У квітні Екологічна Ініціатива фонду “Відродження” провела ще одну дискусію з експертами, які опікуються питаннями довкілля в Україні. Темою дискусії стала реформа системи управління відходами, яка стартувала в Україні у 2023 році.
Система управління відходами — це великий комплекс заходів, програм та законодавства, спрямованих на побудову системного підходу до управління усіма видами відходів. Це і побутове сміття, і відходи будівництва, промисловості, а в нових українських реаліях — і руйнування. Це не лише про переробку чи утилізацію відходів, але і про збір, перевезення, обробку, нагляд за цими процесами та об’єктами інфраструктури.
До 2023 року ця система регулювалась в Україні застарілими стандартами і практиками, частина з яких залишилась нам у спадок від Радянського Союзу. Реформа ж системи орієнтована на європейські стандарти і принципи циркулярної (кругової) економіки.
Робота над змінами почалась задовго до 2023 року, і велась, зокрема, активістами та екологічними організаціями, серед яких і партнери Екологічно Ініціативи Фонду. Очікувалось, що реформа просуватиметься швидко, і вже дуже скоро Україна вийде на достойний рівень управління відходами. Проте, через повномасштабне вторгнення рф інтерес держави до фінансування технологій кругової (циркулярної) економіки, які мали би йти в ногу із наявним рівнем споживання, є далеко не на першому місці. Багато з викликів лягають на плечі територіальних громад, а їм не вистачає й інфраструктури, й експертизи.
На якому етапі реформа і чому вона необхідна? Що потрібно зробити на рівні громад, аби її результати були більш відчутними для місцевих мешканців? Ці питання ми винесли на обговорення під час дискусії “Програми управління відходами: що з ними і який стан реформи“, яку провели за підтримки Швеції ,спільно з ГО “Нуль відходів Львів” та за медіапідтримки платформи “Твоє місто”. Модерувала розмову менеджерка нашого Фонду Оксана Дащаківська. Переглянути запис дискусії можна на ФБ сторінці події.
Чому реформа на часі?
Комусь може здатись, що реформа управління відходами під час великої війни – марне і не доречне використання державних ресурсів. Ми ж у Міжнародному фонді “Відродження” переконані в тому, що зміни, які принесе реформа, потрібні країні та її мешканцям уже зараз, особливо на рівні територіальних громад. Адже коли ми говоримо про відходи то маємо на увазі не лише пластик, скло або інше побутове сміття, а й усі відходи руйнувань, яких завдає російська агресія, усі відходи будівництва, необхідного для відбудови міст також.
Але це не єдина причина, чому реформа на часі. Виконавча директорка ГО “Нуль відходів Львів” Ірина Миронова зауважила, що управління відходами є такою самою важливою комунальною послугою, як водопостачання, забезпечення електроенергією чи теплом.
“Ми у Львові знаємо, що стається з містом, якщо тиждень не вивозити сміття. Сьогодні тема побутових відходів важлива для багатьох громад в Україні, бо через війну змінилася кількість населення. Однак управління відходами ще до війни було неналежним. Реформа цієї сфери є необхідною не лише через євроінтеграцію, але й для покращення екологічних стандартів у містах.”, — говорить вона.
Експертна підтримка Швеції
Швеція – визнаний світовий лідер у сфері управління відходами. Лише близько 3% сміття, яке генерують у Швеції, потрапляє на полігони. Все інше – переробляється, спалюється або ж повторно використовується. У Швеції, як і у всьому ЄС, застосовують 5-компонентний підхід до управління відходами – це п’ять життєвих етапів сміття, на кожному з яких влада, активісти та громадяни намагаються зменшити кількість відходів: запобігання, повторне використання, переробка, спалення і захоронення.
У рамках підготовки до вступу в ЄС та реформи системи управління відходами, цю ж модель буде намагатися впровадити і Україна, а Швеція вже пообіцяла допомогти нам на цьому шляху в рамках спільної програми. Потужну експертну підтримку у реалізаціїцієї програми забезпесуватиме Вейне Віквіст (Weine Wiqist), співробітник Avfall Sverige (Swedish Waste Management), викладач в Лундському університеті та Міжнародному промисловому інституті економіки навколишнього середовища (IIIEE) у Швеції. На його думку, є декілька факторів успішного поводження з відходами: встановлення чіткої цілі на рівні держави, кооперація великих та маленьких гравців (зокрема і великих та малих громад) та політична сталість в роботі над цією метою. Шведська модель управління відходами стоїть на чотирьох китах –розширена відповідальність виробника, циркулярна економіка, децентралізація та роздільний збір. Ці та інша найкращі практики Швеція допомагатиме впроваджувати Україні. Більше про них читайте у нашому матеріалі .
