22 вересня в Міжнародному фонді «Відродження» відбувалася зустріч Клубу відкритого суспільства на тему «Війна і вибори: авантюра, можливість, необхідність?»
За час повномасштабної війни рф проти України вітчизняний публічний простір зазнав суттєвих змін і трансформацій. Природно, що медійний порядок денний, суспільні дискурси, громадська думка, комунікації і запити влади максимально мілітаризувалися. Тема збройної агресії займає левову частку уваги українського суспільства та політикуму. Однак, для того, щоб впевненіше «тримати тил», ефективніше чинити опір, наближати перемогу і бачити повоєнні горизонти країни, ми маємо розуміти свої ресурси і можливості, а також процеси, що відбуваються в українському соціумі під впливом війни. Все це неможливо без відновлення інфраструктури якісної «невоєнної» аналітики.
Дискусія відбувалася за правилами Сhatham House – учасники зустрічі можуть вільно обговорювати її зміст за межами зібрання, але не можуть повідомляти хто був присутній та ідентифікувати належність висловлювань. Організатори Клубу систематизували ключові тези, які висловлювали учасники, залишаючи за собою право на їхнє редагування, що не торкається змісту і суті. Дискусія була вільною і частина висловлених тез можуть суперечити одна одній. Також відзначені висловлювання можуть не відповідати позиції Міжнародного фонду «Відродження».
Під час дискусії відзначили наступні проблеми:
- Восени 2023 актуалізувалося питання як Україна розв’яже проблему того, що в жовтні завершується конституційна каденція парламенту, а навесні наступного року – конституційна каденція президента.
- Україна стає перед дилемою – вибори є фундаментальною процедурою демократії, але з іншого боку є положення Конституції про повноваження парламенту під час воєнного стану, де вони пролонгуються до нових виборів після його закінчення. Хоча по виборам президента така стаття не передбачена, однак закон під час воєнного стану забороняє вибори.
- В західних медіа і серед частини політичного класу посилюється наратив про Україну, яка «перестала бути демократією», а звідти – «потрібно перестати її підтримувати»
- З іншого боку, в українських дискурсах розвивається наратив «які вибори під час війни, коли найкращі сини і дочки України вмирають на фронті, а в той момент погані хлопці думають про мандат і дерибан бюджету».
- Владна група зацікавлена провести вибори якнайшвидше, щоб не втратити рейтинг. Цьому сприяє відсутність політичної опозиції через відсутність політичного процесу як такого.
- Великий ризик не тільки політичний, але й технічний бік організації виборчого процесу і голосування. Якщо держава не може гарантувати в безпечному середовищі закінчення процесу, це може привести до абсолютної нелегітимності і процесу, і його організаторів, і виявлених в його результаті переможців.
- Голосування можуть зірвати ціла низка факторів. Наприклад, умовна балістична атака на Україну. А явка 5-10% означатиме, що більшість скаже, що не брала участь в цьому процесі.
- В свою чергу це означатиме також і втрату прямої легітимності вже діючих інститутів влади.
- Великі групи українців (військові, мігранти, ВПО, громадяни на окупованих територіях) мають всі підстави для занепокоєння, що доля країни під час виборів може бути вирішена без них.
- Ідея онлайнголосування має багато ризиків. Процес дуже вразливий для зовнішнього впливу, в тому числі й з боку ворога.
- Вибори мають бути тільки демократичні. А це означає конкуренцію – програм, технологій, обговорення важливих для суспільства питань. В тому числі й ходу та результатів війни. Це може стати справжньої «інформаційною бомбою», яка підірве ситуацію в країні.
- Суспільство в цілому не бачить перспективу виборів. Громадяни наразі спокійно сприймають горизонт планування виборів після закінчення активної фази воєнних дій, а не в час, коли вони ведуться з високою інтенсивністю.
- Оскільки соціологія демонструє, що не хоче виборів українське суспільство, то може формуватися враження, що ми перебільшуємо його демократичність.
- Із суспільством, із громадською думкою необхідно працювати, пояснюючи ситуацію навколо виборів – згідно опитувань, у нас є велика кількість громадян, які не знають відповіді на питання про вибори під час війни.
- Росія проведе чергові вибори у відведений термін (навесні 2024) і це дасть їй пропагандистську перевагу. Будуть експлуатуватися такі протиставлення: в Росії вибори відбуваються ( включно з окупованими територіями), а в демократичній Україні не відбуватимуться; в Росії є виїзд чоловіків за кордон, в демократичній Україні нема.
- Проти України відбувається замовлена кампанія, яка мала вплив на думку в ЄС, США.
- Війна може бути дуже тривалою (і 15 років). Так довго тримати країну без виборів неможливо – це вже не буде демократією. Навіть такою, що обороняється у війні від свого ворога.
- Перемога України – це не лише збереження суверенітету, але й демократії. Під час війни значна її частина із зрозумілих причин обмежена або втрачена. Її основу складають саме вибори і вибори, проведені у відповідності до демократичних стандартів.
- Проведення чи не проведення виборів не буде залежати від нашої Конституції чи законодавства. Воно буде залежати від політичних рішень, які будуть враховувати зовнішню кон’єктуру, в тому числі нашим президентом.
Також було окреслено можливості та пропозиції:
- Важливе завдання не допустити протистояння в суспільстві навколо питання виборів, яке буде загострюватись із затягуванням цієї ситуації. Участь громадян у процесі прийняття рішень щодо проведення виборів – питання забезпечення соціальної згуртованості суспільства. Якщо ми не можемо зараз забезпечити ці механізми то повинні запропонувати суспільству як і чим це можна замінити чи компенсувати.
- Позиція може формуватися навколо такої соціальної угоди: «вибори під час воєнного стану не проводимо, але всі інші процеси, що вказують на те, що демократія в країні не згортається, забезпечуємо».
- Важливою потребою є захиститися від узурпації влади по закінченню воєнного стану. Має бути прописано, що по закінченню війни влада має провести вибори.
- З практичної точки зору найоптимальніше дотримуватись верховенства права – є конституція, є закон, президент не може просто так зупинити воєнний стан.
- В порівнянні із ситуацією березня 2022 ми маємо зараз стадію відносного замороження, яке дає шанси на організацію виборів.
- Неможливо провести одноденні вибори, бо це велика кількість людей на виборчих дільницях. Є потреба вивчити досвід країн, де практикують голосування поштою, електронно, голосування закордоном ( Туреччина, США).
- Також може виявитися корисним для адаптації в наших умовах досвід Республіки Корея, яка проводила вибори під час військового стану.
- Треба розглянути перспективу проведення виборчої реформи, яка б врахувала наслідки війни для виборчого процесу.
- Як сказати про демократію, не проводячи вибори? Передусім мусить бути зміненим телемарафон. Своє слово в телевізійному ефірі і доступ до громадян мають отримати різні політичні сили.
- Також владі необхідно повернути продуктивний діалог з громадянським суспільством. Влада мусить радитися і з громадянським суспільством, і з іншими політичними силами, і з опонентами в тому числі.
- Українській владі треба проводити активнішу міжнародну комунікацію причин перенесення виборів.
