Дискусійний майданчик «Стратегія водної стійкості ЄС: Як це стосується українських аграріїв?» зібрав представників екологічних організацій та аграрних асоціацій, аграрних дорадчих структур та експертів міжнародних проєктів, науковців і співробітників органів влади, – тих, для кого питання водозабезпечення сільського господарства є нагальним і навіть критичним на сьогодні.
Збираючи досить численну аудиторію (цього разу – понад 90 зареєстрованих учасників) на наші дискусії, ми не претендуємо на видачу рецептів подолання проблем. Ми окреслюємо найбільш гострі проблеми за допомоги фахівців, знаходимо прогалини між підходами ЄС і українськими реаліями, надаємо контакти тих, хто може допомогти вирішити проблеми чи заповнити прогалини, а також намагаємося зібрати практичні приклади з усього світу, які можна розумно використати.
Стратегія водної стійкості, оприлюднена Єврокомісією в червні цього року, наголошує, що водна стійкість є питанням безпеки ЄС та готовності до криз. Базуючись на чинних актах права ЄС, нова стратегія виділяє основні підходи, завдання, надає рекомендації щодо їх адекватної імплементації.
Грегоріо Давіла Діаз, Заступник керівника підрозділу «Екологічна сталість» (Генеральний Директорат з питань сільського господарства та розвитку сільських територій (DG AGRI), Європейська Комісія), чітко розповів про всі задачі та можливості, які поставлені сьогодні перед аграріями країн-членів ЄС. Зокрема, необхідно відновити пошкоджений водний цикл, використовуючи підхід «від джерела до моря». Це включає відновлення природної губчастої функції ґрунтів для вбирання та утримання води, а також боротьбу із забрудненням.
Розбудувати «водно-розумну» економіку через цифровізацію, розумне вимірювання та боротьбу з витоками. Ця економіка має використовувати новітні технологічні розробки та бути адаптованою до прогнозованого дефіциту води. Також ідеться про застосування принципу «Водоефективність понад усе», про ефективний розподіл води між різними секторами, про просвітницьку діяльність, мережі співпраці та взаємодію з зацікавленими сторонами для знаходження цільових рішень для кожного регіону.
Європа нагрівається дуже швидкими темпами. Це призводить до нестачі води та посух на півдні, проблем з водою в північних країнах.
У середньому 20% європейської території та 30% населення страждають від цих проблем щороку. Екстремальні водні події, такі як посухи та повені, спричиняють значні економічні збитки — приблизно 4,5 млрд євро щорічно.
Більшість поверхневих (63%) та підземних вод (майже 70%) мають поганий екологічний та хімічний статус, тобто є забрудненими. Сільське господарство є одним із джерел цього забруднення і водночас найбільшим водокористувачем (споживає 21% загального обсягу води). Через брак поверхневих вод збільшується тиск на підземні води.
Збільшення нестачі води ставить під загрозу продовольчу безпеку, особливо враховуючи, що Європа є важливим постачальником продовольства у світі.
Як це стосується українських аграріїв? Безпосередньо.
І справа навіть не в тому, що нам дуже скоро доведеться виконувати правила й законодавство ЄС, а тому вже зараз треба ретельно розібратися в нових підходах і брати до уваги надані рекомендації. Справа в тому, що водні проблеми у нас в Європі спільні, і вирішувати їх треба спільними зусиллями.
Скажімо, сільське господарство Молдови безпосередньо залежить від водності українських річок. Д-р Йорданка-Родіка Йорданов, виконавча директорка громадської організації «ЕкоКонтакт» і колишня міністерка екології Молдови, справедливо переймається низьким рівнем води в ріках, які течуть з України і від яких залежить сільське господарство Молдови. І відзначає важливість запровадження басейнового підходу, сумлінного виконання міжнародних угод та конвенцій, – захист і сталий розвиток басейнів Дністра та Дунаю, створення міждержавної експертної групи (Молдова, Румунія, Україна) із захисту річки Прут, а також участь організацій громадянського суспільства наших країн у цій діяльності.
Представники аграрних асоціацій занепокоєні: забагато проблем та завдань для фермерів і замало підтримки від держави.
Михайло Соколов, заступник Голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада», добре усвідомлюючи виклики для сільського господарства, пов’язані з кліматичною кризою та воєнними діями, бачить порятунок у зрошенні, відновленні зруйнованих систем меліорації, але, в першу чергу, у створенні системних рішень для водозабезпечення агросектору. Він зауважує,що інерційне ведення державної політики може призвести до значного падіння аграрного виробництва, держава не має системного планування та політики щодо водозабезпечення агросектору, а окремий фермер не може вирішити ці проблеми самостійно.
Експерти-екологи дуже переймаються занепадом джерел водних ресурсів, особливо боліт і торф’яників, безконтрольним використанням підземної води, зникненням малих річок, відсутністю програми боротьби з посухами, нітратним забрудненням вод від сільського господарства та гальмуванням ухвалення законодавчих актів щодо нітратного забруднення і визначення вразливих зон.
Відновлення систем зрошення, про яке говорять аграрії, на думку екологів, не є панацеєю. Треба відновити порушений водний цикл за допомогою підходу «від джерела до моря», відновити природну «губчасту» функцію ґрунтів, щоб вони могли всотувати та утримувати воду, створити інфільтраційні зоні, які допомагають утримувати воду під час злив.
