Міжнародна організація “Human Rights Watch” інформує, що щороку принаймні 80 000 пацієнтів в Україні, які хворіють на рак, страждають від сильного болю, тому що не можуть отримати ефективних і безпечних знеболювальних засобів
Щороку принаймні 80 000 пацієнтів в Україні, які хворіють на рак, страждають від сильного болю, тому що не можуть отримати ефективних і безпечних знеболювальних засобів. Про це йдеться в доповіді “Неконтрольований біль: зобов’язання України забезпечити надання паліативної допомоги згідно з принципами доказової медицини”, яку підготувала міжнародна організація “Human Rights Watch” за підтримки “Open Society Foundation” спільно з програмою “Громадське здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження” і грантоотримувачами фонду.
У звіті визначено три головних перешкоди на шляху до запровадження належного знеболення в Україні:
· Відсутність перорального морфіну. Упродовж десятиліть пероральний морфін залишається ключовим елементом лікування больового синдрому при захворюваннях на рак. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає його одним із найнеобхідніших препаратів. Проте Україна не може зробити препарат доступним у системі охорони здоров’я. Його також не можна отримати в приватних клініках
· Порядок обігу наркотичних засобів. Намагаючись зупинити нелегальний обіг наркотиків, Україна запровадила одні з найсуворіших процедур контролю за обігом наркотичних засобів у світі, не приділяючи належної уваги доступу до наркотичних засобів у медичній сфері. Ці заборони унеможливлюють доступ до знеболювальних медикаментів – наприклад, морфіну
· Навчання працівників системи охорони здоров’я. Студенти медичних вищих навчальних закладів і молоді лікарі не отримують відповідних знань щодо сучасних медичних практик знеболення.
За словами організації, ці перешкоди позбавляють пацієнтів відповідного медичного лікування. Наприклад, порядок обігу наркотичних засобів в Україні містить вимогу про введення ін’єкційного морфіну – єдиного доступного знеболювального препарату в країні – безпосередньо медичним працівником пацієнту. Оскільки дія морфіну триває тільки від чотирьох до шести годин, то медичний працівник має відвідувати пацієнта, який помирає вдома, шість разів на добу. Більшістю хворих на рак в Україні помирають саме вдома.
Дослідження доводить, що більшість пацієнтів або взагалі не отримують морфіну, або лише раз чи двічі на добу. За словами експертів, якщо б в Україні був вільний доступ до перорального морфіну, пацієнти могли би зберігати запас ліків і використовувати їх самостійно вдома.
“Немає підстав того, що люди мають проживати останні місяці свого життя в муках”, – заявив старший дослідник із питань охорони здоров’я “Human Rights Watch” Дидерик Ломан, який виголошував доповідь.
“Сильний біль не є невідворотнім. Україна має вдосконалити свої закони та нормативно-правові акти щодо охорони здоров’я, а також документи, що регулюють порядок обігу наркотичних засобів, щоб зробити безпечні та ефективні знеболювачі досяжними для тих, хто їх потребує”, – підкреслив експерт.
“Пацієнти розповіли нам, що їхні страждання були такими страшними, що вони воліли краще померти, ніж жити з болем”, – сказав Дидерик Ломан. “Українському урядові слід якнайшвидше дозволити пероральний морфін і реформувати незбалансований порядок обігу наркотичних засобів”, – додав він.
Звіт створено на основі глибинних інтерв’ю з 20 пацієнтами, 35 медичними працівниками та близько 10 чиновниками зі структур наркоконтролю й охорони здоров’я, а також на основі вивчення відповідних процедур, законів і нормативно-правових актів.
Розмову з директором програми “Громадське здоров’я” Вікторією Тимошевською та доповідачем “Human Rights Watch” Дидериком Ломаном можна прослухати тут.
Матеріал радіо “Ера” про доступ до знеболення можна прослухати тут.
Контакти: “Human Rights Watch”, Марія Приходько, 050 914 95 94, (044) 461 97 09, stekliashka@gmail.com
***
Мета програми “Громадське здоров’я” – сприяти захисту прав уразливих груп населення у сфері охорони здоров’я шляхом підтримки та розвитку потенціалу громадськості й активістських організацій, сприяти становленню політик і практик у сфері громадського здоров’я, які відповідають міжнародним стандартам, базуючись на принципах доказової медицини.
