Джордж Сорос, засновник Міжнародного фонду “Відродження”, голова Фундацій Відкритого Суспільства, опублікував на сайті “Project Syndicate” статтю про ситуацію в Україні
Джордж Сорос (на фото), засновник Міжнародного фонду “Відродження”, голова Фундацій Відкритого Суспільства, опублікував на сайті “Project Syndicate” статтю про ситуацію в Україні.
Підтримати здобуток України
Джордж Сорос
Після того як страхітливе насильство в Україні досягло апогею, український протест несподівано дав позитивний результат. Усупереч усім раціональним очікуванням, групи громадян, озброєні переважно палицями та щитами з картонних коробок і кришок сміттєвих баків, подолали силовиків, що стріляли бойовими патронами. Жертв було багато, але громадяни таки перемогли. Це був один із тих історичних моментів, які залишають незгладимий слід у колективній пам’яті суспільства.
Як таке могло вийти? Доброю метафорою тут може бути принцип невизначеності у квантовій механіці, який запропонував Вернер Гайзенберґ. Згідно з Гайзенберґом, субатомні елементи можуть проявлятися як частинки або хвилі; подібно до цього людина може поводитися або як окрема частинка, або як крапля великої хвилі. Іншими словами, непередбачуваність історичних подій (схожих на ті, що відбуваються в Україні) пов’язана з елементом невизначеності в людській природі.
Ідентичність народу складається з ідентичностей окремих елементів та утворень вищого порядку, до яких вони належать, і вплив народу насправді залежить від того, які елементи визначають його поведінку. Коли звичайні громадяни атакували озброєних силовиків у Києві 20 лютого (що було чистим самогубством), їхня впевненість, що вони представляють “націю”, переважила їхні побоювання щодо власних смертей. Результатом цього стало те, що радикально розколоте суспільство відійшло від прірви громадянської війни та здобуло безпрецедентне відчуття єдності.
Чи збережеться ця єдність, залежатиме від реакції Європи. Українці продемонстрували свою відданість Євросоюзу, хоча він сам безнадійно розколотий і не може впоратися з кризою євро, яка налаштовує одна проти одної країни-боржники та країни-кредитори. Саме тому ЄС безпорадно програв Росії під час переговорів з Україною щодо Угоди про асоціацію.
Як я вже казав, Євросоюз під керівництвом Німеччини запропонував Україні замало, а зажадав від неї забагато. Тепер, після того як прагнення українського народу встановити тісніші зв’язки з Європою сприяли успішному народному повстанню, ЄС разом із Міжнародним валютним фондом має виділити багатомільярдну допомогу, що урятувати країну від фінансового краху. Але цього недостатньо, щоб зберегти національну єдність, яка буде потрібна Україні в найближчі роки.
Я заснував в Україні Міжнародний фонд “Відродження” 1990 року – напередодні здобуття країною незалежності. Фонд не брав участі в нещодавніх протестах, але захищав тих, хто постраждав від державних репресій. Наразі фонд готовий підтримати закономірне прагнення українців створити стійкі демократичні інституції (насамперед незалежну та професійну судову систему). Але Україна потребує і зовнішньої підтримки, яку може надати тільки Євросоюз. Ідеться про досвід управління і доступ до ринків.
Під час радикальної трансформації економік Центральної Європи в 1990-х досвід управління й доступ до ринків ці країни здобули завдяки величезним інвестиціям компаній із Німеччини й інших країн ЄС, які інтегрували місцевих виробників у глобальні товарні ринки. Україна, маючи високоякісний людський капітал і диверсифіковану економіку, є потенційно привабливою для інвесторів. Але щоб реалізувати цей потенціал, слід поліпшити діловий клімат загалом в економіці та в її окремих галузях, спрямовуючи основні зусилля передусім на боротьбу з повальною корупцією та недосконалими законами, які створюють перешкоди для іноземних і вітчизняних інвесторів.
Крім заохочення прямих іноземних інвестицій, ЄС міг би й забезпечити підготовку менеджерів місцевих компаній, щоб допомогти їм розвинути свої бізнес-стратегії, – разом із постачальниками послуг, які в нагороду отримають пакети акцій чи частину прибутків. Ефективний спосіб поширити таку підтримку на велике число компаній – поєднувати її з кредитними лініями, які відкривають комерційні банки. Щоб стимулювати їхню участь у цих проектах, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) може інвестувати в компанії разом з іноземними й місцевими інвесторами, як це було в Центральній Європі.
Таким чином, Україна могла б відкрити свій внутрішній ринок для товарів, які вироблено за участю чи під контролем українських філій європейських компаній, доки ЄС не надасть українським компаніям ширший доступ на власні ринки й не допоможе їм інтегруватися у глобальний ринок.
Я вірю та сподіваюся, що Європа під керівництвом Німеччини буде на висоті. Уже кілька років я намагаюся довести, що Німеччина повинна взяти на себе відповідальність і зобов’язання, що випливають із її домінантного становища в Європі. Сьогодні Україна потребує сучасного еквіваленту плану Маршалла, за допомогою якого Сполучені Штати допомогли відбудувати Європу після Другої світової війни. Нині Німеччина повинна відігравати таку ж роль, як США тоді.
Свою статтю я маю завершити застереженням. План Маршалла не поширювався на країни радянського блоку й через те призвів до розколу Європи під час Холодної війни. Повторення Холодної війни завдасть величезних збитків і Росії, і Європі. Але передусім це вдарить по Україні, розташованій між ними. Україна залежна від російського газу й водночас потребує доступу своєї продукції на європейські ринки. Вона повинна мати добрі взаємини з обома сторонами.
І тут знову ж таки має виявити ініціативу Німеччина. Канцлер Анґела Меркель повинна домовитися з Президентом Владіміром Путіним і гарантувати, що Росія є партнером відродження України, а не опонентом.
