На фоні погіршення російсько-турецьких відносин Анкара готова вести з Києвом діалог щодо тем, які донедавна вважалися занадто чутливими: енергетика та військово-технічна співпраця. Про це йдеться у дискусійній записці Марини Воротнюк, запрошеного експерту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики: Україна – Туреччина», яка була презентована 13 квітня у Києві.
На фоні погіршення російсько-турецьких відносин Анкара готова вести з Києвом діалог щодо тем, які донедавна вважалися занадто чутливими: енергетика та військово-технічна співпраця. Про це йдеться у дискусійній записці Марини Воротнюк, запрошеного експерту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики: Україна – Туреччина», яка була презентована 13 квітня у Києві.
Протягом останніх місяців Україна та Туреччина інтенсифікували політичний діалог з актуальних безпекових та економічних питань, відбулася низка зустрічей на вищому рівні, відновилися переговори щодо підписання ЗВТ. Однак наявне «вікном можливостей» не означає, що турецькі партнери автоматично стануть більш поступливими, наприклад, у сфері транзиту газу чи на переговорах щодо ЗВТ, не варто.
Для реалізації найбільш бажаного сценарію розвитку двосторонніх відносин Україні в політичній сфері варто здійснити такий комплекс заходів.
- Сприяти завершенню концептуального, інституційного та нормативно-правового забезпечення задекларованого стратегічного партнерства, що передбачатиме, між іншим, розширення кількості консульських установ на території одна одної.
- Зважаючи на стратегічну для України позицію Туреччини щодо Росії, ЄС та України, а також її чутливе ставлення до становища кримських татар, важливо забезпечити більш активну участь Туреччини в розв’язанні кримської проблеми, зокрема в запропонованому Україною форматі «Женева плюс».
- Обговорити можливість приєднання Туреччини до санкцій проти Росії, засудження дій російської влади, дипломатичний тиск на Росію та визнання інтересів Туреччини в мирному розв’язанні конфлікту, розгляд можливості приєднання Туреччини до структури ГУАМ-ОДЕР тощо, приєднання України до формату тристороннього безпекового діалогу Польщі, Румунії та Туреччини та ін.
- Обговорити з турецькою стороною питання необхідності дотримання режиму окупованої території Криму, що стосується обмеження заходів турецьких кораблів у кримські порти і перельотів турецьких авіакомпаній на півострів, інформувати компетентні органи Туреччини щодо порушення статусу окупованої території турецькими судами, контролювати перебіг уже відкритих компетентними органами Туреччини кримінальних справ щодо перевізників, що порушують цей статус.
- Створити експертну структуру для моніторингу ситуації в двосторонніх відносинах, а також координації діяльності чинних інститутів, яка б включала в себе представників Адміністрації Президента, МЗС, Міністерства економічного розвитку і торгівлі та інших міністерств, а також представників спільних українсько-турецьких структур та експертного співтовариства.
- Сприяти деполітизації питання про офіційну допомогу Анкари тюркським етносам в Україні (туркам, туркам-месхетинцям, гагаузам, кримським татарам), сприяти наданню дипломатичного статусу Турецького агентства зі співробітництва та розвитку (ТІКА) в Україні.
- Інтенсифікувати втілення ідеї про створення «Програми міжрегіональної співпраці» як інструмента посилення прямих зв’язків між українськими та турецькими областями.
- Розглянути можливість залучення Туреччини у розробку спільної безпекової стратегії в Чорноморському регіоні та підтримання стабільності спільними зусиллями (на кшталт турецької ініціативи Платформи стабільності на Кавказі, запропонованої після російсько-грузинської війни 2008 р.).
- Міністерству закордонних справ України та Міністерству оборони України розпочати консультації з країнами НАТО щодо включення до порядку денного засідання Комісії України-НАТО під час Варшавського саміту НАТО питання посилення військової присутності Альянсу в Чорноморському регіоні.
- Інтенсифікувати співпрацю з Туреччиною в сфері спільних навчань, обміну досвідом між фахівцями обох країн, проведення спільних консультацій, тренінгів і семінарів у сфері реформування сектору безпеки і модернізації армії. Вивчити досвід Туреччини у її боротьбі з окремими терористичними організаціями (курдів) та постконфліктного регулювання (на приклад, розселення колишніх військових у курдських районах).
- Активізувати переговори щодо створення спільних підприємств для поглиблення оборонно-промислового співробітництва тощо.
У рамках співпраці з Туреччиною в енергетичному секторі варто:
- В умовах необхідності диверсифікації джерел енергопостачання, фактичної втрати доступу до енергоресурсів на континентальному шельфі обговорити з турецькою стороною можливі варіанти розв’язання політичних та технічних проблем проходу СПГ-танкерів через Босфор та Дарданелли для постачання сировини українському СПГ-терміналу в рамках переговорів із турецькою стороною.
- Заохочувати спільну діяльність щодо реалізації проектів із модернізації ГТС та інших об’єктів енергетичної інфраструктури обох країн.
- Лобіювати проекти надання українськими підприємствами субпідрядних послуг для турецької вугільної промисловості, створення та експлуатації в Туреччині атомних електростанцій тощо.
- Вивчити можливі позитивні та негативні наслідки від реалізації проекту Трансанатолійського газопроводу (TANAP) для енергетичної безпеки України.
З повним переліком рекомендацій можна ознайомитися у публікації ІСП
Презентація дослідження здійснюється у рамках проекту “Розвиток аналітичних центрів України”, за підтримки Посольства Швеції (SIDA), Фонду аналітичних центрів (TTF) та Міжнародного фонду “Відродження”. Дослідження підготовлено за підтримки “Чорноморського фонду для регіональної співпраці” Німецького фонду Маршалла.
Контакти: Інституту світової політики
