Серед правових проблем ромів окремим напрямком виступає освіта. Це дуже вразлива тема, оскільки часто висновки стосовно неї зводяться до того, що «роми самі винні - не хочуть вчитися». Натомість на ситуацію впливають фактори і збоку суспільства, і з боку самих ромен. Водночас в рамках «Ромської програмної ініціативи» міжнародного фонду «Відродження» діють декілька стратегічно важливих проектів освітянського напрямку, які ефективно вирішують багато аспектів проблеми.
Автор: Олена Орлова, «Правовий Простір»
Серед правових проблем ромів окремим напрямком виступає освіта. Це дуже вразлива тема, оскільки часто висновки стосовно неї зводяться до того, що «роми самі винні – не хочуть вчитися». Натомість на ситуацію впливають фактори і збоку суспільства, і з боку самих ромен. Водночас в рамках «Ромської програмної ініціативи» міжнародного фонду «Відродження» діють декілька стратегічно важливих проектів освітянського напрямку, які ефективно вирішують багато аспектів проблеми.
Завершується один із найцікавіших і унікальних проектів Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» – «Школа для молодих активістів ромських громад», що здійснювала ГО «МАRТ» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Цей проект став частиною довгострокової ініціативи, що спрямована на посилення інтеграційних процесів ромської громади, шляхом розвитку їх громадянської активності та інтеграції до загального правозахисного руху в Україні.
Перший етап проекту передбачав проведення семиденного тренінгу для групи молодих ромських активістів за програмою «Школи з прав людини для молодих активістів». Символічним стало те, що саме ювілейна 10-та Всеукраїнська школа з прав людини для молодих активістів програми «Розуміємо права людини» стала «ромською» школою.
Складова стратегії фонду «Відродження» – єдиного донора в Україні, що системно працює з ромами впродовж понад 15-ти років – підтримувати надання ромам правової допомоги, їх освіту, вести супровід стипендій Ромського освітнього фонду. Ініціативи, які підтримав і розвиває фонд в освітянській галузі, охоплюють роботу з батьками, підготовку дітей до школи, початкову, середню та вищу освіту. До процесу залучені Центри правової інформацій та консультацій, громадські організації, Центри для батьків у ромських громадах.
Чому роми «випали» з освітнього процесу
Для ромів, як і для всіх людей, освіта є ключем до цивілізованого майбутнього. Тому, в цьому плані, певно, некоректно протиставляти ромів будь-якій іншій етнічній групі. Водночас ця народність має свої унікальні риси, які багато в чому й зумовлюють її особливий статус, а також – породжують притаманні лише їй проблеми, що призводять до низького рівня освіченості.
Причини такого становища постійно вивчають правозахисники, які працюють з ромськими громадами в Україні. Зокрема, правники Закарпаття, де мешкає найбільша в Україні кількість ромів: близько 14-ти тисяч лише за офіційною статистикою, за неофіційною – понад 100 тисяч.
На думку Наталії Козир, авторкидослідження благодійного фонду «Розвтиток», свого часу роми просто не потрапили в загальну систему освіти через свій кочовий спосіб життя.
Втім, правозахисниця підкреслює: не можна вважати, що роми взагалі не отримували ніякої освіти. Просто традиційна ромська освіта в таборах завжди була прикладною, спрямованою на засвоєння традиційних ремесел та культурних надбань народу. Однак з переходом на більш осілий спосіб життя роми втратили навички традиційних ремесел, тому й ромська освіта у своєму первинному вигляді нині не діє. Водночас, через те, що необхідність загальної освіти ромен не розуміли десятиліттями, маємо нинішню невтішну картину.
За даними* Інституту соціальних досліджень України:
• близько 50% ромських дітей регулярно не відвідують школу
• початкову освіту отримують лише 20-30% дітей-ромів
• більшість взагалі не закінчує школу
• середній вік, у якому ромські діти залишають навчальні заклади – 10-11 років. Як правило, до цього часу вони не встигають навчитися найелементарнішого – читати й писати
• вищу освіту отримують одиниці.
