Результати моніторингу забезпечення права на освіту учнів – ВПО

15 грудня у Харківському кризовому інфоцентрі пройшла прес-конференція, на якій були представлені результати громадського моніторингу забезпечення права на освіту учнів – внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які покинули зону конфлікту на Сході України.

15 грудня у Харківському кризовому інфоцентрі пройшла прес-конференція, на якій були представлені результати громадського моніторингу забезпечення права на освіту учнів – внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які покинули зону конфлікту на Сході України.

Учасниками прес-конференції були:

·         Юрій Чумак, заступник голови Чугуївської правозахисної групи;

·         Наталя Сарматицька, експерт Чугуївської правозахисної групи;

·         Володимир Ігнат’єв, заступник директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації.

Протягом трьох місяців міськрайонною громадською організацією «Чугуївська правозахисна група» за методологією, розробленою ERA (Європейська дослідницька асоціація) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» проводився моніторинг на Харківщині. Він включав в себе опитування батьків учнів-ВПО та батьків місцевих школярів, глибинні інтерв’ю з вчителями та психологами, проведення фокус груп та ін.

Згідно з даними Державної служби статистики України, кількість учнів у Донецькій та Луганській областях до початку кризи у січні 2014 року складала більш ніж півмільйона осіб (502 тис. учнів). У січні 2015 року, за даними тієї ж служби, кількість учнів на підконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей становила 216 тис. осіб.

За даними Міністерства освіти і науки України, на кінець минулого навчального року до загальноосвітніх навчальних закладів різних регіонів України було зараховано 60,023 тис. дітей-ВПО. З них 19% учнів були влаштовані у загальноосвітні навчальні заклади на підконтрольній Україні території Донецької області, 11% – Харківської області, 8% – на підконтрольних державі територіях Луганської області та 7% – у Дніпропетровській області.

Результати дослідження свідчать, що після переселення більшість із опитаних батьків практично одразу влаштували дитину на навчання у нову школу за місцем проживання (75%) або через місяць після переселення – 20% респондентів. 93% опитаних зазначили, що знайти нову школу для дитини після переселення було дуже легко або скоріше легко.

За визнанням батьків школярів-ВПО, у новій школі їхніх дітей зустріли дружньо, як вчителі та адміністрація, так і однокласники. 77% опитаних зазначили, що дітям не доводилось складати при вступі до школи на новому місці навчання жодних тестів або проходити співбесіду. У більшості дітей не було проблем і з адаптацією на новому місці.

Громадський моніторинг виявив проблеми, які характерні для всіх загальноосвітніх шкіл, та є прямим порушенням положень «Закону про загальну середню освіту» та норм Конституції України. Серед них – недофінансування шкіл та незадовільний матеріальний стан, брак обладнання, підручників, неможливість займатися спортом, неналежне харчування учнів. Батьки дітей-ВПО вказують на гірший матеріальний стан шкіл, в яких доводиться після переїзду навчатися їхнім дітям, а іноді й на низьку якість навчання.

Проте найбільш актуальна проблема для батьків дітей-ВПО – це різного роду фінансові витрати, які поширені в школах. На цьому підґрунті можливе виникнення локальних конфліктів із батьками місцевих учнів.

Водночас дослідження показало, що батьки місцевих школярів у цілому доброзичливо ставляться до учнів-ВПО, із розумінням та готовністю допомагають їм адаптуватися на новому місці. 42% особисто допомагали дітям-переселенцям та їхнім батькам; при цьому переважала морально-психологічна (64%) та матеріальна допомога (44%).

Спілкування з вчителями й особливо психологами в школах та ПТУ виявило латентну проблему, яка може мати негативні наслідки у майбутньому. Йдеться про психологічні проблеми учнів-ВПО, які здебільшого ігноруються або не усвідомлюються їхніми батьками.
На думку шкільних психологів, існує низький рівень довіри до працівників їх фаху. Батьки неохоче приводять своїх дітей на консультації. Певний бар’єр між батьками і психологами має місце, що значною мірою пояснюється низьким рівнем культури і обмеженістю практики звернення за психологічною допомогою серед населення України. Саме тому більшість батьків вважає, що спроможні впоратись із існуючими психологічними проблемами дітей самостійно. З іншого боку, у більшості шкільних психологів немає методик та навичок роботи з учнями, які бачили війну.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: