У Міжнародному фонді «Відродження» ми вважаємо, що візія з’являється не лише з аналізу й планування. Вона народжується зі здатності творити, бачити ширше і мріяти навіть серед невизначеності, що виснажує. У творенні й творчості ми знаходимо натхнення діяти усвідомлено: осмислювати уявлення про себе, інших людей і те, яким може бути життя після відновлення.
Саме тому важливо поєднувати повсякденну роботу із відновлення і побудови стійкості із креативною частиною. Адже рух уперед починається з тих, хто може озирнутися навколо, візуалізувати й омріяти краще «інше» та крок за кроком його втілити. Як майстер, що бачить в уламках не поразку і сміття, а потенціал для дії й матеріал для нового виробу, що може стати визначним. Із такими думками ми створювали проєкт «Імпульс», який Міжнародний фонд «Відродження» реалізує разом із Фондом Східна Європа за підтримки Норвегії і Швеції.
Цю філософію несе й традиційна японська техніка відновлення кераміки – кінцуґі. Японською це слово означає «золотий шов» або «золоте поєднання». Техніка кінцуґі історично виникла як ремонт чайного посуду, тож традиційно майстри, які у ній працюють, склеюють та відновлюють розбиті керамічні вироби. Тріщини на них не приховують, а підкреслюють лаком, який покривають пилом дорогоцінних металів: золота, срібла, платини. У кінцуґі головне не відтворити первісний вигляд, а уважно відновити і надати нових сенсів тому, що пережило руйнування. Це практика про прийняття історії предмета, його досвіду та змін, які стали частиною його цінності.
Такою ми бачимо роботу грантерів «Імпульсу»: вони відновлюють свої громади майстерно, уважно і з повагою до досвіду, який був нелегким, а подекуди й травматичним. У цьому підході ставлення є такою ж важливою складовою, як і виконання. Це про терпіння, відповідальність і готовність шукати нові рішення там, де інші бачать лише уламки і тріщини.
Саме це бачення надихнуло нас створити у межах проєкту набори для виготовлення виробів у техніці кінцуґі. Грантери «Імпульсу» отримали подарункові бокси. Усередині них – матеріали для неокінцуґі, сучасної адаптації техніки, що дозволяє працювати з доступнішими інструментами й матеріалами, але зберігає головний принцип: не ховати тріщини, а робити їх частиною виробу.
До наборів ми включили слов’янську кераміку, виготовлену на Донеччині. Це наша данина майстрам, які, попри загрози та прифронтові умови, продовжують творити й берегти свої традиції. Ця кераміка – частина живої історії регіону, що тримається завдяки людям і їхньому прагненню творити майбутнє.
Ми сподіваємося, що створені вироби нагадуватимуть про цінність щоденної праці та рішучість людей, які беруться за відновлення своїх громад. Бо саме такими людьми є наші грантери. Дехто з них вже створили своє кінцуґі: із власними сенсами, командами та представниками громад.
Команда ГО «Кінбурн» відновила скульптуру «Її величність електрика» авторства Алекса Лавлі. Це був процес осмислення важливості енергетичної стійкості в умовах енергетичної кризи, з якою стикається Україна під час війни.
«Сьогодні електрика – більше, ніж ресурс. Це нервова система простору, тиха присутність, без якої все зупиняється. Її цінність стала відчутною не в теорії, а в паузах світла, у тиші без енергії, у моментах, коли звичне раптом виявляється крихким. Саме тому ця скульптура звучить інакше. Вона вже не лише про форму – вона про зв’язок, про напругу, про відновлення як прояв стійкості. Про здатність зберігати цілісність не попри тріщини, а завдяки їм», – розповіли в ГО «Кінбурн».
Поділилася своїм досвідом кінцуґі й громадська організація «Центр інноваційного розвитку “Персона”». У команді зазначають, що набір став несподіваним подарунком, але його сенс відчули одразу.
До процесу створення виробу долучилися як команда організації, так і діти з прифронтового регіону. Вони навчаються в укриттях, часто починають свій ранок під звуки повітряної тривоги, але попри це продовжують приходити на заняття до освітнього центру організації.
«Для нас кінцуґі – це не просто техніка відновлення кераміки. Це про віру в краще, про відновлення цілісності та про «склеювання» суспільства, яке проходить через випробування, але не втрачає сили триматися разом», – зазначили в ЦІР «Персона».
Команда Фонду громади Херсона «Захист» сьогодні перебуває в різних містах України та за кордоном і не могла зібратися разом фізично, тож зустрілися онлайн, щоб разом прожити процес відновлення кераміки.
«Говорили про команду, сумували одне за одним, згадували офіс у Херсоні й відчули близькість, якої так бракує. Ремонтуючи посуд і збираючи його уламки в одне ціле, ми збирали й себе як команду і як частину розпорошеної Херсонської громади», – поділилися у Фонді «Захист».
Ми у Міжнародному фонді «Відродження» також спробували створити свій виріб у техніці кінцуґі. Ми робили це вперше, і навіть працюючи уважно й акуратно, не змогли уникнути помилок. Тріщини інколи поводилися непередбачувано, матеріали лягали інакше, ніж очікувалося, а процес вимагав постійної готовності діяти швидко. Цей досвід став нагадуванням про те, що в пілотних проєктах труднощі неминучі. Та для нас важливішим було не бездоганне виконання, а те, що кожен крок дає нове розуміння, нові навички й нові рішення. Зрештою ми тримали в руках готовий виріб – неідеальний, але цінний для нас.
І саме так народжується стійкість – через відновлення, уважну практику, спроби й знання, які може дати лише дія.
Матеріал підготовлено в межах Проєкту «Імпульс: розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України», що реалізовується завдяки фінансуванню Норвегії (Norad) та Швеції (Sida), у партнерстві з Фондом Східна Європа.
