Стилет і стилос: як ПЕН допомагає українським літераторам під час війни

Сашко Кульчицький

На початку лютого команда ПЕН-Україна переїхала у новий офіс на київському Подолі. Це був один з пунктів у великому плані на рік, складеному в січні: книги, події, проєкти. Проте довго працювати у ньому не вийшло. За один день 80% запланованого стало неактуальним, а нові виклики стали на порядок пріоритетнішими, ніж старі стратегії. Та це зовсім не означало, що команда опустила руки. 

«ПЕН не припиняв свою роботу ні на день, навпаки – робочий ритм став в кілька разів насиченіший», – каже Тетяна Терен, виконавча директорка ПЕН-Україна. З початку повномасштабного вторгнення росії команда ПЕНу щодня включається в наради, обговорює найнагальніші задачі та події. Це допомагає відчувати одне одного і ефективніше працювати, хоч і працівники розкидані в різних місцях. 

Сьогодні ПЕН об’єднує 145 членів організації. Немало з них після вторгнення опинилися в скруті – через втрату контрактів, роботи, житла. «ПЕН завжди відгукувався на ситуації, коли комусь була потрібна підтримка. Але повномасштабна війна торкнулася кожну родину, кожного з наших колег та колежанок», – розповідає Тетяна.

Тому ПЕН допомагав своїм авторам евакуюватися з гарячих точок, вивезти рідних у безпечне місце. Вже у березні була запущена внутрішня програма фінансової підтримки та почалася системна допомога авторам ПЕНу. Загалом організації вдалося підтримати в рамках цієї програми близько 70 запитів. 

Та з часом стало зрозуміло, що обійтися внутрішнім конкурсом лише для авторів ПЕН не вийде – ситуація була складною для усіх людей літератури. Так з’явилась спільна стипендіальна програма ПЕН-Україна та Міжнародного фонду «Відродження».

«Ми бачили, що у перші тижні українським авторам почали активно пропонувати стипендії та резиденції за кордоном. І одночасно бачили, що виїжджають з України – одиниці. Дуже важливим було підтримати тих, хто залишився», – пояснює Тетяна.

Усього на стипендіальну програму надійшло 269 заявок. Багато авторів, що подавали заявки, втратили житло або роботу, потребували лікування. 30 стипендій профінансував Фонд, ще 15 були покриті з резервів самого ПЕНу. Та запит значно перевищував можливості, тож у ПЕН вирішили відкрити нову програму стипендій для підтримки літераторів у часи війни. Відповідно до планів організації, ця програма буде мати інший акцент.

«Ми побачили нову проблему – наш сектор, у якому працюють письменники, видавці, фестивалі, зупинився і ми не знаємо, коли він запрацює. А це означає, що письменники можуть опинитися без засобів на існування. – пояснює Тетяна. – Інше питання, що війна може зупинити написання творів, роботу з дослідженнями, серіями статей, текстів, рецензій. Все це буде неможливим, бо письменники, перекладачі, критики і науковці не матимуть змоги цим займатися. Їм потрібно буде виживати».

Для того, щоб ці процеси, важливі для розвитку української культури і всієї країни, не зупинилися, ПЕН спільно з Міжнародним фондом “Відродження” будуть надавати нові міні-гранти, які дадуть можливість не зупиняти свою літературну, перекладацьку чи наукову діяльність. Аби отримати підтримку, апліканти мають надати інформацію, над яким проєктом чи твором вони планують працювати в наступні місяці. Нова програма буде триватиме до кінця листопада. «Хотілося б підтримати якнайбільше українських авторів, які творять», – зізнається Тетяна.  

Підтримка письменників – лише один з напрямків роботи українського ПЕН. Значним є і їх внесок в інформаційний спротив. Щодня закордонні та українські медіа звертаються до організації, щоб їх автори прокоментували війну та її наслідки. Тому ПЕН довелось працювати і як прес-центр: замовляти тексти, збирати їх, розміщувати у закордонних медіа. Бо, як пояснює Тетяна, – «Значно збільшився запит на голоси українських інтелектуалів». 

Також ПЕН випускає ньюзлетер про війну в Україні, який поширює серед письменників з майже 150 ПЕН-центрів світу. Головний акцент у цій розсилці – втрати у сфері культури та медіазлочини росії. В цю ж інформаційну категорію можна віднести й серію онлайн-розмов «Діалоги про війну», під час яких іноземні письменники спілкуються з українськими та спільно рефлексують щодо злочинів росії і наслідків війни. До розмов вже приєднувались нобелівські лауреати, а на черзі розмови з такими зірками як Салман Рушді, Орхан Памук, Френсіс Фукуяма та іншими. 

Ще одна сфера роботи організації зараз – документування досвіду війни. ПЕН попросили своїх авторів та авторок писати щоденники і фіксувати, що вони відчувають, через що проходять, з чим стикаються. Зараз уривки з такого архіву публікуються на сайті ПЕНу, але в майбутньому він стане основою для кількох книжкових проєктів. Також досвід війни письменники записують через відео та подкасти. Таким чином, їм вдалось поєднати дві, важливі для майбутнього письменників, практики – саморефлексію та задокументований досвід війни, який напевне ляже в основу багатьох творів наступних поколінь українських та закордонних авторів. І хто зна, можливо саме ці записи українських письменників надихнуть наступних лауреатів Нобеля та Пулітцера.  

У травні ПЕН повернулися до свого нового офісу на Подолі. Всю команду також вдалося зберегти. На тлі останніх чотирьох місяців з усіма втратами – це велике і важливе досягнення. Так само як і сотні українських авторів й авторок, ПЕН залишається в Україні, працює та шукає можливості підтримувати літературну спільноту. Тож попереду – запуск нових проєктів, трансформація програми стипендій і, обовʼязково, перемога. 

Фото: фейсбук-сторінка PEN

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: