Цього року команда Форуму та Фонду спільно підготувала програму тематичного кластеру «Війна», кураторкою якого виступила координаторка з комунікацій фонду «Відродження», Радослава Чекмишева. Метою кластеру було осмислити тему війни не лише як питання політики, безпеки та соціальної сфери, але й як предмету рефлексії у культурі загалом і літературі зокрема. До програми кластеру увійшло 10 подій, з яких: 3 презентації книжкових новинок, зокрема від Видавництва Старого Лева та Фоліо; 5 тематичних дискусій; художня виставка та літературні читання.
Історія Форуму видавців у Львові, а нині вже Book Forum, бере свій початок у 1994-му році. Тодішній голова Правління Міжнародного фонду «Відродження», Богдан Кравченко, запропонував засновниці й незмінній очільниці Форуму видавців Олександрі Коваль об’єднати книговидавців, що так само переживали кризу, навколо спільної мети – системної роботи щодо розвитку й стимулювання книговидання в Україні, розвитку критичного мислення і культури читання. Ця мета розпочала реалізовуватися на єдиному майданчику – Форумі видавців у Львові.
За час існування Форуму, фонд «Відродження» послідовно підтримував зусилля організаційного комітету, окремих видавництв, організацій, ініціатив. За підтримки Фонду Громадська організація «Форум видавців» реалізувала більше 10 проектів, загальною вартістю близько 160 тис. доларів. Проте підтримка Фонду була не лише грантовою, але й експертно-організаційною, через участь у заходах, запрошення світових зірок, організацію окремих дискусій, круглих столів, семінарів тощо. В останні роки співпраця двох організацій посилилася – спільно були організовані спеціальні програми Форуму, а також кураторство тематичних напрямків.
Цього року команда Форуму та Фонду спільно підготувала програму тематичного кластеру «Війна», кураторкою якого виступила координаторка з комунікацій фонду «Відродження», Радослава Чекмишева. Метою кластеру було осмислити тему війни не лише як питання політики, безпеки та соціальної сфери, але й як предмету рефлексії у культурі загалом і літературі зокрема. До програми кластеру увійшло 10 подій, з яких: 3 презентації книжкових новинок, зокрема від Видавництва Старого Лева та Фоліо; 5 тематичних дискусій; художня виставка та літературні читання.
Під час дискусії «Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок?», Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», зауважив: «З одного боку, в Україні постійно відбуваються зміни. Форум видавців став справді феноменом, що є частиною культурного сплеску в Україні. З іншого боку, ми розуміємо, що перед нами є виклик – достукатися до пересічного громадянина, який має інші культурні потреби. Тому сьогодні мені бракує ґрунтовного дослідження, яке б описало аудиторію нинішнього «книжкового буму» і чого потребують ті, хто до цієї аудиторії не потрапляє».
Олександра Коваль, президент ГО «Форум видавців» вважає, що в останні роки на ринок книговидання в Україні вплинуло обмеження щодо друку літератури російською мовою: «Цей момент дав поштовх до розвитку українського книговидання. Тобто почалось своєрідне піднесення на цьому ринку. Однак нині ситуація із реалізацією книжок, з погляду самих книговидавців, не виглядає надто оптимістичною. Водночас маємо ситуацію, коли попит на українську книжку дуже зріс. І якщо говорити про схід, то там кількість україномовної літератури не задовольняє весь попит на такі книги».
Інша подія, що зібрала аншлаг, була «Від Ґемінгвея до …», розмова Андрія Куркова і Сергія Жадана про сучасну літературу у контексті війни. Її головними тезами стали:
- Нас чекає змагання за більший драматизм у творах;
- Ще буде написано багато поганих книжок про війну, перш ніж з’являться справді хороші;
- В українській літературі з‘явився новий герой, і це буде не обов‘язково військовий чи ідеальний супер-герой;
- Ґемінгвей українській літературі не потрібен – про цю війну не напишеш, як про війни ХХ століття;
- Не можна бути пацифістом стосовно російсько-української війни, бо це означає скласти зброю;
- Письменник може собі дозволити не подобатись читачу, на відміну від політиків;
- Ми вже говоримо про необхідність розвитку мови, але ще не говоримо про необхідність розвитку свідомості;
- Видається, що література вже подорослішала, а читач ще ні.
«Війна – це найдраматичніше й найважливіше, що з нами всіма сьогодні відбувається. Було б дивно, якби література на це не реагувала. Вона реагує, за останні чотири роки витворилася вже ціла «поличка» нової української літератури, присвяченої війни. Це різні тексти. І жанрово, і стилістично. І за рівнем. Дехто в літературно-мистецькому середовищі схильний щодо цієї літератури займати таку собі естетську позицію – мовляв, про війну слід писати після її завершення, мовляв, головні наші книги про війну напишуться перегодом. Можливо, це й так. Проте мені видається. Що про війну таки слід говорити вже тепер. Аби все було зафіксовано. Аби нічого не забулось. Я говорю навіть не про факти. Я говорю також про емоції, про переживання, про рівень відчаю та надії.
Мені загалом здається, що з війною, її перебігом та її переживанням, українська література подорослішала. Вона втрачає свою інфантильність – тематичну, ідейну, етичну. І це не може не тішити. Інша річ, що за всім цим не завжди, як видається, встигають читачі і критики. Ну, але справа така – будемо дорослішати разом», – каже Сергій Жадан.
У процесі підготовки кластеру «Війна» виникла спільна ініціатива – спільний арт-простір літератури і мистецтва. В результаті відбулася виставка відомого українського художника, Андрія Єрмоленка – «Антидот війни», яка тривала всі дні Форуму, з 19 по 23 вересня, і літературні читання “Прощавай, зброє: війна і культура”, які відбулися 22 вересня у Мистецькому об’єднанні «Дзиґа», де і проходила виставка.
«Коли зринула ідея кластеру «Війна», частиною якого мали стати читання українських авторів, що безпосередньо брали участь у воєнних діях на Сході країни, важливо було розшити формат нашого заходу, надати йому форми і зробити завершеним у просторі мистецьким актом. Саме тому, у рамках літературних читань «Прощавай, зброє: війна і культура», також відбулася виставка плакатів соціального художника і дизайнера Андрія Єрмоленка. Люди мали змогу побачити своєрідний маніфест, покликаний повідомити, що у гібридному світі немає «чогось поза політикою», адже світ – це наша спільна з вами домівка», – коментує задум Олег Короташ, поет, філософ, учасник літературних читань.
Під час дискусії «Війна і філософія: про що міркують філософи під час війни?», Євген Бистрицький, керівник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ та виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» (1998-2017), сконцентрував головну ідею кластеру: «В основі людського розуміння світу лежить культура. Та ситуація, в яку ми зараз потрапили – це зіткнення культур. Відтак «війни не виграють армією, війни виграють нацією».
Думку про те, що війна є виміром культури, а відтак стосується людського, вдало сформулював, Юрій Рибачук, заступник міністра культури України, «Ми зіткнулися із новим для нас терміном – інформаційна чи гібридна війна. І одразу після цього у центр суспільної думки, державної думки вийшла людина. Адже інформаційне протиборство – це якраз боротьба за людину, за її увагу, її інтереси, її вподобання, її свідомість, розум та почуття. Ті зміни у державній політиці, зокрема щодо книговидання, сконцентровані навколо людини».
