Рівний і повноцінний доступ до праці є чи не найголовнішим чинником у просуванні соціальної інклюзії та протидії бідності. Адже працевлаштування та ширше – зайнятість – є не тільки джерелом доходу, що визначає матеріальне благополуччя, але й сприяє розвитку соціального капіталу, визначає спектр адаптаційних і соціалізаційних моделей людини в громаді, відносини між соціальними групами та рівень суспільної злагоди.
У цьому світлі увага до актуальної зайнятості ромського населення, а також можливостей її стимулювання, є невипадковою. Занепад традиційних для ромських домогосподарств професій та способів заробітку ще за часів соціалізму, а також різка і не збалансована соціальними політиками трансформація і реструктуризація економіки до ринкової протягом 90-х років, поєднаний із дискримінацією, зокрема структурною, призвели до виключення ромських домогосподарств з ринку праці та подальшої швидкої маргіналізації значної кількості ромських громад – погіршення освітнього рівня, умов проживання, втрати мереж соціальної підтримки та довіри до органів влади. Разом з тим, як і інші сфери соціальної та економічної реалізації та взаємодії, зайнятість ромських домогосподарств швидко стала об’єктом нових стереотипів, припущень та узагальнень, особливо активно продукованих і поширюваних на рівні регіональних медіа. Весь комплекс факторів, зокрема тих, що негативно впливають на зайнятість ромських домогосподарств, почав пояснюватися етнічним походженням.
У цьому дослідженні, яке протягом грудня 2020 – січня 2021 року було проведено командою Vox Populi Agency на замовлення Міжнародного фонду «Відродження», була здійснена спроба дослідити структуру зайнятості ромського населення у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Луганській, Одеській, Харківській та Черкаській областях, застосувавши комплексну методологію і аналіз даних.
У поле зору потрапили різні сфери життя ромів, які мають і матимуть безпосередній вплив на трудову сферу: рівень освіти, умови проживання та мережа соціальної підтримки, джерела доходу домогосподарств, трудова діяльність на даний час, перспективи і очікування, потреби в отриманні кваліфікації чи трудових навичок для працевлаштування, потреби у розвитку «м’яких навичок» тощо.
Про все це та більше йшлося під час кількісного дослідження самих представників ромських громад, в тому числі і ромів, які є самозайнятими або ведуть підприємницьку діяльність. Разом з тим, для повноти інформації щодо мотивів, сучасних трудових та підприємницьких трендів інструментом глибинних інтерв’ю в межах дослідження були охоплені роми-підприємці, представники обласних відділень Центрів зайнятості та агенцій з найму персоналу.
Кількісні і якісні дані дозволили подивитися на сферу працевлаштування з різних боків і отримати зріз поточної ситуації і оцінку перспектив розвитку трудового потенціалу для ромських громад як у досліджуваних регіонах, так і, екстрапольовано, в національному масштабі.
Маючи різні причини походження, проблема зайнятості у ромських громадах в різних регіонах України навряд чи вирішується лише зусиллями самих ромів, небайдужої громадськості і через грантову підтримку з боку міжнародних організацій. Для досягнення видимого і сталого прогресу у сфері розвитку економічних можливостей ромських громад, зокрема через працевлаштування та розвиток підприємництва, потрібна допомога, що ґрунтуватиметься на інтегрованому, мультидисциплінарному підході та моделях, які враховуватимуть історичні корені проблеми, адресуватимуть комплекс сучасних викликів та сприятимуть ширшій соціальній інклюзії (інтеграції).
Тож результати дослідження стануть в нагоді як громадським організаціям, які займаються підтримкою і розвитком ромських громад, так і державним установам, роботодавцям і міжнародним організаціям, які планують програми підтримки дорослого населення. Планування розвитку трудового потенціалу в довгостроковій перспективі впливає і на підходи, які застосовуються у сфері професійно-технічної освіти, програм перекваліфікації, розвитку людського капіталу, особливо у соціально вразливих громадах.
ОЗНАЙОМИТИСЯ З ДОСЛІДЖЕННЯМ: