У виданні "Буковинське віче" опубліковано статтю Ґреґорі Перона про культуру читання у Франції
У виданні “Буковинське віче” опубліковано статтю Ґреґорі Перона про культуру читання у Франції. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
Книги у Франції читають, бо вони доступні
Ґреґорі Перон
(переклад та адаптація тексту – Андрій Волошин)
Питання, скільки читає кожна нація, сьогодні дуже актуальне, адже медійні технології розвинулися настільки, що людині не треба читати, інформація сама її знайде через радіо чи телебачення. Та всетаки кількість прочитаних книг є одним із найперших показників інтелектуального розвитку людини. Видавнича справа сьогодні повинна конкурувати ще й з виданням електронних книг. Хтось може сказати, що паперові книги – це старомодно, але часто тільки вони можуть передати глибину тексту, і такі книги не підвладні вірусам чи енергетичним кризам.
Чи багато читають французи? Думаю – багато. Щороку в Франції видається 50 000 книг, маю на увазі не загальний наклад, а кількість найменувань, на них завжди є попит. Книжковий ринок у Франції неймовірно активний. Видавнича справа у Франції є доволі прибутковою, але наголошу – видавництва завжди виготовляють цікаву продукцію, ексклюзивні книги чи цікавих авторів, досліджують ринок, тобто правильно працюють маркетингово.
Що вкрай важливо – видавництва мають значно нижчий податок, ніж інші види бізнесу, таким чином держава підтримує видання книг та інтелектуальний розвиток громадян. Видавці платять податок у 5,5%, в той час як податок для решти бізнесу складає 19,6 %. Спеціальних державних субсидій для видавництв немає, але такий низький податок і є «подарунком» від держави. До речі, для преси цей показник ще нижчий – всього 2,1% , але, щоб видавати, скажімо, газету, ви повинні мати згоду спеціальної комісії, де Міністерство внутрішніх справ має право вето, тож це є певним способом державної цензури. Якщо цій комісії не подобається певне видання, вона накладає вето, і видавець повинен платити загальний податок – 19,6 % замість 2,1 %.
Чи виникають труднощі у видавців книг? Так, але вони здебільшого пов’язані із загальними правилами бізнесу – якщо видавництво маленьке, йому важко конкурувати з великими, адже існують цілі видавничі холдинги.
Важливим чинником того, що книги в Франції добре продаються, є гарно налагоджена система розповсюдження. Я мав нагоду порівняти її з українською, і скажу відверто – у вас книги розповсюджуються погано. Навіть якщо видання гарне і могло би зацікавити велику кількість читачів, де ж його знайти, якщо книгарень немає не те що в селах, а навіть в районних центрах. Від цього страждають всі – і видавництва, і автори, і, звісно, читачі.
До речі, щодо співпраці авторів з видавництвами. Цей процес відбувається дуже чітко – підписуються угоди чи контракти про співпрацю. Видавництва борються за хороших авторів, адже якщо автору щось не сподобається, він може змінити видавця. До письменників ставлять з повагою, адже у тандемі видавецьавтор головний автор – його інтелектуальний, оригінальний контент. У нас практично відсутня практика, коли письменник видається за власні кошти. Так справа не робиться. Видає видавець і платить фіксований гонорар, а згодом – комісійні з продажу. Ця сума коливається від 5 до 18 % кінцевої ціни.
Державних програм підтримки книг окремих авторів немає, але в деяких регіонах місцеві ради, які хочуть просувати місцеву мову та культуру, трохи допомагають. Наприклад, в Бретані, моєму регіоні, вони намагаються підтримувати бретонську мову (абсолютно відмінну від французької) за допомогою таких програм.
Я зауважив, що для українця книга – недешеве задоволення. Тут це пояснюють вартістю друку, розповсюдження, націнками книгарень. Останнє мене особливо дивує – яке право має книгарня ставити 80 % націнки? Це ж тільки посередник, який не працював інтелектуально, творчо, технічно… Виходить, що автору перепадають тільки копійки. Це несправедливо. Для середньостатистичного француза, як і будьякого іншого європейця, книга не є дорогою, недосяжною. Ви можете знайти книги на будьяку ціну. Класика нині є дуже дешевою за ціною. На сучасний роман чи збірку віршів ціна коливається в межах 38 євро. Це при тому, що початкова зарплата французького вчителя –1400 євро. Наскільки я знаю, книги в Україні коштують приблизно так само, от тільки зарплата українського вчителя – як у французького, тільки в гривнях, що дуже прикро.
Контакти:
“Буковинське віче”
Леся Воронюк
lesiavoroniuk@gmail.com
***
Європейська програма Міжнародного фонду “Відродження” сприяє європейській інтеграції України через поєднання зовнішних вимог Європейського Союзу, які випливають із підписаних міжнародних домовленостей, з підтримкою їх відстоювання та просування з боку українського громадянського суспільства, громадських організацій, які працюють заради утвердження європейських цінностей відкритого суспільства в Україні.
