Сучасна українська книга має надзвичайну роль у формуванні спільного національно-культурного простору та єднанні мешканців різних регіонів України. Способи і методи популяризації української літератури, насамперед на звільнених територіях, та інших освітніх та культурницьких ініціатив митців, письменників, вчених та педагогів, які вже здійснюють волонтерську діяльність на Сході України – про це йшлося на відкритому обговоренні «Нова книга для Сходу України»
Сучасна українська книга має надзвичайну роль у формуванні спільного національно-культурного простору та єднанні мешканців різних регіонів України. Способи і методи популяризації української літератури, насамперед на звільнених територіях, та інших освітніх та культурницьких ініціатив митців, письменників, вчених та педагогів, які вже здійснюють волонтерську діяльність на Сході України – про це йшлося на відкритому обговоренні «Нова книга для Сходу України», яке організував Міжнародний фонд «Відродження» у рамках Форуму видавців у Львові 18 вересня.
В обговоренні взяли участь: Олександр Афонін (Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів); Євген Бистрицький (Міжнародний фонд «Відродження»); Оксана Забужко (письменниця); Олександра Коваль (Форум видавців у Львові); Олег Короташ (поет); Іван Рябчій (перекладач); Ростислав Семків (Український інститут книги) ; Олег Синютка (Голова Львівської ОДА); Галина Усатенко (Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка); Станіслав Федорчук (політолог) та ін.
«Мене обурює постановка питання – книга для Сходу України. Оскільки такий ракурс нагадує тези російської пропаганди про особливість Донбасу і його відокремленість від України. З наявністю української книги в тому регіоні були проблеми ще з 90-х років. Тому, говорячи про це зараз, я наголошую: українська книга на Сході України просто має бути», – зауважила відома письменниця Оксана Забужко.
«Коли ми говоримо «Схід» – це не лише географія, це культурно-політична ознака. Коли Форум видавців переживав процес свого становлення, йшлося про те, яку книгу потребує західна Україна. І це була книга гуманітарного спрямування: про історію, про етнографію, про культуру. Йшлося про гуманітарне відродження й осмислення власної національної ідентичності. Нині дещо інші виклики – потрібна науково-популярна література. Й тут не йдеться про протиставлення. Йдеться радше про те, які теми і жанри наближають нас до цивілізованого світу», – зазначив Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження».
Говорячи про зміни у книговиданні, які сталися після Революції Гідності і з початку неоголошеної війни на Сході України, президент Форуму книговидавців у Львові Олександра Коваль зауважила: «Цього року мене вразило, що, вперше за всі роки проведення Форуму видавців, кількість книжок нарешті перейшла у якість. І це того ми чекали». Також пані Коваль наголосила на важливості взаємодії між видавцями, системою освіти, бібліотечною сферою та владою.
«Ми маємо визнати, що між Сходом і Заходах існують різні ментальні бази, різні свідомості, різні сприйняття. На Сході вони заповненні ущент пропагандистськими гаслами Росії. І я не вірю у те, що локальні поставки книжок можуть вирішити цю проблему. Вони потрібні і актуальні, але нині необхідною є системна цілеспрямована дія у цьому напрямку», констатував Олександр Афонін, керівник Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів.
Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич погодилася з цією тезою: «Я мушу визнати, що книжка для Сходу України, як цільової групи, потрібна. Оскільки в умовах інформаційної війни, яка точиться в Україні, надзвичайно потрібною є популярна книжка, яка розвінчує міфи, які насаджуються людям на тих територіях. Реінтеграція регіону можлива лише тоді, коли буде патріотична молодь, яка буде повертатися і навчатися в Україні. Ми зараз ведемо роботу над створенням українознавчої компоненти середньої освіти, яка була би дистанційною, для дітей з непідконтрольних територій і анексованого Криму. Завдяки цьому вони зможуть продовжувати навчання в українській системі освіти».
Станіслав Федорчук, політолог родом із Донецька, продовжив цю думку, зауваживши: «Коли ми говоримо про книжку, ми маємо розуміти, що у неї є свій фізичний носій – та людина, яка привезе цю книжку, розповість про неї тощо. І ключовою в цьому є роль вчителів, які дуже часто ведуть відверто антиукраїнську пропаганду в школі. Мені здається, якщо у нас є військово-цивільна адміністрація на цих територіях, то і до культурної сфери ми мусимо підходити дещо «мілітарно». Тому ми мусимо в умовах військової агресії захищати наших громадян, в тому числі у сфері культури, нашою українською книжкою».
Заступник директора Інституту філології КНУ ім. Шевченка Галина Усатенко говорила про зміст нової книги для Сходу України: «Нова книга має передовсім бути україномовною книгою для модерної України, тобто написана сучасною, живою, зрозумілою мовою. Також ця книга має бути урбаністичною, оскільки більшість населення живуть у містах. Також книга має стимулювати вироблення нових навичок і здібностей, це дасть змогу вже на звільнених територіях будувати нове майбутнє, в тому числі через підприємництво».
Ростислав Семків, очільник нової інституції – Українського інституту книги – розповів про плани та заходи, які мають на меті зміцнення й популяризацію книговидання в Україні.
Відомий перекладач Іван Рябчій наголосив на важливості якісного перекладу світової літератури, який би об’єднував український і європейський культурні простори. Зокрема, він зауважив про важливість розвитку підліткової літератури, яка би формувала цілісне сприйняття світу, що оточує майбутніх громадян своєї країни.
Поет Олег Короташ підсумував обговорення такою тезою: «Від того, де буде наявна і прочитана українська книга, залежить де буде проходити кордон України в майбутньому. Звільнені території в цьому аспекті розмови є мені нецікавими, мене цікавить, як українська книжка потрапить в Севастополь, Донецьк і Луганськ. На окупованих територіях є багато населених пунктів, куди не ступала нога українського письменника. І це не тому, що у нас бракує патріотичних письменників, а тому, що це надто витратно для видавця – відвезти, представити й, даруйте, погодувати автора, щоб він був присутнім у цьому культурному просторі. Тому для мене питання цього обговорення зводиться до простого – якою буде українська книжка для Криму?».
Детальніше про хід відкритого обговорення «Нова книга для Сходу України» – у наступних публікаціях МФВ.