Який стан справ у законодавчій рамці?
Реформа — це значний законодавчий процес. Адже для того, щоб відбулись системні зміни потрібно унормувати нові стандарти на законодавчому рівні. Зусиллями громадських активістів, експертів, управлінців, чиновників і завдяки міжнародній допомозі основний закон про управління відходами ухвалений. Але його функціонування потребує напрацювання низки документів і законів, які уможливили б реформу.
Директорка департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Євгенія Попович зазначає, що у часи активної фази реформи, коли ми не можемо використовувати кошти державного бюджету, Міністерство залучає міжнародну технічну допомогу.
“Ми допомагаємо розробляти регіональні плани, техніко-економічні показники, давати оцінку впливу на довкілля і стратегічну екологічну оцінку. Наша робота полягає в підготовці повного пакету документів і просуванні їх до області для привернення міжнародних інвесторів, які згодні будувати заводи. Ми зараз працюємо над цим у п’яти областях і плануємо розширювати цю діяльність на інші регіони.”, — говорить вона.
Вона відзначила, що станом на квітень 2024 року Міністерство уже проробило значну роботу Зокрема, розробило і завершує погодження внесення змін до Податкового кодексу України, де майже в 200 разів збільшується податок на захоронення побутових відходів, розміщення відходів видобувної промисловості. “Але в деяких областях на території країни впродовж 30, а може, й 60 років розміщений чималий запас відходів видобувної промисловості. Це техногенне навантаження на ці області.”, — говорить Євгенія Попович.
Також на стадії обговорення уже знаходиться законопроєкт щодо нормопроєктувальної техніки (зараз він на погодженні в Міністерстві юстиції). Крім цього, законопроєкт щодо електричного і електронного обладнання опублікований та обговорений із основними стейкхолдерами, а законопроєкт про упаковку та відходи упаковки у Верховній Раді на доопрацюванні.
Євгенія також відзначила, що Міністерство напрацьовує пропозиції щодо відповідальності виробників батарей, акумуляторів, шин і мастил, законопроєкт про зняття з експлуатації транспортних засобів, зокрема отриманих унаслідок бойових дій тощо. Також Міністерство провело понад 130 перевірок у сфері небезпечних відходів.
Вона також відзначила, що вже на цьому етапі реформи необхідно будувати й розвивати інфраструктуру управління відходами та змінювати підходи громадян:”Шведські колеги наголошують на важливості залучення людей до розуміння потреб змін. В країнах, таких як Швеція, Німеччина і Австрія, тарифи на сортування сміття різняться. Освіта також важлива: діти вчаться правил сортування сміття і ризиків забруднення довкілля через ігрові форми, що сприяє покращенню їхньої екологічної обізнаності.”, — говорить пані Євгенія.
Що відбуватиметься на рівні громад?
Велика частина змін, які передбачені законодавчою рамкою реформи, відбуватиметься на рівні територіальних громад. Як зазначила Діана Новікова, керівниця відділу поводження з побутовими відходами та комунальним обслуговуванням Департаменту комунальних послуг при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України:
“Розвиток громади та умови життя населення залежать від співпраці органів місцевого самоврядування з громадами і організації вибраної моделі управління побутовими відходами, підвищення поінформованості населення про впровадження належних практик.”.
Вона також відзначила, що невід’ємною частиною цього етапу реформи є інформаційна робота з населенням та синхронізація усіх дій:
“На основі даних, які ми збираємо щороку від обласних військових адміністрацій (окрім південних і східних районів України, окупованих територій, де неможливо зібрати цю інформацію), в 2023 році понад 10% побутових відходів потрапили на заготівельні пункти, сміттєпереробні заводи, перекомпостовано більш ніж 1%. Щоб можна було обчислити всі показники підготовки для повторного використання побутових відходів, міністерство підготувало проєкт наказу, який зараз узгоджується з іншими міністерствами, зокрема довкілля, оскільки тепер упроваджують єдину екологічну платформу, де буде забезпечена взаємодія всіх суб’єктів господарювання в сфері управління відходами, органів державної влади, місцевого самоврядування. У нас на погодженні зараз проєкт наказу про здійснення державного обліку відходів. Після прийняття цих наказів створення робочої платформи, отримання всіх цільових показників має відбуватися синхронізовано щодо всіх видів відходів.”
“Було прийнято сім постанов Кабінету міністрів, які стосуються управління побутовими відходами, зокрема й правила надання цієї послуги, договори про збирання та перевезення відходів, порядок проведення конкурсів, формування тарифів і розроблення програм у цій сфері. Також затверджені правила компостування біовідходів, методика роздільного збирання сміття, на стадії розробки методика розрахункових показників і внесення змін до тарифів на комунальні послуги.
Відповідно до закону визначені повноваження органів місцевого самоврядування з організації управління побутовими відходами, організації місцевих планів управління відходами, посилення спроможності й надання всіх необхідних інструментів для здійснення органами самоврядування їхніх повноважень.
Міністерство щороку збирає інформацію про практики впровадження роздільного збирання відходів, станції компостування і сортувальні станції, єдиний в Україні сміттєспалювальний завод «Енергія» і розміщує все це на своєму сайті.”, — зазначила Діана Новікова.
Як бачать реформу громади та якою може бути роль громадськості?
Кожна громада — унікальна за десятками показників. Те, що добре працюватиме на рівні великих міст на заході України може бути неможливе для містечок і сіл на сході, особливо тих, які знаходяться близько до бойових дій. Якісь громади більш підготовлені до впровадження змін, передбачених реформою, а про деякі навіть немає актуальних даних, необхідних для побудови стратегії дій. Часто робота у напрямку реформи велась силами місцевих активістів та громадських організацій. Наприклад таких, як ГО “Нова Дружківка”.
Її керівник Сергій Пронкін пояснює:
“Ще до 2022 року, у Дружківці не було жодних інноваційних іноземних практик поводження з побутовими відходами на рівні міської ради. Коли ми прийшли працювати в цей сектор, я одразу запитав у представників виконавчого органу влади, чому так. Відповіді не отримав. Знайшов її, коли подивився, що відбувається на рівні економічної складової. Дружківка продукувала 12 тисяч тонн побутових відходів, 39% із них – органіка. Захоронення однієї тонни на полігоні в сусідньому Краматорську обійшлося в 75 гривень. Тариф на вивіз побутових відходів населення дуже низький – із однієї людини за місяць менше, аніж коштує пакет молока. І це також питання, чому ніхто не хоче підвищувати тарифи, надаючи кращі послуги і використовуючи сучасні підходи до управління відходами.”, — говорить Сергій Пронкін.
Сергій зазначає, що громадські активісти не могли б повноцінно впливати на те, що відбувається в громаді, адже їхні можливості та повноваження обмежені нормативно-правовими актами, економічною складовою, політичною волею тощо. Він також відзначив, що у деяких громадах, навіть тих, які знаходяться далеко від зони активних бойових дій, відсутня базова аналітика ситуації:
“Коли ми відкрили другий офіс у Кіровоградській області, то почали співпрацювати з малими громадами, подібними до нашої. І ситуація в них приблизно така сама, тобто ніяка. Під час однієї зустрічі в 2024 році я запитав: “Чи знаєте ви морфологію власного сміття?”. Ні. В громадах, де нема постійних бойових дій, нема аналітики на базовому рівні. З цим треба боротись, адвокатувати ситуацію в кожній громаді.”, — говорить Сергій Пронкін.
Як працює та дозволяє економити міські кошти система адміністратора з управління відходами, на прикладі Львова
Законом про управління відходами виокремлені громади, в яких понад 500 000 населення. Він змінює інституційну структуру взаємовідносин між мешканцями та перевізниками (тими, хто збирає відходи), запроваджує адміністратора з управління відходами. Львівська громада – — одна з таких, де ця система має бути вроваджена. Петро Кінаш, директор Львівського комунального підприємства “Адміністратор послуги з управління побутовими відходами”, пояснив як це працює на рівні Львова:
“У 2023 році місто визначило три основні пріоритети на 2024-й: роздільне збирання, освіта і культура в даному напрямку та впровадження нового закону про управління відходами. Щоб запустити роздільне збирання, коли новий закон набуде чинності, нам необхідна морфологія, інфраструктура. Треба дати людям інструменти для сортування, ті самі смітники, інакше не можна вимагати результату. Це треба робити до впровадження розширеної відповідальності виробника. Завдяки спільному баченню з нашими перевізниками за цей рік місто забезпечене контейнерами на 100% для пластику та біовідходів і на 85% для скла. У Львові повноцінно функціонує роздільне збирання.” — розпорвідає Петро Кінаш.
Зараз Львів знаходиться на етапі затвердження в місті роздільного збору відходів. Це дає основу для роботи адміністратора, адже впорядковує контейнерні майданчики.
Львів продукує понад 200 000 тонн відходів на рік. Петро Кінаш відзначив, що цього року завдяки перевізникам, злагодженій роботі й запуску різних проєктів вдалося відсортувати 7% (15 000 тонн) відходів: 3,5% органіки і по 1,5% пластику та скла.
“Захоронення на полігоні у нас значно дорожче, тож ми зекономили близько 30 000 000 гривень для громади, для мешканців.”. — відзначив Петро Кінаш.
Але він також зазначив, що під час війни складно вчити людей поводиться з побутовими відзходами інакше, ніж вони звикли. Особливо старше населння. Тому на його думку, ефективність буде помітна лише через навчання молодого покоління:
“Ми активно впроваджуємо програму у школах і садочках, інших освітніх закладах. Вже маємо 20 шкіл із повноцінним роздільним збиранням, ще 50 плануємо відкрити цього року. Кожна школа має свій контейнерний майданчик, де відходи сортують, а ефективність відстежують.”
Петро Кінаш також поділився іншими спостереженнями щодо потенціалу запроваджених змін:
“Ми зробили морфологію: у нас 44% органіки, 17% пластику та 11% скла. Тобто потенціал роздільного збирання становить понад 70%, і ми виконуємо всі норми законодавства. Це взаємна відповідальність міста і громади, базові речі, щоб пити чисту воду і дихати свіжим повітрям.
Для ефективного впровадження закону про управління відходами є 24 нормативно-правові документи, 15 із яких повністю затверджені, сім розроблені та два ще не затверджені . Щодо них працюватимемо в межах своїх компетенцій. Один із ключових і дуже важливих документів – про запровадження адміністратора. В нашому місті будують завод, є компостувальна станція, маємо п’ять перевізників. Ринок повноцінно поділений на п’ять приблизно однакових часток. Є чотири приватні компанії та одна комунальна. Адміністратор контролюватиме весь ринок, зможе оцінювати ситуацію і запровадити один тариф для всіх. Зараз тарифи в кожного перевізника різні, у кожного своя технічна база, зарплата, внутрішні документи.”
Петро Кінаш вважає, що для населення буде перевагою, якщо адміністратор зможе це регулювати, здійснювати облік контейнерних майданчиків, контролювати вивіз відходів. Адміністратор запровадить однакові правила гри на ринку для всіх, а кращий визначатиме тільки якість наданих послуг.
А як у малих громадах?
Великі міста, звісно, вигідніші в обслуговуванні для перевізників. Велике місто продукує більше сміття, віддак перевізник потенційно заробить більше. Великі міста також більш пристосовані логістично. Наприклад, у Львові є обладнані контейнерні майданчики, станція компостування, місця для збирання великогабаритної техніки і заплановано будівництво майданчику для збору електронних відходів. Маленькі міста і близько не мають такої інфраструктури. Втім, цей момент може бути врахований при плануванні змін, передбачених реформою.
Сприятиме цьому те, що закон про управління відходами передбачає чотири рівні планів – національний, регіональний, місцевий та індивідуальний (для підтриємств). Про них розповіла Ганна Башта, заступниця директора департаменту екології та природних ресурсів Львівської військової адміністрації.
“Національний план управління відходами буде прийнятий і введений в дію найближчим часом. Зараз він проходить стратегічну екологічну оцінку і має врахувати Другий рівень – регіональні плани, які маємо розробити на рівні області. Третій рівень – місцеві плани для територіальних громад. І четвертий – це плани кожного підприємства, суб’єкта господарювання, зокрема регіональних полігонів.”, – пояснює Ганна Башта.
Вона зауважила, що оскільки національний план ще не прийнятий, ми не можемо розробляти регіональни:
“Там усе структуроване, розписані на кожне п’ятиріччя відсотки та індикатори, які повинні забезпечити кожна область для зменшення кількості відходів. Їх мають вивозити для захоронення на полігон чи сміттєзвалища (на сьогоднішній день). Тому ми поки що не можемо починати розробляння регіонального плану. Департамент екології Львівської ОВА напрацював технічне завдання до нього. Ми сформували робочу групу, запросили всіх охочих – громадські організації, науковців, перевізників, органи влади і місцевого самоврядування. Розроблений проєкт плану ми направили робочій групі і частково обговорили. Та все ж чекаємо прийняття національного плану.”
Кластерний підхід
Ще однією інновацією Львова, про яку розповіла Ганна Башта, є кластерний підхід:
“У кожному кластері (група однакових або подібних елементів, зібраних разом або близько один до одного) передбачили використання регіонального полігона твердих побутових відходів і запасного полігона. Кожен полігон передбачає розширення площі використання та можливість встановлення сміттєсортувальної лінії. Якщо полігон наявний, то зробимо рекультивацію, для решти – поступове закриття в майбутньому. Кластерний підхід передбачає також логістичний підхід до регіональних полігонів, створення сміттєсортувальних або сміттєперевантажних станцій.”, – пояснює пані Ганна.
“Ми ознайомили органи місцевого самоврядування з кластерами, погодили з ними розміщення регіональних полігонів на їхній території та зібрали пропозиції використання іншої площі для будівництва майбутніх регіональних полігонів. Мали зустріч із головними перевізниками, які працюють на території області, щоб вони подали свої пропозиції з урахуванням логістики і економічної складової транспортування відходів.”
Розширена відповідальність виробника (РВВ) – як і коли запрацює?
Діалог з бізнесом та виробниками – необхідна складова реформи системи управління відходами. Адже реформа передбачає також і розширену відповідальність виробника. До прикладу, у Швеції, де діє ця норма, виробник не має права випустити на ринок товар, упаковка якого не придатна для переробки. Відповідно усі шведькі підприємства, які виготовляють або займаються переробкою упаковки (пляшки, полієтиленові упаковки, скляні контейнери тощо), дотримуються норм закону про пакування. Але як це працюватиме в Україні?
Станом на 2024 рік в Україні діють сотні підприємств, які працюють з вторинною сировиною та відходами і мають бути залечені у діалог про впровадження реформи. Наприклад, х 1991 року в Україні працює виробничо-екологічне об’єднання по заготівлі та використанню вторинних матеріальних ресурсів «УКРВТОРМА». Це найбільша в країні структура в сфері поводження з відходами, до складу якої входить близько 100 спеціалізованих заготівельних і переробних підприємств великого, середнього і малого бізнесу, розташованих в усіх регіонах України.
Спеціалізовані заготівельні підприємства обʼєднання збирають та заготовляють відходи вторинної сировини, зокрема, макулатури, вторинних текстильних і полімерних матеріалів, склобою, зношених шин тощо. Переробні підприємства, які утилізують відходи вторинної сировини, виготовляють картон, туалетний папір, поліетиленові труби, ящики, широкий асортимент виробів з вторинних полімерних матеріалів і так далі.
Генеральний директор компанії «Укрвторма» Петро Семко, який також взяв участь удискусії, вважає, що Україна має великі потужності щодо переробляння паперу, полімерів, склобою і ПЕТ-пляшок, макулатури.
“Україні варто впроваджувати роздільне збирання відходів, щоб зменшити навантаження на сміттєві полігони, а також використовувати більше вторсировини. Проте це потребує значних інвестицій у депо-контейнери, спеціальні машини та сортувальні лінії, яких поки що недостатньо в країні.”, – вважає Петро Семко.
Щодо розширеної відповідальності виробника, на думку Павла Семка відповідний законопроєкт ухвалять найближчим часом. Проте це – лише один крок з багатьох:
“Закон про відходи в Україні є, але треба ще ухвалити до 10 законів, зокрема про батарейки, електронний лом, мастила, шини, щоб усе запрацювало. Лише після ухвалення закону знатимемо, чи зможемо працювати як РВВ і який буде оператор.”
