Президентські вибори: основні порушення законодавства

Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” проаналізував порушення виборчого законодавства під час президентських виборів

Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” проаналізував порушення виборчого законодавства під час президентських виборів в Україні. Моніторинг підтримувала програмна ініціатива “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”.

Моніторинг передбачав: 1) агрегацію повідомлень про порушення виборчого законодавства, які збирали небайдужі громадяни, оприлюднювали ЗМІ й відповідні органи влади; 2) розміщення повідомлень на загальнодоступній інтерактивній мапі; 3) верифікацію повідомлень за допомогою краудсорсингу; 4) їх правову оцінку.

Упродовж місяця було зібрано понад 200 повідомлень.

Основні порушення

Категорії порушень:
– спроби зірвати вибори (21,07%);
– порушення порядку агітації (17,21%);
– насильство (13,65%);
– перешкоджання агітації (11,87%);
– порушення в роботі виборчкомів (11,87%);
– примус (6,23%);
– обман (5,04%);
– адмінресурс (2,67%);
– порушення принципу рівності (2,08%);
– порушення при складанні списків (2,08%);
– підкуп виборців (1,48%);
– порушення порядку інформаційного забезпечення (1,48%);
– порушення прав ЗМІ (1,48%);
– порушення порядку фінансування (1,19%);
– обмеження в оскарженні (0,30%).

Найбільше було зафіксовано ознак злочинів, передбачених ст. 158 Кримінального кодексу (“Перешкоджання здійсненню виборчого права, роботі виборчої комісії”). Це пов’язано з ситуацією на Донбасі, де сепаратисти масово протидіяли організації виборів – з застосуванням насильства, погроз, знищенням або пошкодженням майна.

Другим за чисельністю виявилися порушення, пов’язані з передвиборчою агітацією (ст. 212-10 Кодексу про адміністративні правопорушення): агітація в “день тиші” та в день голосування. Це явище мало масовий характер як у столиці, так і за її межами, причому найбільшою мірою це стосується агітаційних матеріалів двох фаворитів виборів – Петра Порошенка та Юлії Тимошенко.

Масовий характер мало перешкоджання виборчій агітації шляхом псування матеріалів на білбордах, лайтбоксах тощо. Було зафіксовано також виготовлення чи поширення друкованих матеріалів, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж і відповідальних за випуск (ст. 212-13 КУпАП). Такі матеріали переважно містили “чорний PR” щодо певних кандидатів.

Заяви деяких кандидатів про системне фізичне перешкоджання передвиборчій агітації мали, на думку експертів моніторингу, значною мірою PR-характер.

Підсумок

Хоча на позачергових виборах Президента України 2014 року не вдалося уникнути порушень виборчого законодавства, вони істотно не вплинули на вільне волевиявлення та результати голосування (це не стосується Донецької та Луганської областей). В абсолютній більшості регіонів України (окрім зазначених) серйозні порушення, які могли б унеможливити вільний вибір або зірвати виборчий процес, не мали ані системного, ані більш-менш помітного характеру.

За словами фахівців, на відміну від парламентських виборів 2012 року, коли за сприяння чи принаймні бездіяльності влади масово застосовували адмінресурс і підкуп виборців, цього разу держава не була “головним порушником”. На виборах 2014 року вона забезпечила дотримання виборчого права на абсолютній більшості території України.

Таким чином, за словами експертів, президентські вибори 2014 в Україні слід визнати вільними, а їх результат – зумовленим вільним волевиявленням виборців.

Контакти:
Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”
Олександр Северин
olexander.severyn@gmail.com

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: