З початком російського повномасштабного вторгнення своє місце проживання, за приблизними оцінками, змінило понад 10 млн українців. Частина з них виїхала за кордон, більша частина переїхала до умовно безпечних регіонів в Україні. Такі масштаби переселення формують перед Україною гуманітарний виклик, з яким вона ще не стикалась у сучасній історії. Фонд «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» провели низку фокус-групових досліджень і глибинних інтерв’ю із ВПО та представниками місцевої влади, з тим щоб здійснити оперативний аналіз ключових соціально-гуманітарних потреб біженців з територій, охоплених військовими діями.
Звіт фокусується переважно на проблемах та запитах внутрішньо переміщених осіб, оскільки наявної інформації про біженців за кордоном недостатньо для систематизації даних.
Дослідження проведене за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Основні висновки звіту
- Спільними зусиллями влади та волонтерів Україна загалом справилась з розміщенням та підтримкою першої групи внутрішньо переміщених осіб. Потужна організація місць тимчасового розміщення, робота волонтерів із забезпечення людей всім необхідним дали змогу справитись з вкрай складною гуманітарною ситуацією і не допустити ще й гуманітарної катастрофи в умовно безпечних регіонах України.
- Звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей дозволило трохи зменшити проблему кількості внутрішньо переміщених осіб та частково розвантажити можливості місцевої влади на умовно безпечних територіях та волонтерів.
- Тих ВПО, які мають достатні фінансові ресурси і планують у короткотерміновій перспективі повернутись на постійне місце проживання, варто активніше залучати до волонтерської активності. Наявність часткової зайнятості, хай і безоплатної, позитивно відображається на психологічному стані людей, які відчувають свою залученість до загальної справи.
- Водночас найскладніший етап вирішення потреб переселенців, ймовірно, попереду. В тих переселенців, які наразі не можуть повернутись до місць постійного проживання (тому що там тривають бойові дії, або ж вони втратили житло внаслідок бойових дій), закінчуються фінансові ресурси та можливість жити поза місцем постійного проживання і без оплачуваної роботи.
- На сьогодні доречним є виокремлення тих ВПО, які втратили одночасно як житло, так і роботу, що робить їх пріоритетними для державної підтримки. Якщо у держави немає можливості відновити житло таких людей, то нагальною стає підтримка у питанні оренди чи оплата за розміщення таких осіб в сім’ях, які можуть надати таке житло (наприклад, приватний будинок).
- З огляду на те, що фінансові резерви більшості внутрішньо переміщених осіб практично вичерпуються, необхідно максимально актуалізувати питання забезпечення оплачуваною роботою ВПО.
- Програма релокації підприємств з небезпечних районів може стати стартовим етапом комплексних дій.
- Грантові програми підтримки малого бізнесу, а також створення робочих місць в умовно безпечних регіонах мають бути недискримінаційними, і на них повинні мати право подаватись як переселенці, так і особи з числа місцевого населення, оскільки багато з них також втратили роботу внаслідок війни. Позитивна дискримінація переселенців є можливою, однак потрібно мінімізувати ризики суспільно політичного напруження.
- Російська пропаганда та інформаційно-психологічні операції цілеспрямовано працюють на розпалюванні ворожнечі між місцевим населенням та переселенцями.
- В цьому контексті використовуються як реальні приводи, які неминуче стаються у суспільному житті, так і відверті фейки. Тому критично необхідно посилити роль інформаційно-просвітницької роботи, а також виявлення та знешкодження інспірованих Росією провокаторів.
- Вкрай важливою є розгортання доступної психологічної підтримки. Психологічний стан великої кількості переселенців доволі нестабільний. При цьому люди самостійно досить рідко звертаються по психологічну допомогу, тому така підтримка має бути проактивною. Окремо варто розглянути програми психологічної допомоги для дітей, оскільки вони перебувають в особливо уразливому становищі та часом не можуть отримати адекватну увагу з боку батьків. Така підтримка теж має надаватись проактивно.