“12 великих компаній, зокрема Carlsberg, Pepsi, Coca-Cola, створили свого оператора для роздільного збирання відходів. У пілотних проєктах у Вишгороді та інших містах (Ірпінь, Буча, Коцюбинське, Гостомель, Ворзель) встановлюють 400–500 депо-контейнерів для роздільного збирання, які фінансують ці компанії. Вони закуповують депо-контейнери, найняли обслуговувальне підприємство, яке здійснює логістику і сортує вторсировину. А ми з ними розрахувалися за вторсировину, яку самі продаємо на ринку. Це досвід зарубіжних країн, де виробники упаковок фінансують подібні ініціативи. Якщо буде ухвалений відповідний закон, що дозволить виробникам упаковок створювати свого оператора й фінансувати його, це дасть більше прибутку. Досвід показує, що державне керівництво в подібних ініціативах, наприклад через державну компанію «Укрекокомресурси», може бути менш ефективним.” – пояснює Петро Семко.
На думку Ірини Миронової, дуже вважливо, щоб виробники об’єдналися, створили організації РВВ і в співпраці з громадами, компаніями-перевізниками фінансували збирання упаковок, які випускають на ринок: Це зменшить фінансове навантаження на громадян, котрі мусять платити за управління відходами, і дозволить легше перейти до роздільного збирання, адже будуть додаткові кошти, сфокусовані на роздільному збиранні ресурсу цінних відходів.
“Відколи у Львові сталася пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі, ми маємо найвищу вартість управління відходами, яку сплачують громадяни і дотує місто: тепер 180 000 000 гривень на рік, раніше 320 000 000 гривень на рік. Це за змішані відходи, які доводиться довозити на полігони в області та за її межами. В нас уся система дорого коштує.”. – пояснює пані Ірина.
Роль та потенціал ОСББ
У багатьох містах ОСББ є дуже активними агентами з упровадження роздільного збирання відходів. Наприклад, у Львові міські практики щодо поводження з відходами, які впроваджуються ініціативами ОСББ, істотно перевищують відсотки, озвучені щодо роздільного збирання.
“Чистота органіки прекрасна. Так є, коли ОСББ закриває свій контейнерний майданчик, працює зі своїми мешканцями і має можливість платити не за середньою нормою, а за те, що вони викидають. У реформі управління відходами, в роботі адміністратора важливо налагодити ретельний облік: хто утворює відходи, хто і скільки за них платить, а також систему оплати, прив’язану до кількості змішаних відходів, які генеруються.”, – розповідає Ірина Миронова.
Плати за те, що викидаєш – як порахувати кількість сміття, яке ми викидаємо?
Ірина Митронова пояснює, що з відходами складніше, аніж із водою, електрикою чи теплом, на які маємо лічильники. Вона пояснює:
“Для відходів є норми утворення. І це докладніша інформація, аніж отримана сьогодні в морфології. Щодо фактичного вивезення відходів кожен перевізник має точну інформацію: скільки клієнтів обслуговує і яка кількість сміття утворюється. ОСББ, які закрили свої контейнерні майданчики, інколи кажуть, що зменшили оплату за вивіз відходів майже вдвічі завдяки контролю і замовленню послуги за кількістю заповнення контейнерів. За кордоном є багато цифрових технологій, «розумні» контейнери, різні системи.”
Ірина Миронова також говорить, що “у попередньому законі сказано, що норми мають бути і для різних бізнесів, які контролювати складніше, бо треба «ходити» за всіма ФОПами, магазинами, кіосками. Тому ми часто перекладаємо ці необліковані на мешканців. Наші кейсові дослідження морфологічного складу відходів у ОСББ свідчать, що в тих закритих ОСББ, де поруч немає жодного бізнесу, було 450 грамів відходів на людину. І це влітку, коли відходів більше, бо зазвичай більше органіки. Тому при розробленні норми важливо чітко розуміти, хто є утворювачем відходів, скільки відходів у місті продукує бізнес, і працювати з бізнесом. Якщо перевести наші кейсові дослідження, то виходить, що 48% відходів у місті продукує бізнес. Важливо, щоб він платив за це.”
Петро Кінаш, директор Львівського комунального підприємства “Адміністратор послуги з управління побутовими відходами”, пояснив як це працює на рівні Львова, пояснює, що згідно із законом є єдиний механізм плати за тверді побутові відходи – норма людина/тариф. Зараз розробка норм і закон, на підставі якого це розробляють, утратили чинність, тому напрацьовуються нові.
“Якби було «хто скільки продукує, стільки й платить», то органи місцевого самоврядування підлаштували б облік під це і все було б за фактом. Зараз норма утворення в нашій громаді – 1 кілограм на людину в день, у Києві – 1,9 кілограма, в деяких областях – 3 кілограми. Щоб розібратися, потрібен один господар управління відходами. Згідно з новим законом власником відходів є місто, а має бути адміністратор. Якщо він буде монополістом, то зможе здійснювати облік бізнесу, населення та бюджету.”, – пояснює Петро Кінаш.
Звідки ми маємо взяти гроші на реформу управління відходами?
Окреме питання, яке неминуче постає у будь-якій розмові про реформування системи – її фінансування. Управління відходами коштує грошей, і це послуга, за яку крім держави також мають платити громадяни.
“Я би хотіла, щоб ми виховували свідомих громадян. Щоб кожен розумів, що управління відходами коштує грошей, що кожен повинен платити за цю послугу., – говорить Ірина Митронова, – Витрати на управління відходами зараз першочергово повинні покривати мешканці і мати стимул оплачувати це. Але дуже хочеться, щоби, реформуючи цю систему, ми не забували про тих, які всі ці роки забезпечували повернення ресурсу цінних матеріалів на переробляння. Це неформальні збирачі відходів – переважно бідні люди в Україні, які зі смітників, змішаних відходів вибирають вторсировину, несуть її в пункти приймання і так заробляють собі на життя. Важливо, щоби при проведенні реформи на рівні громад цих людей підтримали, формалізували їх і залучили до системи управління відходами.”
Діана Новікова, висловилась за розвиток інфраструктури в цій сфері:
“З перших днів повномасштабного вторгнення багато об’єктів зруйновано. Це контейнери, сміттєвози, об’єкти управління відходами, полігони, сортувальні заводи, контейнерні майданчики. Оновлений звіт про оцінювання збитків та потреб у відновленні, зокрема управління побутовими відходами, є частиною комплексної оцінки наслідків війни. Актуальним залишається питання гуманітарної фінансової підтримки відновлення громад і розбудови сфери. Міністерство співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями в цьому напрямку. Нещодавно 19 громад чотирьох областей здобули підтримку від ЄС і уряду Японії у вигляді устаткування для управління побутовими відходами після руйнувань. Це важливий крок у напрямку економічної стійкості країни, і ми продовжуватимемо співпрацю в цьому напрямку.”, – говрить вона.
Ганна Башта зауважила, що “закон передбачає збільшення ставки екологічного податку, але механізм його розподілу ще не повністю визначений. Гранти також є важливим джерелом фінансування, особливо через повномасштабну війну, коли державний чи обласний бюджет не може впоратися самостійно. Відповідальність виробників з 2030 року також передбачатиме накопичення коштів для сортування і вторинного використання відходів. Маємо європейську практику та досвід, які можна використовувати для розвитку цих механізмів.”
Сергій Пронкін вважає, що громади можуть накопичувати кошти для малих просвітницьких ініціатив, які сприятимуть впровадженню реформи: “Наприклад, у Хмельницькому «Гуфі-центр» був побудований коштом місцевого бюджету, який був адаптований до цієї потреби. Важливо, щоб мешканці долучилися до роботи з побутовими відходами, оскільки інфраструктура може бути найкращою в світі, але без змін у свідомості це не дасть бажаних результатів.”, – говорить Сергій.
Петро Кінаш вважає, що основним пріоритетом має бути освіта і культура: “Ми розробили для садочків безкоштовну 3D-гру із артбуком, тепер втілюємо їх у пробній версії. Позбиравши контейнери, створили безкоштовно навчальний центр. Він не глобальних масштабів, але в 2023 році там навчалися понад 2000 дітей молодших класів фізично розсортовувати відходи. Можна починати з малим фінансуванням, головне бажання.”.
Петро Семко вважає, що при збільшенні обсягів захоронення повинні збільшитися і тарифи. Однак це ляже на місто, міську владу, комунальні підприємства, яким треба буде більше працювати і вкладати більше своїх коштів. “Щодо розширеної відповідальності, то ми всі чекаємо на закон. Якщо буде закон, будуть гроші, великий бізнес зможе купувати депо-контейнери, а ми зможемо зайнятися роздільним збиранням.”, – говорить Петро Семко.
***
Матеріал підготовлено за інформаційної підтримки медіаплатформи “Твоє місто”, в рамках Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні”, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за підтримки Швеції.
