Відповідно до оцінки Українського центру суспільних даних, проведеної за сприяння Міжнародного фонду «Відродження», 324 113 осіб (258 207 дорослих і 65 906 дітей) в Україні потребували паліативної допомоги станом на початок 2019 р.
Методика оцінки потреби була розроблена з урахуванням наявності та особливостей т.зв. рутинних даних, що систематично збираються в Україні.
Це дані Держстату (причини смерті), Медстату (інформація про кількість хворих на певні захворювання), Національного канцер-реєстру та Національного реєстру хворих на туберкульоз. Вперше дані були зібрані і представлені в деталізації до рівня районів та міст обласного значення України.
Оцінка кількості пацієнтів, що потребують паліативної допомоги, дуже важлива як для медичних закладів, так і для Національної служби охорони здоров’я для планування необхідних ресурсів.
Інтерактивна візуалізація даних дослідження доступна за посиланням: https://socialdata.org.ua/palliative/
Розподіл пацієнтів, які потребували паліативної допомоги, за групами захворювань виглядає наступним чином:
Найбільше потребують паліативної допомоги у Дніпропетровській області, найменше – в Луганській (без врахування окупованих територій). Найбільше дітей, яким необхідна паліативна допомога – у Києві. Це може бути пов’язано з тим, що у столицю на лікування приїжджають діти з регіонів.
Якщо ж рахувати потребу у паліативній допомозі з розрахунку на 10 тисяч населення, то найбільше її потребують у Запорізькій області (понад 1% населення), а найменше – в Івано-Франківській (0,6% населення). Загалом по Україні 0,84% населення потрібна паліативна допомога.
У 2020 році Національна служба здоров’я вперше уклала угоди за групами послуг «Стаціонарна паліативна допомога дітям та дорослим» (431 заклад) і «Мобільна паліативна допомога дітям та дорослим» (203 заклади). Загальна сума договорів за цими групами послуг за 9 місяців 2020 р. склала майже 450 мільйонів грн. При цьому,
НСЗУ законтрактувала за договором паліативну допомогу 66 187 пацієнтам у стаціонарах та 26 913 пацієнтам – у мобільних службах.
Аналізуючи суто формальні показники кількості закладів, ми бачимо, що стаціонарів законтрактовано суттєво більше, ніж оптимальний показник для всієї України, а мобільних служб – майже вдвічі менше, ніж мінімальна потреба.
Так, у 316 районах та містах обласного значення, майже половині від усіх, не зареєстровано жодної служби для надання паліативної допомоги (мобільної чи стаціонарної). Звісно, це не значить, що потреба у паліативній допомозі не може бути закрита (хоча б частково) послугами служб із сусідніх районів. Але жодної паліативної служби не було законтрактовано у багатьох досить великих містах.
Також дані дослідження дозволяють оцінити, наскільки теоретично закритою є потреба у стаціонарах та мобільних службах за регіонами України.
