8 серпня 2024 року Лабораторія законодавчих ініціатив презентувала результати дослідження «Соціальні послуги в Україні: сучасний стан, проблеми, обмеження».
Концепт дослідження. Дослідження визначає проблеми, наявні в системі соціальних послуг, а також рекомендації, що сприятимуть їх розв’язанню. Воно складається з декількох частин та проводилося у декілька етапів: аналізу українського законодавства, міжнародного досвіду; проведення напівструктурованих глибинних інтерв’ю з представниками органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту, комунальними надавачами, експертами — 30 інтервʼю; проведення фокус-групових дискусій з представниками громадських організацій, благодійних фондів — 12 фокус-груп.
Контекст. В Україні сфера соціальних послуг набула особливого значення, адже під час повномасштабної війни виклики для соціальної сфери значно збільшуються. Протягом 2022–2023 років позиція України у глобальному Індексі соціального прогресу відчутно погіршилася: у 2021 році Україна посідала 48 місце (зі 168 країн), у 2022 році — 52 місце (зі 169 країн), а у 2023 — 59 місце зі 170 країн світу. А тому соціальна сфера потребує змін, удосконалення підходів, покращення доступності соцпослуг для всіх соціальних груп населення. Водночас викликів у соціальній сфері лише додається — повномасштабне вторгнення загострило наявні проблеми та проявило всі системні недоліки, що накопичувалися роками.
На заході учасники обговорили основні виклики системи соцпослуг в Україні, а також рекомендації, які розробила Лабораторія для державних органів, місцевого самоврядування та громадських організацій.
Олександр Заславський, директор аналітичного напряму ЛЗІ,наголосив на тому, що це дослідження потрібне, зокрема, для того, щоб розробити більш ефективну політику в соціальній сфері:
“Фокус дослідження від початку робився саме на деокупованих громадах, і тих, що насамперед постраждали від війни. І ми переконані, що від стану цієї сфери напряму залежить стійкість українського суспільства, його здатність до супротиву. Адже це безпосередньо пов’язано із відчуттям соціальної справедливості: чи спроможна держава допомогти, захистити, підтримати вразливі групи населення? Особливо, якщо їх вразливість пов’язана з війною”
Залучена аналітикиня ЛЗІ Тетяна Лукеря окреслила проблеми, які Лабораторія виявила в ході дослідження, та представила рекомендації, що сприятимуть якості та доступності послуг у громадах:
“Важливо покращувати спроможність громад надавати соціальні послуги. Зміни у частині законодавства, фінансових процедурах, інституційному компоненті, орієнтація на людиноцентричні підходи — необхідний перегляд кожної складової цієї системи. Також потрібно усвідомити, що громади потребують гнучких підходів до надання соціальних послуг, оскільки всі вони перебувають в різних умовах — й відповідно, мають різні потреби. А за умов, коли навантаження на комунальних надавачів непомірно збільшується, треба працювати ще й над тим, щоб залучити більше представників недержавного сектора до надання соцпослуг”
Заступниця Міністра соціальної політики України Уляна Токарєва зазначила на доцільності проведеного дослідження, адже воно допоможе сформувати стратегію у сфері соціальних послуг, над якою працює міністерство:
“Насправді, коли мова йде про соціальну сферу, важливо залучати місцеве самоврядування до дискусії про надання соцпослуг — й необхідно розуміти, як допомогти ОМС з тим, щоб правильно організовувати процес фінансування соціальних послуг, їх надання, проведення моніторингу якості, оцінки потреб тощо.
