Стаття, присвячена інноваціям у роботі адвокатів у контексті ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу
На сайті Правосуддя.info вийшла стаття, присвячена інноваціям у роботі адвокатів у контексті ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК). Її написано за підсумками відповідного прес-клубу, що відбувся в Києві 14 грудня. Захід організувала програма “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” спільно з Українською Фундацією Правової Допомоги.
Новий КПК: не такий страшний чорт, як його малюють
Леся Шутко
Новий КПК України зазнав чимало критики. Проте, найбільше зауважень до його норм та новел висловлювали не правоохоронці чи судді, а адвокати. Та чи були вони об’єктивними? Відповідь на це запитання намагалися надати учасники прес-клубу – відомі юристи з США, Канади, Англії, Грузії, Росії та України.
Небажання розібратися
Так, під час зустрічі, присвяченій ролі захисника у кримінальному процесі, журналісти та експерти намагалися розібратися, які ж саме новели КПК викликали найбільшу зацікавленість.
Як виявилося, українці охоче полемізували зазвичай з приводу якихось доволі банальних речей, як-то нібито “обов’язковість” за новим законодавством носити із собою паспорт.
Адвокати звертали увагу на звуження своїх прав, забуваючи, що вони повинні дбати про права підзахисних у кримінальному процесі. «Адже у представників підозрюваних у суді не може бути більше прав, ніж є в тих, чиї інтереси вони представляють, бо це нелогічно», – вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко.
Логічним, на його думку, є скасування можливості оскарження в суді постанов про порушення кримінальної справи, адже на початковій стадії розслідування ніхто не в праві дати точну відповідь: винна ця людина у скоєнні злочину чи ні.
«На жаль, такі речі дуже складно сприймаються українськими адвокатами, бо вони нанесли великий удар по їхньому самолюбству», – зазначає Аркадій Бущенко. І додає, що новий КПК став для українців несподіванкою, яка вивела багатьох учасників кримінального процесу із зони комфорту. Адже їм уже не вдасться просто відсиджуватися у процесі, бо доведеться працювати.
«Саме через небажання правоохоронців, суддів та адвокатів пристосовуватися до нових норм законодавства цей прогресивний документ через півроку свого існування може виявитися скасованим. Таким чином, нас повернуть до старого законодавства», – зауважив Аркадій Бущенко.
Що ж стосується недоліків нового КПК, то вони, на його думку, криються переважно у великому обсязі кодексу, через що не всі бажаючі можуть до кінця його прочитати. Проте, насправді, цей документ не такий уже й страшний, як його малюють, – упевнений він.
Оцінка з-за кордону
Такої ж думки європейські та американські юристи. Так, Джеремі Макбрайд – професор Центрально-Європейського і Оксфордського університету, дійсний член і голова Наукового комітету Агенції з основних прав Європейського Союзу, який писав експертний висновок до нового КПК України, – зазначає, що із прийняттям нового кримінально-процесуального законодавства в Україні збільшилися шанси на покращення ситуації із захистом прав людини.
Адже у кримінальному процесі помітно зросла роль захисника, який має право на проведення власного розслідування. Водночас, збільшився і рівень його відповідальності, що позначиться на покращенні якості надання юридичних послуг.
«Нарікання ж адвокатів на відсутність норми, яка б захищала їхні права, є незрозумілими, – додає Майбрайд, – оскільки першочерговими вважаються права на справедливість їхніх клієнтів, які адвокат повинен забезпечувати. Саме за такою логікою побудоване кримінально-процесуальне законодавство більшості європейський країн. Головне зараз українським суддям, прокурорам та адвокатам переосмислити власні кроки відповідно до вимог нового КПК. Треба, щоб в суді почали скептично ставитися до подань прокуратури, завдяки цьому може зрости кількість виправдальних вироків. Адже самою лише критикою новел кримінально-процесуального законодавства цього не досягнеш», – наголосив він.
Таку ж думку висловив і американський адвокат, визнаний асоціацією правників кримінальних судів Лос-Анжелеса «Кращим судовим адвокатом року», Едвард Єй. Ракер, який запевнив, що новий КПК змусить прокурорів, і адвокатів України активно працювати. «Одні почнуть краще збирати докази вини підозрюваних у скоєнні злочинів, інші, – спростовувати їх, а судді зобов’язані більш прискіпливо відноситися до позиції обох сторін. У такому випадку збільшаться гарантії того, що невинуваті люди не потраплятимуть до в’язниці», – резюмував він.
Досвід пострадянських країн
Цікавою з цього приводу була дискусія представників Грузії та Росії, де трохи раніше за Україну реформували кримінально-процесуальне законодавство.
Так, адвокат, голова служби, яка займається організацією надання безоплатної правової допомоги в Грузії, Менітон Бенідзе розповів присутнім, що у грузинських судах існує рівноправ’я сторін, за якого адвокат має можливість застосовувати творчій підхід до захисту свого клієнта, оскільки у нього є право на проведення власного розслідування справи.
Щоправда, прямо виконувати цю норму стає складно, оскільки у разі виявлення адвокатом на місці злочину нового речового доказу у правоохоронців, які також цим займаються, одразу ж можуть вникнути підозри у наявності фальсифікацій з його боку. Тому здебільшого грузинські адвокати лише спостерігають за роботою правоохоронців на місці злочину або під час проведення ними обшуків тощо.
На жаль, дещо запізнилася грузинська влада із навчанням новому кримінально-процесуальному законодавству адвокатів. Відтак, вони виявилися менш обізнаними з приводу застосування його норм, ніж їхні опоненти – прокурори. Крім того, невиправленим залишилося і те, що правоохоронці Грузії можуть запрошувати осіб на дачу показань у суді в якості свідків, а потім пред’являти їм обвинувачення у скоєнні злочину.
«На жаль, ці люди, якщо в них немає достатньо коштів, за законом не в стані скористатися правом на отримання захисника на безоплатній основі. Відтак, стають легкою здобиччю для державного обвинувачення», – пояснює грузинський адвокат.
Нагальною проблемою у Грузії є і те, що, попри прогресивні зміни в законодавстві, кількість виправдальних вироків, як очікувалося, не збільшилася, і сьогодні з 90 тисяч справ лише у 7-и випадках суд виправдав підсудних, що є надто незначним показником.
“Така ж ситуація спостерігається і в Росії, — зазначає російський правозахисник Дмитро Шабельников. – На додаток, попри зазначення у законі, що взяття під варту – це запобіжний захід, який повинен використовуватися у крайньому випадку, російські судді продовжують активно відправляти людей до СІЗО. Із цього приводу були рішення Європейського суду з прав людини і навіть Конституційного суду РФ, в яких зазначається, що потрібно обґрунтувати застосування такої санкції. Але судді незворушні, і в крайньому випадку зазначають, що підставою для поміщення в СІЗО є наявність у підозрюваного закордонного паспорту. Тому, яким би хорошим не було законодавство, в першу чергу, потрібно змінити застарілий інквізиційний підхід до його трактування, причому ще з університетських лав, де навчають майбутні юристи», – резюмував російський правозахисник.
Контакти:
“Верховенство права”
Ольга Гальченко
(044) 482 03 63
rol@irf.kiev.ua
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