Тобто, необхідний комплексний підхід до управління водними ресурсами: «розумна» водна економіка, яка передбачає використання сучасних технологій, цифровізацію та боротьбу з витоками, державна стратегія боротьби з посухами, а також пілотні проєкти з водної ефективності та використання технологій замкнутого водного циклу. Про це, власне, і йдеться в Європейській стратегії водної стійкості.
Щодо необхідності комплексного підходу до водної політики, – з цим погоджуються і екологи, і аграрії. Тільки конкретне бачення такого підходу в них сьогодні різниться. Зокрема, аграрії наполягають на відновленні зрошувальних систем і створенні нових, а екологи б’ють на сполох – води для зрошення не буде, якщо не поновити природний водний цикл.
Отже, дискусію між екологами та аграріями необхідно продовжувати й активізувати. Ми маємо почути один одного і разом знайти адекватні рішення.
Водні проблеми глобальні. Їх намагаються вирішити в усіх куточках світу. Тамара Кутонова, Керівник Програми національних діалогів з водної політики Водної конвенції ООН, посилаючись на практику діяльності в різних регіонах євразійського континенту, говорить про ключові інструменти водозбереження, основні принципи, про роль науки та технологій, інноваційні підходи. І наголошує на необхідності оновлення програм навчання середніх та вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації через обмін досвідом, школи фермерів та консультації фермерів, додатки для фермерів, поєднання інноваційних підходів та переосмислення традицій.
Державні екологічні програми й стратегії, розроблені в Міндовкілля за допомоги численних міжнародних програм і не завжди узгоджені з колишнім Міністерством аграрної політики, сьогодні переходять під опіку нового спільного міністерства, де кроссекторальні проблеми аграріїв та екологів мали б вирішуватися більш системно і швидко. Напевне, цьому допоможуть і фахівці офісу реформ Міндовкілля, які сьогодні є співробітниками офісу реформ нового міністерства, а отже розроблені в Міндовкілля стратегії та підходи мають стати стратегічними напрацюваннями нового міністерства. В об’єднаному Міністерстві економіки, довкілля і сільського господарства навіть з’явиться посада заступника міністра, який опікуватиметься саме питаннями водозабезпечення.
Пропонуємо спільні рекомендації учасників нашого проєкту для нового міністерства і профільного заступника:
- Створити «розумну» водну економіку, яка передбачає використання сучасних технологій, цифровізацію та боротьбу з витоками.
- Головний принцип – інтегроване управління водними ресурсами, горизонтальна та вертикальна інтеграція.
- Застосування принципу «Водоефективність понад усе» – зменшення попиту на воду та підвищення водоефективності.
- Екодизайн та маркування: Хоча ідея універсального маркування «водного сліду» на продуктах є суперечливою та складною, ЄС рухається до включення водоефективності до правил екодизайну. Це означає, що виробники будуть стимульовані виробляти більш водоефективну продукцію. У майбутньому це може бути відображено в орієнтованому на споживача етикетуванні, що заохочуватиме до свідомого вибору та стимулюватиме ринковий попит на екологічно чисті продукти.
- Відновлення порушеного водного циклу за допомогою підходу «від джерела до моря», відновлення природної «губчастої» функції ґрунтів.
- Забезпечення ефективного врядування для розподілу води між різними секторами (сільське господарство, промисловість, туризм), встановлюючи пріоритети у разі дефіциту.
- Фінансова підтримка для аграріїв, які переходять на водостійкі практики: субсидії, пільгові займи від банків, державно-приватне партнерство.
- Підтримка інновацій, сталих технологій та природо орієнтованих рішень (точне та розумне сільське господарство, ізоляція зрошувальних каналів, розумне зрошення, охорона прибережних смуг, використання менш вологоємних культур та сортів, сівозміна, посухостійкі сорти, фертигація, використання стічних вод, відновлення водно-болотних угідь, боротьба із забрудненням нітратами та пестицидами тощо).
- Запровадження політики управління посухами – задля мінімізації негативного впливу на економіку, соціальне життя та навколишнє середовище, вміння управляти водними ресурсами, передбачати посухи та маловоддя, а також впроваджувати дії для пом’якшення їхніх наслідків.
- Особлива увага – просвітництво, оновлення навчальних програм, підвищення кваліфікації через обмін досвідом, школи фермерів та консультації фермерів, додатки для фермерів, – поєднання інноваційних підходів та переосмислення традицій.
Наявні стратегічні документи та плани мають бути узгоджені зі Стратегією водної стійкості ЄС. Міжнародні угоди та конвенції мають далі імплементуватися належним чином. Стратегічний діалог між аграріями та екологами за участі всіх зацікавлених сторін має розвиватися. Організації громадянського суспільства мають бути активними учасниками цього діалогу.
Матеріали заходу:
- Презентації (доступні нижче мовою оригіналу)
- Повний відеозапис (українською)
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «AgriFuture UA: Просування сталого сільського господарства та інтеграції до ЄС через ОГС» впроваджується МБО ІЦ «Зелене досьє» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо у ЄС разом».
Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело: Зелене досьє
