Навіть в умовах війни Україна продовжує бути демократичною державою, і в цьому процесі важливу роль відіграє громадянське суспільство. Саме воно впливає на ухвалення багатьох рішень, контролює владу та формує суспільний запит на прозорість і підзвітність.
Міжнародний фонд «Відродження» з моменту свого заснування підтримує ініціативи, що сприяють розвитку громадянського суспільства загалом і посилення демократії зокрема. Важливе місце в цій роботі займає посилення місцевої демократії, адже саме на рівні територіальних громад часто вирішуються питання, які безпосередньо впливають на якість життя людей. Важливу роль відіграє і моніторинг реформ, чия ефективність залежить не лише від урядових рішень, а й від активної участі громадян.
Проте навіть сьогодні існує багато викликів. Як зробити управлінські процеси прозорими? У який бік мають рухатися реформи? Як забезпечити ефективну взаємодію між державою та суспільством?
Про це в випуску програми «Третій сектор» розповідав Олексій Орловський, директор програми «Демократія та належне врядування» Фонду. Він пояснив, з якими труднощами стикається демократичний розвиток України та які інструменти можуть допомогти подолати ці перешкоди.
Ось три головні тези з цієї розмови:
Статути громад: крок до сильної місцевої демократії
Для ефективного розвитку місцевого самоврядування громади повинні мати чіткі програмні документи, які регламентують їхню діяльність. Це не просто формальність — це інструмент, що дозволяє громадам самостійно визначати специфічні механізми управління, правила взаємодії влади з жителями територіальної громади та шляхи розвитку.
Ще з 2008-2009 років Міжнародний фонд «Відродження» підтримував розробку концепції реформи місцевого самоврядування. Фахівці, експерти та активісти напрацьовували бачення того, як зробити місцеву владу більш відкритою, підзвітною та ефективною. Ця робота не була марною — у 2014 році на основі цих напрацювань реформа місцевого самоврядування вийшла на державний рівень.
Проте справжня автономія громад не може існувати без чітких правил. Саме тому питання місцевого самоврядування мають бути врегульовані не лише законами, а й статутами територіальних громад. Протягом тривалого часу прийняття цих статутів було не обов’язковим , і станом на 2020 рік власні статути мали лише близько 20% громад. Але навіть у тих, хто їх ухвалив, ці документи часто були лише формальністю і не діяли як слід.
«У багатьох випадках ці статути були декларативними, їх норми реалізувалися повільно або не реалізувалися взагалі», — зазначає Олексій Орловський.
Ситуація змінилася — тепер кожна громада зобов’язана ухвалити свій статут до кінця 2026 року. Це важливий крок, який впорядкує роботу місцевого самоврядування та допоможе закріпити механізми взаємодії органів місцевого самоврядування з жителями. В результаті це сприятиме розвитку місцевої демократії, забезпечить більше прозорості та дозволить громадянам ефективніше впливати на рішення, що стосуються їхнього життя.
Майбутнє місцевого самоврядування: що потрібно змінити після війни?
Після перемоги Україна має не лише відновлювати зруйновані міста та села, а й продовжити реформу місцевого самоврядування. Адже, хоча вона офіційно стартувала, її повноцінна реалізація залишилася на півдорозі.
На початку 2022 року реформа місцевого самоврядування тільки почала діяти в багатьох аспектах, але війна змінила всі пріоритети. Багато процесів, які мали закріпити зміни, призупинилися.
«Наприкінці 2020 року лише відбулися вибори до нових органів місцевого самоврядування, тому фактично лише 2021 рік ми жили в реаліях нового адміністративно-територіального поділу», — пояснює Олексій Орловський. Фактично, це був процес “притирки” територіальних громад в їх нових межах.
Однак навіть без війни реформа вимагала додаткових змін. Для її завершення, на думку Олексія, необхідно буде внести зміни до Конституції. В умовах воєнного стану це неможливо.
Адміністративно-територіальний поділ, затверджений у 2020 році, доведеться переглядати. Причина — значні руйнування інфраструктури, мінування, переселення людей та втрата економічного потенціалу багатьох територальних громад. Деякі з них втратили можливість забезпечувати себе фінансово, тоді як інші, навпаки, зазнали значного приросту населення через внутрішню міграцію.
Ці зміни потребують комплексного підходу. Після війни потрібно буде не тільки відбудовувати населені пункти, а й переглядати їхню адміністративну роль, можливості для розвитку та взаємодію між територіальними громадами. Завершення реформи місцевого самоврядування стане важливим кроком до зміцнення демократичного управління та стабільного відновлення країни.
Український досвід демократії: чого може повчитися світ
Попри всі виклики, які переживає Україна, її досвід демократичного розвитку може бути цінним для багатьох країн, зокрема для європейських держав та США. Україна неодноразово демонструвала, що громадянське суспільство може не просто впливати на реформи, а й задавати їхній напрямок.
Одним із найяскравіших прикладів стала прозорість у сфері власності. У 2015 році Україна першою у світі відкрила для широкої публіки інформацію про бенефіціарних власників компаній. Ця ініціатива, реалізована, зокрема, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», стала важливим кроком у боротьбі з корупцією та підвищенні прозорості бізнесу. Багато інших країн запроваджували подібні механізми значно пізніше.
Ще один доказ лідерства України у сфері демократичного розвитку — її участь у глобальній ініціативі Партнерство «Відкритий уряд». Україна отримала найбільшу кількість нагород на міжнародних самітах цієї ініціативи, випереджаючи навіть розвинені демократії.
Цікаво, що в більшості країн світу зміни в межах цього партнерства ініціювалися самими урядами. В Україні ж ситуація була принципово іншою: у 2011–2012 роках саме громадянське суспільство розробило та запропонувало уряду план реалізації цієї ініціативи. Це ще раз доводить, що в нашій країні ключові реформи часто народжуються «знизу» — їх ініціюють громадські організації, активісти та експерти.
«В Україні, навіть за складних умов, часто саме громадянське суспільство задає “тренди” реформ», — підсумовує Олексій Орловський.
Цей унікальний досвід демонструє, що демократія не завжди рухається зверху вниз. Україна є прикладом того, як активні громадяни можуть впливати на зміни та створювати ефективні демократичні механізми, які згодом беруть на озброєння інші країни.
Сьогодні головний виклик для України — не втратити здобутки демократії, які вдалося вибороти за роки реформ. В умовах війни головна увага зосереджена на збереженні державності, безпеці та стійкості суспільства. Проте це не означає, що розвиток зупинився.
Навіть у складні часи можливий поступовий рух уперед. Фундамент для цього вже закладений — реформа місцевого самоврядування, підзвітність влади, відкритість даних та активне громадянське суспільство. Ці досягнення мають стати основою для відбудови країни після перемоги. Україна вже довела, що навіть у найскладніших умовах здатна розвивати демократію. І цей шлях має продовжитися.
