Упродовж 2011-2012 років 287 суддів отримали догану чи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, а стосовно 23 суддів внесено подання про звільнення за порушення присяги
Основними підставами притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є порушення строків розгляду справ та істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя. Про це йдеться в моніторинговому дослідженні дисциплінарної практики Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції, яке здійснив Центр політико-правових реформ за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” та програми “Matra” Посольства Нідерландів в Україні. Дослідження було презентовано 24 липня в Києві.
За даними дослідження, упродовж 2011-2012 років до Вищої кваліфікаційної комісії суддів надійшло 28 839 скарг і заяв щодо поведінки суддів (без урахування тих, що надійшли повторно). Зважаючи на кількість суддів (8 214 станом на 1 січня 2013 року), в середньому на одного суддю припадало майже по 4 скарги (це навіть без урахування скарг, які було надіслано до Вищої ради юстиції).
За цими скаргами впродовж 2011-2012 років 287 суддів отримали догану чи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, а стосовно 23 суддів внесено подання про звільнення за порушення присяги. Тобто в середньому лише одна скарга зі 100 досягала мети. При цьому такі рішення стосувалися лише суддів місцевих судів, у незначній мірі – апеляційних судів.
“Суддя місцевого загального суду, обраний безстроково, який перевантажений справами й не поспішає їх розглядати, не гребує ігноруванням вимог процесуального закону”, – описав портрет типового порушника Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ.
З іншого боку, за його словами, в сучасних умовах судді тяжко не бути порушником. Щоб його не притягнули до відповідальності, суддя місцевого загального суду, працюючи без відпустки, повинен вирішити за один день від 3 до 6 справ від початку до кінця. А це неможливо без порушень прав учасників процесу. Дисциплінарні органи не зважають на аргумент судді про велике навантаження.
“Це й зумовлює проблему вибіркового правосуддя, що характерна для всієї судової системи. Тобто правосуддя є вибірковим і стосовно суддів. Якщо судді працюють в умовах, коли кожен із них не може уникнути підстав для дисциплінарної відповідальності або ж ці підстави дуже “гнучкі”, то це легко може бути використано для тиску на них. Це одна з основних причин, чому в Україні в незалежний суд не вірять і самі судді”, – наголошує експерт.
Фахівці не виключають, що саме “завдяки” покаранню суддів за виправдувальні вироки кількість таких вироків рекордно низька – 0,2% у 2011 році й 0,17% у 2012 році. За словами експертів, навіть в умовах нового, більш змагального Кримінального процесуального кодексу залишаються сумніви, що ця тенденція зміниться.
За підсумками моніторингу Микола Хавронюк, директор із наукового розвитку Центру політико-правових реформ, сформулював низку рекомендацій парламенту, дисциплінарним органам, а також суддям. На його думку, потрібно встановити такі підстави дисциплінарної відповідальності (насамперед для звільнення судді з посади), які давали би суддям змогу наперед визначати свою поведінку й передбачати її наслідки; визначити, що вирішення питання про звільнення з посади судді за порушення присяги повинно відбуватися в межах дисциплінарної процедури. У перспективі, на його думку, доцільно створити окремий постійний дисциплінарний орган щодо всіх суддів, більшість у складі якого становили б самі судді – передусім ті, що вийшли у відставку.
Микола Хавронюк також закликав дисциплінарні органи на підставі попередньої практики відмов у відкритті дисциплінарного провадження, яка не є публічною, виробити певні критерії прийнятності заяв (скарг) щодо поведінки судді й оприлюднити їх для тих, хто подає заяву (скаргу). А задля досягнення юридичної визначеності, на його думку, слід регулярно публікувати огляди дисциплінарної практики, які інформуватимуть про те, яка поведінка судді є дисциплінарним проступком, а яка ні, і яка поведінка мала наслідком звільнення судді з посади.
Зі свого боку, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ніна Фадєєва не погодилася з результатами дослідження й зазначила, що близько 70% скарг на дії суддів люди пишуть від відчаю чи від невдоволення рішенням суду першої інстанції. І лише незначна частка скарг, за її словами, стосується реальних порушень із боку судді. Ніна Фадєєва також наголосила, що не можна порівнювати завантаженість судді, наприклад, районного суду Києва й районного судді в регіоні, і затягування розгляду суддею, у якого в кілька разів більше справ, не можна розцінювати таким чином.
Дисциплінарна відповідальність та звільнення суддів у зв’язку з порушенням присяги (презентація)
Контакти:
Центр політико-правових реформ
Микола Хавронюк
kunorvahk@gmail.com
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
