Знайомимо із цьогорічною програмою DOCU/ЮНІСТЬ, її сенсами та натхненням у кураторському тексті програмера Docudays UA Олега Мельничука.
Світ змінився і став ще складнішим. Але, як і завжди, вньому існує багато речей, які здатні перетворити його на краще. І одна з них – це енергія молодості.
Як перетнути кордон між ілюзорним дитинством і дорослим життям, щоб знайти своє місце в реальності, яке виявилося зовсім не таким, як уявлялося раніше? Кожному й кожній в юності належить пройти цей слизький шлях і знайти свої відповіді. Прийняти світ таким, яким він є і йти вперед, будучи керованим своїми мріями. Робити свій вибір та відстоювати його. Падати. Але однаково підніматися. І навчитися головного – ніколи не здаватися.
Цьогорічна програма DOCU/ЮНІСТЬ фокусується на становленні особистості у складних, а іноді – чужих та ворожих умовах. Пошук сил і мотивації, щоб рухатися до своєї мети всупереч усьому й бути сильнішим за обставини, стало основною темою фільмів, що увійшли до цієї добірки.
Заголовна стрічка програми – канадський «Трек» режисера Раяна Сідху заряджає доброзичливістю до себе та своїх героїв, показуючи історію трьох боснійських підлітків.Разом зі своїм тренером вони відновлюють занедбану (списану графіті й зі слідами від куль війни) легендарну спортивну трасу для санного спорту, зведену до Олімпійських ігор у Сараєво 1984 року. І розпочинають тренування. Фільм виходить за межі звичайної спортивної історії про наполегливе прагнення до перемоги, хоча він також і про це. Ця робота зачіпає глибший пласт і виявляється про пошуки себе після травматичних ударів життя, коли пережита війна змінила все, наклала відбиток на свідомість та вибила ґрунт з-під ніг. Це мотивуюча і по-людськи жива розповідь про те, як важливо зберегти віру в себе та свою мрію попри все. І ще – це приватний портрет нового покоління, яке формується після війни у новій, по-дорослому недружній реальності…
Опанування тіктоку, боротьба з власним голосом, тендітна грань стосунків дітей і батьків, звикання до нового середовища та відчуття іншого дому, пошуки чарівної силиводи, що зникла… Ці теми п’яти короткометражних робіт, що увійшли до традиційної для DOCU/ЮНОСТІ добірки короткого метру, додають своїх відтінків.
Герой нідерландської роботи Семмі Шефа Ідрісу «Король Рідван» – 20-річний мешканець Леувардена – популярний у своєму місті за створеними власноруч тікток-роликами, які стають вірусними. Фільм ставить питання про крихкі межі соціальних мереж. Оскільки причина «популярності» Рідвана також криється в кепкуванні оточуючих над людиною з вираженою інтелектуальною недостатністю. Але чи має це значення для героя, який щиро вірить у свою мрію стати суперзіркою соціальних мереж?
«Дім, якого шукаєш» режисерки Паріси Амінолахі показує сім’ю іранських біженців – батька і його двох доньок, які оселяються у Швеції та обживають нову домівку. Наскільки сприйнятливі діти до зміни місць і наскільки легко їм почати сприймати нове місце проживання як свій дім? Сучасний світ пронизаний такими історіями сімей біженців. Ця робота зачіпає тему сприйнятливості дітей до зміни життя, яке вже ніколи не буде таким, як раніше.
Прийняття себе, подолання своїх страхів, пошук упевненості в собі – характерні для підліткового віку риси зачіпає польська робота Емі Бухвальд «Відлуння» через висловлювання героя та героїні, котрі проходять курс логопедичного лікування. Щоб подолати заїкання, їм належить перестати боятися свого голосу й соромитися. Це – перший крок, який стає початком їхнього усвідомленого шляху до самого себе.
