12 січня під час публічної дискусії «Громадський порядок денний для Нової України» було представлено результати соціологічного дослідження «Як змінюється суспільство Нової України?», здійсненого Фондом Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва. В ході зустрічі експерти обговорювали виклики та перспективи для громадянського суспільства на найближчий рік, а також можливості підтримки позитивних змін в країні Міжнародним фондом «Відродження».
12 січня під час публічної дискусії «Громадський порядок денний для Нової України» було представлено результати соціологічного дослідження «Як змінюється суспільство Нової України?», здійсненого Фондом Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва. В ході зустрічі експерти обговорювали виклики та перспективи для громадянського суспільства на найближчий рік, а також можливості підтримки позитивних змін в країні Міжнародним фондом «Відродження».
«Ідея провести дослідження, яке би показало, як змінилася країна за останні два роки, з’явилася десь пів року тому. Це до певної міри спосіб інвентаризації тих здобутків, які вже є і пошук відповідей як бути далі. Це дослідження давалося нам не легко, адже близько двох місяців розроблялася анкета, питання в якій сформульовані так, аби отримати максимально інформативну картину. До цього процесу ми залучили найкращих дослідників. В мене особисто, очікування були більш песимістичними, адже у суспільстві відчувається певне розчарування. Але результати дослідження є не однозначними, складно чітко сказати вони зі знаком «+» чи «-». Для нас, для фонду, ці результати мають значення не лише у загально гуманітарній площині, але у суто прикладній – ми працюємо над новою стратегією нашої діяльності, і це дослідження буде науковим підґрунтям, яке допоможе конвертувати позитивну енергію у суспільстві в посутнісні зміни в ньому», – розповідає Олександр Сушко, голова правління Міжнародного фонду «Відродження».
Загальнонаціональне опитування громадської думки було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 8 по 20 жовтня 2015 року. Опитування проводилося в 110 населених пунктах у всіх областях України, окрім Автономної Республіки Крим та тих територій Луганської та Донецької областей, які не контролюються Україною. Загалом було опитано 2040 респондентів за квотною вибіркою, репрезентативною за такими параметрами, як стать, вік, регіон та тип населеного пункту. Похибка вибірки не перевищує 2,3%. Опитування проводилося у декількох тематичних підрозділах:
- Рівень соціальної активності людей
- Рівень взаємної довіра людей та толерантність
- Готовність суспільства до соціально-економічної мобільності
- Рівень доброчесністі у суспільстві
- Очікування громадян від держави і що може очікувати держава від громадян
Ірина Бекешкіна, директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва, пояснює: «Наше дослідження є фрагментом тих змін, які відбулися у суспільстві за останні два роки. Соціологія фіксувала велику кількість змін: зовнішньополітичну орієнтацію українців, зокрема підтримку НАТО, чого не було раніше, окрім цього фіксується також неабияка національна згуртованість в середині суспільства. У цьому ж дослідженні Фонд «Відродження» запропонував нетрадиційну методику, яка раніше не використовувалася – людям запропонували відповісти на два аналогічні запитання, порівнюючи зміни, які відбулися у суспільстві, і зміни, які вони відчувають персонально. До прикладу, половина опитаних вважає, що готовність громадян України до захисту власної гідності і свобод зросла, проте лише 33% опитаних, готові це робити самі. Відтак, варто констатувати, що опитані сприймають зміни в країні оптимістичніше, ніж це є насправді».
На думку половини населення, за останні два роки зросла готовність громадян об’єднуватися у громадські організації та ініціативи (8% вважає, що така готовність зменшилася і 27% – залишилася без змін);
43% населення певні, що зросла готовність громадян до активної участі в політиці (10% – зменшилася, 32% – залишилася без змін);
56% населення певні, що за останні два роки зросла готовність громадян до участі у масових акціях протесту чи підтримки (12% бачать зменшення такої готовності і 23% – відсутність змін).
Проте реальні зміни у готовності населення брати участь у різних формах громадської активності виявилися істотно скромнішими. За самооцінками, істотно зросли лише власна готовність до захисту власних прав, свобод та гідності (це зазначили 33% опитаних громадян) та готовність до пожертвування особистих коштів на корисні справи (41%).
За оцінками населення, не відбулося змін у їх власній готовності до участі у масових акції протесту чи підтримки (20% зазначили зростання своїх готовності, а 18% – навпаки, зниження); у готовності до власної участі у контролі за діяльністю влади (16% зазначили зростання, 14% – зменшення), загалом у зосередженні на громадській діяльності (13% зазначили зростання, 15% – зниження).
А от реальна готовність громадян до активної участі у політиці (балотуватися на виборах, агітувати за партії та кандидатів тощо) навіть знизилася (зниження власної готовності займатися політикою зазначили 19% населення, а з зростання – 12%).
Коментуючи результати дослідження, Вікторія Бриндза, керівник аналітичного відділу консалтингової компанії Pro.mova говорить: «Звісно, ми не можемо очікувати, що кожен громадянин буде готовий демонструвати суб’єктність, але дослідження показує, що суспільство принаймні не вважає більше, що відстоювати свої права непотрібно, що потрібно за можливості уникати відповідальності, і що від громадянського суспільства нічого не залежить. Це великий зсув у суспільній думці, яка є для українців важливою при прийнятті рішень».
Дослідження показує, що 57% населення бачать зростаючу готовність населення до безоплатного витрачання часу на суспільно корисні справи (8% зазначають зменшення і 24% – відсутність змін);
60% населення зауважують зростання готовності громадян України до пожертвування особистих коштів на корисні справи (8% – зменшення, 23% – відсутність змін).
За останні роки незначно зріс відсоток населення, які приділяють власний час безоплатній волонтерській діяльності (10% у 2012 році і 13% у 2015 році). Проте значно збільшився час, який волонтери приділяють громадській діяльності: у 2012 році лише 6% волонтерів щотижнево витрачали кілька годин на волонтерську діяльність, у 2015 році – 28% (причому 6% – щоденно).
У 2012 році віддавали гроші на різні благодійні цілі 23% українців, у 2014 році – 41%, у 2015р. – 47%.
Ольга Айвазовська, координатор громадської мережі ОПОРА зауважує: «Волонтерство і активізм мусять перерости у культуру. Це значно складніше, аніж просто реакція на зовнішні загрози. Хто нам у цьому може допомогти? Як на мене, відповідь очевидна, ми медійне суспільство й в цілому сприймаємо дійсність так, як нам її показують ЗМІ. Тому позитивні приклади, історії успіху можуть бути тим інструментом, який допоможе громадянам вірити».
Соціологи фіксують також суттєвий спад рівня довіри до органів влади, стабільно нині є лише довіра до Збройних сил. Ігор Когут, директор програми USAID «РАДА», що реалізовується фондом «Східна Європа» пояснює це так: «Ми поступово вчимося бути пильними громадянами й контролювати владу, ставитися до неї з недовірою. Але інститути активізму і волонтерства не мусять заміщувати діяльність держави – це хибний шлях. Ми мусимо підсилювати й допомагати в роботі органам влади, змушувати їх бути ефективними».
Олег Рибачук, голова і співзасновник ГО «Центр UA» стоїть на дещо іншій позиції: «Я би говорив про те, що за останні два роки в Україні з’явилися нові сили. Вони непередбачувані, вони не структуровані, вони генерують ідеї знизу догори, вони вимагають змін. Як казав мені колись при зустрічі Адам Міхник: «Ми побудували демократію і правову державу, але найскладніше це змінити «совкове» мислення у людей». А в Україні все рівно навпаки – ми правову державу не побудували, економіку не реформували, але у нас з’явилося ось це чудо, про яке інші тільки мріють. Принциповою відмінністю України від Польщі чи Румунії є те, що їх тягнули до європейських цінностей, а ми самі, буквально копняками, штовхаємо нашу країну до цього. Якби ми всі не діяли як волонтери, заміщуючи державу, що би було з російською агресією проти України? Зараз з корупцією те саме. Ми можемо аналізувати ситуацію, можемо оцінювати, а можемо брати й ламати систему. Це та больова точка, у яку ми мусимо копати і це наше завдання на найближчий час».
Підсумовуючи результати публічного обговорення Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» фокусується на тому, що «Для Фонду дослідження Демініціатив є надзвичайно важливим. Йдеться про колективне сприйняття тих безумовних змін у суспільстві після Майдану, які розуміються як «Нова Україна», а також індивідуальних можливостей людей бути причетними до творення нового в країні – до громадського активізму та реформ, спрямованих на здійснення ідеалів Майдану, до волонтерства, до чесної політики, розвитку бізнесу, вимоги справедливого суспільства. Загальна відповідь, отримана в результаті дослідження неоднозначна: колективний образ країни набагато більш відповідає Новій Україні, ніж здатність кожної окремою людини бути та хотіти бути залученої до її побудови. Саме це стало предметом надзвичайно цікавого публічного обговорення результатів соціологічного дослідження лідерами провідних громадських організацій. Для фонду «Відродження» це стало нагодою скоректувати власну стратегію сприяння становленню відкритого суспільства в країні на 2016 та подальші роки. Для нас унаочнилася потреба спрямувати зусилля на допомогу ефективній імплементації реформ, що має бути невіддільним від вимог до влади щодо політики відкритості для максимального залучення самих громадян до самого процесу реформування».
Детальні результати дослідження за посиланням та на сайті Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва.