Спираючись на дані Інформаційного ресурсного центру «Правовий Простір», який акумулює та систематизує інформацію Центрів правової інформації та консультацій, що працюють за підтримки «Ромської програмної ініціативи» Міжнародного фонду «Відродження», можна зробити висновки, що на низький рівень освіти ромів сьогодні впливають два види факторів:
Внутрішні:
– тотальна бідність (неможливість оплатити дитсадок, придбати навіть елементарне шкільне приладдя, форму тощо)
– кочівний спосіб життя
– територіальна відокремленість (у випадку проживання в таборі)
– нерозуміння батьками важливості відвідування дитсадків та шкіл
– відсутність у самих дітей мотивації отримати освіту.
Зовнішні:
– стереотипи в суспільстві щодо ромів
– байдужість державної машини до порушення їх прав на освіту.
До ромів, і до маленьких в тому числі, ставляться упереджено й насторожено.
Батьки більшості учнів не бажають, щоб їхні діти вчилися разом з ромськими – адміністрації загальноосвітніх шкіл виконують ці вимоги. Для ромів створюють окремі класи і навіть школи – а це вже суспільна ізоляція. Такі школи називають сегрегованими.
Сегрега́ція (лат. segregatio — відділення) — різновид дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в межах одного суспільства суспільних груп, які вирізняються за расовими, гендерними, соціальними, релігійними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.
Наприклад, лише на Закарпатті – близько 20-ти відокремлених ромських шкіл. Більшість розташовані у старих будівлях без елементарних зручностей, не кажучи вже про спортивні зали, майданчики, їдальні тощо. Є в Україні й приклади прогресивних ромських шкіл – приміром, початкова ромська школа в місті Свалява, де діти вчаться українською. Тому тут доволі високий відсоток дітей, які закінчили 9 класів, а значить, можуть отримати професійну освіту.
Навчати ромів в українських загальноосвітніх школах – значить дати їм стимул і перспективи отримання повної середньої, а згодом – і вищої освіти.
Батьків теж виховують і готують до школи
Фахівці, які працюють безпосередньо в ромських таборах, зазначають: справжня причина небажання ромських дітей вчитися – їх абсолютна неготовність до школи. Вони не відвідували дитсадок, не розуміють, чого від них хочуть, не мають елементарних навичок гігієни та дисципліни. Через усе це почуваються в класах некомфортно – і просто уникають навчання та зрештою кидають його.
Причин, за яких більшість ромів залишаються без освіти, багато. Однак подолати їх самотужки вони не в силі. У той час, коли держава також не може впоратися з цими негараздами, вкрай важливими є громадські ініціативи серед яких – дієві проекти «Ромської програмної ініціативи». Зокрема – проект «Поширення досвіду Центрів для батьків у ромських громадах». Починаючи з грудня 2013 року в Україні його реалізує Всеукраїнський фонд «Крок за кроком».
За проектом, у чотирьох областях України, де проживає найбільше ромів – Одеській, Волинській, Черкаській та Закарпатській – на базі ромських організацій створено Центри для роботи з батьками.
Питання освіти ромських дітей треба починати саме з просвітницької роботи з батьками. Саме таку головну ідею впроваджують фахівці Центрів для батьків, і це є стратегічно важливою метою їх створення. Розрахований проект на довготривалий очікуваний результат: успішне навчання ромських дітей у загальноосвітніх школах.
Що роблять Центри для батьків у ромських громадах :
• навчають персонал (інструкторів) Центрів роботі з батьками
• здійснюють наставницьку підтримку персоналу
• розробляють посібники для інструкторів по роботі з батьками
• проводять тренінги для ромських батьків.
До своєї роботи Центри залучають представників місцевих громад та громадських організацій, що мають досвід роботи з дошкільнятами та батьками або представляють інтереси ромських громад, муніципальних департаментів освіти, представників вузів.
Заняття для батьків проводяться за двома програмами: «Впевнене батьківство» та «Готуємось до школи».
Програма «Впевнене батьківство» складається із двох програм: для батьків дітей віком від народження до 3 років та від 3 до 6 років. Обидві базуються на переконанні, що батьки – це найперші вчителі для своїх дітей. Але їх теж слід учити – бути хорошими наставниками, взаємодіяти в родині.
Програма «Готуємось до школи» допомагає батькам дітей віком від 4 до 6 років зрозуміти необхідність освіти. Тут їх учать створювати в родині сприятливі для навчання умови. Особливо це актуально для родин, де діти не відвідують дитсадок. Найбільше уваги приділяється розвитку базових навичок грамотності та лічби, мотивації до навчання.