У програмі короткого метру – лауреат премії IDFA за найкращий молодіжний документальний фільм (9–12 років), індійська робота Пурви Бхат «Про що фільм?». Порушуючи питання довіри між дітьми й батьками у спілкуванні на незручні теми, режисерка занурює глядачів і глядачок у відчуття дітей, які стикаються з дискомфортом та відторгненням. Подолання перешкод, нехай і на прикладі цієї простої історії з дитинства, складаються в наступні кроки, які ще будуть в їхньому житті далі.
Фінальним акордом короткометражної добірки фільмів стане атмосферна анімація «Mû» німецької режисерки Малін Нойманн. Чарівна і світла подорож дитини на казковій істоті у пошуках шляху до повернення води, що зникла. Подорож, в якій треба вірити вте, що шукаєш, й у те, чого бажаєш. Винагорода за віру та щирість завжди приходить сповна.
…Складний етап, в якому зараз опинився світ, проте не повинен мати вирішальне значення у формуванні покоління, що прийде на тлі суцільної невизначеності, потрясінь та руйнування. Складаючи цю програму, хотілося сфокусувати її на рисах, які завжди притаманні юності й можуть протистояти смутним часам.
Це – наполегливість, упевненість та надія.
Енергія молодості має перемагати.
Цьогоріч у нас дебютує особлива ініціатива Docs4Teens. Це добірка коротких метрів, створена у партнерстві з Краківським кінофестивалем, Festival Dei Popoli, FIPADOC та Docudays UA, – разом ми утворюємо однойменну міжнародну мережу Docs4Teens. Наш фестиваль став членом цього об′єднання у 2021 році, а реалізувати відповідне програмне розширення ми планували ще у 2022-му. Але через повномасштабну війну Росії проти України лише зараз змогли повернутися до цієї чудової співпраці.
Підліткова аудиторія, напевно, одна з найвибагливіших, але разом із тим – найбільш відкрита до нових досвідів. Тож у Docs4Teens ми передусім об′єднуємо наші зусилля в пошуку креативних документальних фільмів, що можуть зацікавити юну аудиторію від 12 років у кожній із країн фестивалів-учасників мережі: крім України, це Польща, Італія, Португалія і Франція. Впродовж року ми з нашими іноземними колегами переглядаємо фільми, обмінюємося ідеями, дискутуємо й наприкінці цього процесу – спільно формуємо кінодобірку, яку потім і показуємо в наших програмах.
Таким чином ми по-своєму створюємо спільний європейський простір документального кіно для і про підлітків. Тож, сподіваюся, фільми, які потрапили до цьогорічної добірки Docs4Teens, зможуть стати певними містками між українськими тинейджерами та їхніми однолітками з інших європейських країн. Упродовж попередніх років мені пощастило побувати на показах картин із цієї секції на фестивалях наших іноземних колег – щоразу вони ставали місцем щирого діалогу між юною аудиторією та кіно.
Короткометражні фільми цьогорічної добірки Docs4Teens об′єднує головним чином прагнення їхніх героїв і героїнь до свободи – свободи займатися улюбленою справою, бути собою, свободи самореалізовуватися. Від дівчинки, що попри всі соціальні обмеження та стереотипи хоче стати найсильнішою («Фатме» Діали Аль-Хіндаві), до учениць музичної школи в Кабулі, які не полишають своєї любові до музики попри всі потрясіння в країні («Остання пісня з Кабула» Кевіна Макдональда та Рухі Хамід). Від ісландських підлітків, що подорожують містом аби рятувати заблукалих пташок («Пухлик» Джессіки Бішопп), до групи людей, що раз на рік збираються у віддаленому від міста лісі, аби зануритися у мистецтво («Карнавал» Жюстін Мартен). Але важливою умовою цієї свободи щоразу стає емпатія.
Чільне фото: кадр із фільму «Карнавал»
22 Docudays UA відбувається за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.
Джерело: Громадянський простір