Ми розуміємо, як громадам зараз важко, яке велике навантаження вони мають по всіх напрямах. Та важливо, щоб ОМС відгукувалися на ті ініціативи, які пропонуються на центральному рівні. І для того, щоб ми могли прийти до рішення, як сфера соцпослуг має розвиватися далі, Міністерство запустило декілька великих процесів — це і розробка Стратегії розвитку соціальних послуг, й розробка нового Класифікатора соціальних послуг — актуалізованого та орієнтованого на сьогоднішні виклики, робота над внесенням змін до Закону України «Про соціальні послуги”
Голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін підкреслив, що, попри проведену реформу децентралізації, питання секторальних реформ на місцевому рівні досі не вирішене, і тому гнучка соціальна політика для різних регіонів — пріоритетна задача:
“Проводити такі дослідження — дуже важливо. Чому? Бо настав час вже адаптовуватися до реальності: нам потрібний гнучкий підхід до надання соціальних послуг, адже українські громади живуть у різному безпековому вимірі. Якщо не працюють наявні інструменти — слід сформувати чіткі точкові кроки, поки комплексна державна політика у соціальній сфері ще напрацьовується.
Бо, наприклад, коли ми говоримо про деокуповані території, то встановити український прапор там недостатньо — потрібна системна політика, щоб жителі деокупованих громад відчули гідне ставлення до себе з боку держави. Звісно, зважаючи на масштаби руйнувань та відтік населення, це дуже складно. Але розуміння й впровадження гнучкого підходу має бути”
Голова підкомітету з питань адміністративних послуг та адміністративних процедур Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Лариса Білозір наголосила на важливості підтримки потенціалу громад, а також роботі над комплексним оновленням законодавства у соціальній сфері:
“У громадах ресурс на надання соціальних послуг дійсно дуже обмежений: ПДФО не вирішує та не покриває усього, що потрібно в цій сфері. Тому зараз особливо важливо зберігати ті надбання, які ми маємо в комунальних та державних установах — щоб соціальна система не колапсувала загалом.
Але є й конкретні позитивні кейси у наданні соцпослуг: наприклад, коли благодійні та громадські організації, які, можливо, не заключають договори по наданню послуг (тобто не заробляють на цьому), втім які підтримують центри соціальних послуг для людей похилого віку. Такий формат співпраці корисний й тому, що це дає поштовх для громад, щоб розвиватися, шукати кошти та спроможності, — і це треба підтримувати”
Голова підкомітету з питань адміністративних послуг та адміністративних процедур Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування
Начальниця Шульгинської сільської військової адміністрації Старобільського району Луганської області, голова Платформи «Тимчасово окупованих та деокупованих громад», представниця Асоціації ОТГ Наталія Петренко розповіла про ситуацію з наданням соціальних послуг у прифронтових територіях та зауважила на необхідності зміни підходів до надання соціальних послуг:
“Потрібно підходити до перегляду надання соціальних послуг, тому що, навіть попри те, що ми думаємо, що надаємо соціальні послуги, це скоріше за все послуги адміністративні. Здебільшого, соціальна послуга — це про комунікацію чи виплату коштів. Однак навіть такі послуги на прифронтових територіях фактично неможливі. Соціальні послуги — це супровід, підтримка, консультація, будь-яка послуга, яка потребує втручання у форматі “особа до особи”. І я дуже вдячна за це дослідження, адже воно розкриває саме проблематику соціальної сфери”
Радник проєкту GIZ Україна: Resilient Society Cluster, спеціальна програма підтримки України/EU4ResilientRegions Олександр Хоруженко говорив про напрями соціальної підтримки, з якими міжнародні донори та партнери допомагають українським громадам:
“Наразі GIZ разом з партнерськими громадами тестує різні формати та проєкти — і в напрямі ветеранської політики, і в напрямі підтримки сімей ветеранів, і щодо інших соціальних викликів. Ми багато допомагаємо різним інституціям у сфері соціального захисту — з тим, щоб посилити їхню спроможність у наданні соціальних послуг. Зокрема у тому, щоб комплексно запровадити інструмент оцінки потреб у громадах.
Можу сказати, що низку соціальних викликів вдається вирішувати завдяки таким міжнародним партнерствам, особливо у напрямі мобільності та безбарʼєрності — в прифронтових та деокупованих громадах у тому числі. Проте хотілося б, щоб державна політики була більш цілісна, й більш проактивна до південних та східних регіонів, бо тут постає питання не так про справедливість, як про очікування справедливості — і того, чи готова держава відповісти на такі очікування”
Джерело: Лабораторія законодавчих ініціатив