Хоча реалізація цієї програми розрахована на 9 місяців, її можна легко адаптувати до конкретних потреб родин.
Про кожен захід, що постійно проводять Центри, можна дізнатися на порталі «Правовий Простір» у розділі «Посилення ромських громад».
Цінний досвід Центрів для батьків
ІРЦ «Правовий Простір» дослідив проблему освіти ромів, керуючись досвідом Центрів для батьків. Саме їх спеціалісти щодня на практиці стикаються з живими прикладами та численними історіями, що дають змогу дізнатися всі тонкощі ситуації, зробити висновки та – нехай і не одразу, а в результаті тривалої та копіткої роботи – виправити її.
Про спадкову неосвіченість та «недобру фею»
Ромське життя – це замкнуте коло. Саме так вважає координатор Ужгородського Центру для батьків на базі громадської організації «Рука допомоги» Роман Стойка. Більшість ромів просто не розуміють, навіщо їм освіта. Багато хто живе проблемами одного дня. В ромських родинах часто старші діти доглядають молодших – їм до школи ходити ніколи. Безвідповідальність батьків – теж одна з великих проблем. Але з появою Центрів очевидні позитивні зрушення:
– Є у нашому Центрі батьки: Василь Рац, Артур Йонаш, Артур Адам, Василь Конді, які самі не є грамотними, але кожен день відправляють дітей до школи і регулярно відвідують заняття в Центрі, – наводить приклади пан Стойка. – «Я неграмотний, то хай хоч мої діти будуть грамотними», – це слова Василя Раца.
Керівник ще одного Ужгородського Центру для батьків на базі Закарпатського обласного товариства ромів «Романі Чгіб», Борис Бучко впевнений, що проблема виховання ромської молоді тягнеться ще від радянських часів. У влади не вистачало на це ні коштів, ні бажання займатися нею. Оскільки й зараз міський відділ освіти не приділяє належної уваги вихованню ромських дітей дошкільного, а відтак – і шкільного віку, звідси – високий рівень правопорушень серед молодих ромів.
– В нашому Центрі – дві групи ромських батьків, що мають дітей дошкільного віку. З ними двічі на тиждень проводимо заняття за програмами проекту, – ділиться Борис Бучко. – У більшості випадків батьки приходять разом з дітьми. З малюками працюють вихователі, волонтери, з дорослими – інструктори, які отримали відповідну підготовку.
Волонтери надають і виїзні консультації: обходять ромські двори мікрорайону Шахта. Спеціалісти (педіатр, психолог, логопед) проводять профілактичні огляди дітей дошкільного віку та консультують батьків.
Саме через Центри допомоги батькам частково вирішується проблема підготовки ромських дітей мікрорайону до навчання школах, а також надається соціально-психологічна підтримка ромським родинам, які мають дітей дошкільного віку. Все це певною мірою сприяє подальшій адаптації ромів у сучасне українське суспільство, а у перспективі – запобігатиме правопорушенням і створюватиме позитивний імідж ромської громади.
Спадкова неосвіченість серед ромів – ось що є справжньою проблемою, вважає координатор Центру в Ужгородіна базі громадської організації «Товариство ромів Закарпаття «Рома» Світлана Адам. До того ж, більшість ромських дітей не відвідують дитячі садочки, де їх можуть підготувати до школи. У багатьох випадках такої можливості ромам не дає бідність. Але, з іншого боку, часто, коли дитина вже пішла до школи, у батьків просто немає бажання самостійно займатися з нею. Немає розуміння необхідності освіти. Підтримки Центру потребують і вчителі – аби знати, як працювати з ромськими дітьми, розуміти їх особливості. Тому проекти в напрямку освіти є надзвичайно важливими.
