Україна та Польща переживають найважчий період за 25 років: вперше за чверть століття у відносинах між нашими країнами з'явилося відчуття браку довгострокових пріоритетів та ідейної порожнечі. Ця ситуація є результатом як внутрішніх змін в Україні та Польщі, так і еволюції міжнародного контексту.
Україна та Польща переживають найважчий період за 25 років: вперше за чверть століття у відносинах між нашими країнами з’явилося відчуття браку довгострокових пріоритетів та ідейної порожнечі. Ця ситуація є результатом як внутрішніх змін в Україні та Польщі, так і еволюції міжнародного контексту.
Визначити нову візію двосторонніх відносин – цей виклик прийняли 19 експертів і практиків, котрі тривалий час займаються питанням українсько-польських взаємин. Члени українсько-польської Діалогової групи вважають, що партнерство двох країн повинно базуватися на таких принципах:
1. Це симетричне партнерство, без патерналізму з польського боку і без месіанізму (Польща – «захисник України від Росії») з українського.
2. Це партнерство, зорієнтоване на майбутнє: його метою є історичне порозуміння, а не конфронтація. Всі дискусії щодо спільної історії не повинні блокувати розвиток співпраці.
3. Йдеться не лише про відносини між урядами та політичними елітами, але й про дуже широкі взаємини між суспільствами, які належить полегшувати і промотувати. Дуже важливу роль у формуванні відносин повинні відіграти медіа, місцеві спільноти, громадські організації, навчальні заклади, церкви та інші представники громадянського суспільства.
4. Сьогодні українсько-польські відносини повинні бути підпорядковані питанню солідарності перед спільною загрозою російської агресії, включаючи як військові, так і гібридні форми (дезінформація, політична корупція, кібератаки, економічний тиск, енергетичний шантаж, провокації на кшталт нападу на консульство у Луцьку тощо).
5. Інтеграція України до ЄС залишається спільним довготерміновим інтересом. Водночас варто повною мірою використати існуючі можливості для розширеної двосторонньої співпраці в рамках глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі Україна-ЄС (DCFTA).
У короткостроковій перспективі Пріоритетне Партнерство слід зосередити на таких напрямках:
1. Співробітництво в широко визначеній сфері оборони (військова співпраця, співпраця спецслужб і військової промисловості).
2. Суспільний діалог і партнерство (співпраця засобів масової інформації, молодіжні обміни, партнерства громад, дослідження громадської думки, сприйняття українських мігрантів в польському суспільстві).
3. Конструктивний історичний діалог, спрямований на примирення (відповідна політична риторика, діалог істориків та лідерів думок, вшанування пам’ятників і могил).
4. Підвищення пропускної здатності українсько-польського кордону і побудова транспортного взаємозв’язку (модернізація української прикордонної інфраструктури, відкриття нових пунктів перетину кордону, поширення практики спільних прикордонних перевірок, обмеження економічного сенсу контрабанди, а також розширення авіаційних, залізничних, річкових і автодорожніх транспортних сполучень).
Для реалізації цього амбітного порядку денного необхідно створити нову, модернізовану інституційну інфраструктуру двосторонньої співпраці. У міністерствах закордонних справ обох країн слід визначити національних координаторів розвитку інституційної співпраці, щоби заохочувати її розвиток у галузях економіки та інвестицій, а також у співпраці на місцевому рівні (між громадами, в контексті децентралізації в Україні), громадянської освіти, молодіжних обмінів, співпраці між засобами масової інформації, закладами культури, релігійними організаціями, політичними партіями, органами державної влади. Потрібне політичне рішення, яке забезпечить фінансову підтримку цим ініціативам. Без забезпечення коштами, реалізація та множення українсько-польських ініціатив будуть контрпродуктивними, що зрештою призведе до зникнення більшості з них.
З тестом Дискусійної записки українсько-польської Діалогової групи можна ознайомитися за посиланням.
