перекладати складні політичні процеси на мову, зрозумілу людям, пояснювати, чому ті чи інші зміни важливі, і як вони вплинуть на життя конкретної громади.”
Олексій Коваленко (ГО “Форум розвитку громадянського суспільства”) звернув увагу, що вступ до ЄС – це не лише про реформи, а й про економічну спроможність. На думку Олексія, малий і середній бізнес мають формувати економічну складову розвитку громади. І уже потім – донори, держава, міжнародні партнери і громадянське суспільство.
Він також наголосив на необхідності партнерств між громадами, громадським сектором, бізнесом та державою – саме це дозволить будувати економічно сильні території.
Інструменти втілення і підтримки євроінтеграції, які працюють
Від теорії до практик – так рухалась дискусія. Протягом першої частини обговорення звучало багато про необхідність співпраці між секторами, впровадження реальних інструментів та залучення громадян до рішень
Олексій Коваленко презентував методику учасницьких процесів – цифровий інструмент, що дозволяє громадянам впливати на стратегічне планування; а також розповів про досвід ГО “Форум розвитку громадянського суспільства” у роботі з інструментами моніторингу і оцінки реалізації стратегій – щоб громади могли відстежувати результати, адаптувати політики та залучати фінансування на основі прозорих даних.
Наталія Андрусевич навела приклад Вінниці, яка ще до повномасштабного вторгнення рф розробила і впровадила локальний “Зелений курс”, включно з дорожньою картою, моніторингом та екологічними проєктами. Так, саме у Вінниці, а не Києві чи Львові, прийняли першу в Україні стратегію розвитку міста на основі Європейського зеленого курсу. Це стало можливим завдяки лідерству на місцях та готовності співпрацювати з експертами й громадськістю.
“Там, де є бачення і партнерство, зміни відбуваються навіть швидше, ніж на рівні уряду.”, – говорить Наталя.
Ще один дієвий інструмент – це донорська та експертна підтримка організацій, які працюють з громадами: допомагають укладати нові стратегії розвитку, проводять інформаційну роботу щодо реформ тощо. Тож Ольга Квашук – менеджерка програми “Європа і світ” фонду “Відродження” – представила “погляд донора” на участь громад і громадських організацій у процесах, пов’язаних з євроінтеграцією, і поділилася практичними спостереженнями щодо того, що цінується у проєктах, які отримують підтримку. Зокрема:
- реальні партнерства з громадами: успішні заявки демонструють, що ОГС не просто працює “для громади”, а разом із громадою. Цей зв’язок має бути підтверджений – листами підтримки від органів місцевого самоврядування, меморандумами про співпрацю тощо.
- спроможність команд: йдеться як про технічну компетентність, так і про здатність вчитися, адаптувати підходи, залучати людей і доносити зміст реформ зрозумілою мовою.
- опора на вже наявний досвід: донори очікують, що ініціативи враховуватимуть уроки попередніх проєктів та інших організацій. Не потрібно винаходити велосипед, натомість варто аналізувати, що вже працює в подібних громадах, і масштабувати або адаптувати ці рішення.
- розуміння локального контексту: проєкти мають “говорити мовою громади”, враховувати її проблеми, історію, ритм змін, а не нав’язувати готові рецепти.
- сталий ефект: у пріоритеті ті ініціативи, які не завершуються після змістовного звіту, а залишають після себе партнерства, зміни в управлінні, нові практики.
Крім того, вона підкреслила, що Міжнародний фонд “Відродження” цінує появу нових гравців. Завдяки грантовим конкурсам часто вдається не лише підтримати сильні організації, а й “відкрити двері” для нових команд, які раніше не отримували фінансування. Це формує нове коло співпраці між громадським сектором, місцевим самоврядуванням і бізнесом.
Євроінтеграція – це не лише шлях держави
Дискусія “Громади в Україні на шляху до вступу в ЄС: де стикаються українська і європейська практика?” показала, що громади прагнуть не просто бути виконавцями реформ, а активними учасниками євроінтеграційного процесу. Учасники в залі ставили питання про критерії оцінки спроможності громад, доступ до цих даних, адаптацію європейських стандартів під український контекст. У відповідь спікерки та спікери підкреслили важливість гнучких індикаторів, які враховують локальні особливості; потребу в системній адвокації українського досвіду на європейському рівні; та виклики статистичного обліку в умовах війни.
Окремо звучала теза про те, що українські громади не мають бути меншовартісними у своєму прагненні до Європи. Навпаки – вони мають що запропонувати: від цифровізації до прикладів стійкості в умовах війни. Ольга Квашук ту підкреслила:
“Ми маємо що показати Європі не лише наші потреби, а й унікальні рішення, зокрема у цифровізації. І дуже важливо, щоб про це знали європейські партнери. Для цього потрібна адвокація – як всередині країни, так і на рівні ЄС.”
Тож нам зрозуміло, що євроінтеграція – це не лише шлях держави. Це шлях кожної громади, кожної ініціативи, кожного партнера. Від їхньої спроможності, готовності до співпраці та здатності мислити стратегічно залежить якою буде Україна як член Європейського Союзу (і чи буде).
І поки країна платить надвисоку ціну за право бути частиною спільноти демократій, головним обов’язком всіх – від уряду до найменшої громади – є наповнити цей вибір змістом, результатами і довірою.
***
Фото: Ірина Середа