– Чому роми безграмотні? Невже зовсім не хочуть вчитися? Такі запитання я ставила собі, починаючи працювати з ними, – зізнається керівник Центру для батьків на Волині, на базі обласної організації ромів «Терне рома» Тетяна Логвінюк. – Але дуже скоро змінила свою думку. Якщо лаконічно: діти йдуть до школи непідготовленими (батьки безграмотні), там їх зустрічає «не зовсім добра фея», яка не надто воліє бачити в своєму класі ромську дитину. Так, погоджуюсь: у дітей бракує культури поведінки, немає налаштованості на навчальний процес. Учень майже відразу стає заручником з’ясування відносин «вчитель – батьки». Виникає ефект «задньої парти». І вже у 5-6 класі маємо: дитина не вміє ні читати, ні писати, та ще й набула комплексу неповноцінності. Зрозуміти і підтримати її можуть тільки у своїй громаді. Тому роми на сьогоднішній день – найбільш закриті для суспільства, хоча наш досвід доводить: батьки зацікавлені у здобутті освіти дітьми. Подібні проекти – це єдиний шанс для ромів, що їх хтось почує.
З тим, що більшість ромських батьків хоче дати своїм дітям освіту, погоджується і координатор Одеського Центру для батьків на базі Благодійного фонду «Планета добрих людей» Максим Джум. Сьогодні роми усвідомлюють, що освіта – це престижно. Основними викликами, які встають перед ними, є бідність, багатодітність та неграмотність батьків. Тому важливим співробітники Центру вважають створювати такі умови, за яких ромські діти могли би підготуватися до школи та підтримати їх на перших етапах шкільного навчання.
Необхідно посилювати просвітницьку роботу з ромськими батьками, наводити їм побільше позитивних прикладів. Такі методи вважає дієвими очільник Центру для батьків у місті Золотоношана базі Черкаської обласної громадської організації «Романі рота» Володимир Бамбула. Аби батьки були більш відповідальними, бачили, що навчання сьогодні – це хороша робота в майбутньому.
Зрештою, освітні потреби ромів є доволі схожими, не зважаючи на різну географію проживання громад.
Працівники Центрів для батьків пропонують:
1. Головна необхідність – постійна та системна робота з батьками, в цьому спеціалісти всіх Центрів одностайні:
• розвивати у батьків відповідальне ставлення до майбутнього своїх дітей
• проводити з батьками та дітьми лекції та консультації щодо дошкільної та шкільної програм, виховні бесіди
• підтримувати батьків у їх бажанні навчати дитину та допомагати їй
• особливу допомогу спеціалістів надавати у підготовці до школи надавати батькам, чиї діти не відвідують дитячий садок.
2. Надати можливість ромським дітям відвідувати дитсадки.
3. Створити при загальноосвітніх школах підготовчі класи для дітей-ромів, які не відвідували дитсадків.
4. Налагодити у початковій школі громадський та чиновницький контроль за якістю отриманих знань ромськими дітьми.
Особливості, пов’язані з географією Центрів
Більш складно працювати з ромами, які живуть в таборах, зазначають представники Центрів для батьків. Показовою, наприклад, є ситуація на Одещині. Тут вплив мають всі три вищезазначені причини: бідність, віддаленість від Центрів та кочовий спосіб життя ромів. Так, спеціалісти Одеського Центру «Відповідальне батьківство» пояснюють: на ромів з таборів вплив зовнішніх факторів є дуже обмеженим. Діти у таборі спілкуються лише між собою і дуже мало – з іншими дітьми. Так, у Біляївському районі Одеси поширена проблема «дітей-переростків», коли дитина у 10 років лише йде до першого класу.
Якщо ж роми проживають серед інших громад, їхні діти мають більш широке коло спілкування, ширший словниковий запас, є більш адаптованими до суспільства і до навчання, і, як правило, починають ходити до школи разом із іншими дітьми.
А от Ширяївський район є «перевалочним пунктом» – через постійну міграцію. Тому тут низький рівень відвідування дітьми шкіл та складніше працювати з батьками.
Проблему віддаленості табору до школи Ужгородський Центр на базі ГО «Рука допомоги» посильно долає, налагодивши підвезення до школи, в якій розташований і Центр для батьків.
– Центр знаходиться у приміщенні ромської школи № 14, туди автобусом ми возимо дітей на навчання, а батьків – на заняття до Центру, – каже керівник Центру Роман Стойка. – А з батьками діток до 3-4 років ми займаємося за місцем проживання.
Однак, у ромів, які асимілювалися у міське середовище,навіть за бажання вчитися, проблеми з освітою все одно залишаються. Так, у Центрі на базі Закарпатського товариства «Романі Чгіб» кажуть: у великих містах теж є компактні поселення, але багато ромів проживають у містах і хочуть, щоб їхні діти вчилися неподалік від дому. Втім, більшість міських шкіл, посилаючись на вимоги батьків інших учнів, відмовляються приймати на навчання ромських дітей – часом справа доходить до відкритого спротиву.
Прогрес у відносинах: свої серед своїх
На користь роботи Центрів – безумовний прогрес у ставленні ромів і до роботи з батьками та дітьми, і до співробітників Центрів.
Спочатку батьки не зрозуміли, що від них хочуть і навіщо такі заняття взагалі потрібні. Ставилися до інструкторів насторожено, важко йшли на контакт, особливо, коли розуміли, що й самі мають щось робити, а не лише приймати допомогу. Роми взагалі з насторогою ставляться до різного роду проектів, у стосунках з ними важливу роль відіграє авторитет наставника, до того ж батьки хочуть, щоб їхні діти займалися «серед своїх». Спершу роми навіть намагалися залишати дітей на інструкторів, але після пояснень, що ідея проекту в тому, що батьки мають бути з дітьми, почали займатися разом, стали більше довіряти.
Тепер до Центрів роми ставляться дуже прихильно, оскільки розуміють, що тут серйозно допомагають їм готувати дітей до школи.
Часто Центри стають справжнім прихистком для ромських родин. Наприклад, у Центрі на базі Закарпатського обласного товариства ромів «Романі Чгіб», окрім того, що діти мають можливість отримати необхідне шкільне приладдя та змістовно провести дозвілля, їх двічі на тиждень годують, а коли Центр отримує гуманітарну допомогу – ще й одягають. Адже є випадки, коли роми просто соромляться йти до Центру, тому що не мають нормального одягу для себе або для дітей.
Число батьків, які разом із дітьми відвідують заняття Центру, постійно зростає. Так, наприклад, на початку роботи до Ужгородського Центру ГО «Рука допомоги» приходило 8 батьків і 20 дітей, на сьогодні ж ситуація вирівнялася – 14-16 батьків і 17 дітей.
Важливою є й зацікавленість батьків у продовженні занять – все частіше вони запитують: «Чи буде наступне заняття?».
А у Волині діяльністю Центру зацікавилися вчителі шкіл інших районів області, де навчаються ромські діти.
Важливим показником успіху є кількість дітей, які пішли до школи і мають успіхи в навчанні. Так, в Одесі багато дітей, які відвідували Центр «Відповідальне батьківство», пішли до школи. Один хлопчик навіть став кращим учнем у класі. Батьки самі приходять до Центру, беруть літературу, просять допомогти їм у підготовці дітей до школи – інформація про Центр за час його існування поширилася серед ромів, успішні приклади спонукають батьків відвідувати Центр.
Заняття в Центрах дають можливість інструкторам моніторити, чи відвідувала дитина школу, чи віддали батьки дітей до садка. І пояснювати, чому це необхідно робити. Центр у Золотоноші наводить такі дані: якщо три роки тому жодна ромська дитина не відвідувала дитячий садок, то у 2014-му таких уже 20.
Прагнення до освіти – через любов до мистецтва
Торкаючись питання освіти ромів, слід згадати й успішні мистецькі проекти, які підтримує фонд «Відродження». Перший – це дитячий ромський музично-хореографічний ансамбль «Лаутарі». Із листопада 2011 року він діє при Ужгородському обласному палаці дітей та юнацтва «Падіюн» за ініціативою Товариства музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі». Цей новий напрямок позашкільного навчання сприяє системній підготовці в найближчі 15-20 років молодих освічених ромів-музикантів.
За фінансової підтримки «Відродження», для «Лаутарі» придбані музичні інструменти, витратні матеріали та апаратура. Декілька вихованців ансамблю вже навчаються в музичній школі, в Ужгородському музичному училищі, в коледжі мистецтв та в Ужгородській філії Київського національного університету культури і мистецтва. Ансамбль багато виступає, в тому числі, в ромських таборах. Цього року «Лаутарі» додатково набрав талановитих дітей 6-8 років із ромських таборів Ужгорода.
Ще одна успішна ініціатива – мистецький аукціон на підтримку 100-літньої ромської школи. Втілює її Закарпатське обласне культурно-просвітнє товариство «Романі яг». Гроші збирають на підтримку найстарішої в Європі (!) – 100-річної ромської школи №13. Заклад старезний і некомфортний, що аж ніяк не сприяє процесу навчання – за останні 20 років жоден випускник школи не отримав вищої освіти. Понад 300 учнів школи – це переважно діти з вкрай бідних ромських сімей. Завдяки благодійному розпродажу картин ромських дітей та професійного художника, у листопаді цього року вдалося назбирати грошей, аби замінити великі дерев’яні вікна на пластикові – і взимку діти не мерзнуть.
Вища освіта та приклади успішної кар’єри
У галузі вищої освіти в рамках «Ромської програмної ініціативи» діє стратегічно важливий проект – Програма стипендій** Ромського освітнього фонду (REFSP). Працює вона вже 10 років, цьогоріч до неї залучені 106 стипендіатів.
У 2014 році випускники Ромського освітнього фонду очолили пілотні Центри правової допомоги у двох ромських громадах, які підтримав фонд «Відродження», а інші випускники готові створити аналогічні центри у своїх громадах.
Крім того, щороку «Відродження» підтримує 6-10 стажувань випускників Ромського освітнього фонду в українських аналітичних центрах і правозахисних організаціях. Також розвиває організаційну спроможність мережі випускників Ромського освітнього фонду та сприяє її розростанню, щоб до неї входили щонайменше 50 молодих освічених ромських лідерів та активістів.
До кінця 2014 року кількість випускників Ромського освітнього фонду зросла до 100 осіб, і приблизно 50% із них доєдналися до загальнонаціональної мережі, яка посилить їхні можливості впливати на вироблення політики з ромських питань.
Практичні результати для стимулу отримання вищої освіти та інтеграції ромів у суспільство є проект зі стажування ромських студентів в органах місцевого самоврядування. Стартував він у листопаді цього року: вперше в Україні п’ятеро молодих ромів протягом трьох місяців проходять стажування у Львівській та Дублянській міських радах. Пілотний проект розпочато за ініціативи молодіжного історичного культурно-просвітницького товариства ромів «Терніпе» та фінансової підтримки Ради Європи.
Таким чином ромські студенти відчувають свою причетність до життя громади, отримують практичні навички в роботі і перспективу працевлаштування.
Найбільший ефект – від історій успіху
Примітно, що серед найбільш ефективних методів мотивації ромів до отримання вищої освіти правозахисники називають позитивні приклади. На ромів історії успіху вихідців з їхнього середовища справляють велике враження – особливо коли успішними стали діти з зовсім не багатих сімей.
Зокрема, показовою в цьому плані є історія юриста Ренати Балог. Дівчина виросла в ромському таборі, отримала вищу освіту, і тепер працює в Центрі правової інформації та консультацій у Мукачевському таборі, надає допомогу своїм землякам, є для них прикладом того, що прагнення до освіти дає значні результати і може змінити долю ромів. Історія Ренати стала основою одного з сюжетів документального циклу «Ромська мрія», у якому розповідається про чотирьох ромів, які досягли успіхів: окрім дівчини-юриста, це вчитель, телеведучий і танцівниця.
Освіта у фокусі правових проблем
Проблеми освіти ромів тісно пов’язані з численними правовим проблемами цієї громади, окресленими в попередньому дослідженні «Правового Простору». Зокрема з головною – тотальною відсутністю у ромів документів. Звідси – і неможливість віддати дитину до дитсадка, школи, вузу, а дорослому – влаштуватися на роботу тощо.
Роботу, що стимулюватиме і самих ромів, і українське суспільство до здобуття ними освіти, слід вести в багатьох напрямках, зазначають правозахисники. Охоплення освітою ромських дітей – процес важкий та тривалий. І без допомоги міжнародних фондів, громадських організацій, держави тут не обійтися. На прикладі європейського досвіду варто водночас долати бідність ромів, підвищувати їх рівень освіти та допомагати з працевлаштуванням.
Осиливши саме такий нелегкий шлях, наступні покоління ромів мають всі шанси вирости, вивчитися і перетворити найбільш ізольвану на сьогодні етнічну спільноту на повноправних та цивілізованих учасників світових демократичних процесів.
Автор: Олена Орлова, «Правовий Простір»
