9 лютого в Міжнародному фонді «Відродження» відбувалася зустріч Клубу відкритого суспільства на тему «Чекаючи на «сірого носорога»: як України підготуватися до Трампа 2.0»
З великою ймовірністю вже через рік Дональд Трамп знову хазяйнуватиме в Білому домі. Це означатиме радикалізацію викликів, які стоять перед США, демократією, цивілізацією, Україною. Попри всю самобутність політичної поведінки Трампа, його погляди, наміри, стиль, ймовірні рішення здатні ввести ситуацію в стан глибокої турбулентності. Зокрема, під великим питанням може стати підтримка України з боку нашого головного союзника – військова, політична, економічна, дипломатична. Ймовірні зміни межують із потенційними фатальними наслідками у здатності України вести затяжну війну, нав’язану Росією. Відповідно, й поставити піл питання суверенітет і державну незалежність нашої країни. Ситуація додатково ускладнюється у зв’язку з тим, що «тема України» знову, вже третє поспіль, буде серед ключових питань виборів президента США.
Краща новина в тому, що ми вже зараз знаємо про це і можемо почати готуватися, шукаючи оптимальні стратегії захисту національних інтересів України.
Під час дискусії учасники відзначили наступні проблеми в разі другого приходу Дональда Трампа на посаду президента США:
- Попереду тривала і напружена кампанія в США, де Україна буде однією із центральних тем. Сам процес виборів в США – суттєва загроза для зменшення підтримки України і протидії Росії з боку США.
- Кампанія Трампа передбачає демонстрацію неспроможності протидії адміністрацією Байдена Путіну і в Україні, зокрема.
- У Трампа особистісне сприйняття України. До того ж Україна – інструмент зведення рахунків із Байденом.
- Трамп хоче реваншу за вибори 2020 і він не зупинятиметься ні перед чим, що цього досягти.
- Президентство Трампа ймовірно запустить дискусії і процеси, які мали місце вже після 2016 – відхід США від НАТО. Це не означає вихід із Організації, але рівень взаємодії та фінансування безумовно зміниться в бік зменшення.
- Тенденція по автономізації Європи насправді є неуникною. І її не тільки «штовхає» Трамп, по суті таку політику веде зараз й адміністрація Байдена.
- Є ризик відвертання команди Трампа з української сторони в разі активного перебільшення і публічного проговорення з нашого боку загроз з приводу його повернення в Білий дім.
- Особисте ставлення Трампа до України токсичне. Найкраще зараз, що можуть зробити політики – це мовчати. Щоб не нашкодити.
- Одним із ризиків від Трампа – це ризик поінформованості. Ми не знаємо, наскільки він володіє ситуацією про Україну, про війну і хто є джерелами інформації для нього.
- Політика Трампа дуже персоналізована, вона сконцентрована на тих людях, яким він довіряє і вони отримують максимальний мандат. В українському варіанті може бути так само – він може призначити спецпредставника.
- Команда Трампа 2016 року значною мірою або під слідством, або переховується. Набрати нову команду з його підходом до підбору кадрів (особиста лояльність, залучення до не дуже адекватної роботи) може бути проблематичним. Можлива криза кадрів. Так само можлива й криза на медійному рівні.
- Переобраний на посаду – це вже буде дещо інший Трамп. В його команді буде менше людей, які можуть зрозуміти нашу логіку, наші інтереси. На відміну від каденції 2016-2020 зараз ключові фігури не Кушнер та Іванка Трамп, а Дональд Трамп-молодший
- Свого часу Трамп вбив розуміння Росії як загрози для свого електорату.
- Ключовою проблемою є нерозуміння американським істеблішментом загалом, яку загрозу несе Росія західному світові. Треба підштовхнути американців до правильного розуміння. Навіть в контексті Китаю.
- Сценарії в разі президентства Трампа: припинення надання Україні допомоги. Однак доступ до отримання американської техніки, озброєння і технологій може зберегтися. Хоча й на комерційних засадах.
- Існує ризик структурний. Навіть зараз Конгрес не приймає рішення, стосовно яких в американському суспільстві та елітах є консенсус.
- Проблема не тільки в тому, який вплив Трампа на Європу чи на міжнародну політику загалом, його повернення на президентську посаду створить ще й внутрішню кризу в самих США. Він озвучує чимало ідей, які можуть змінювати американську політичну систему.
- Тому проблемою може стати як повернути Америку до міжнародних відносин.
- Викликом для сприйняття України в США може бути також і відсутність виборів в календарні терміни, що розмиває образ України як демократії і дає підстави для зацікавлених в критиці підтримки України, зокрема для трампістів.
- На жаль в нас немає стратегії як «в довгу формувати українську повістку» в різних країнах, важливих для України, при різних режимах, які можуть бути там. Університети – альтернативні посольства.
Можливості:
- Україні варто обдумувати нелінійні стратегії. І працювати поза Конгресом.
- Посилення військової співпраці не на рівні держав, а на рівні приватного сектора.
- Інструменти, які б допомагали запустити приватним кампаніям виробництво. Наприклад, страхування військових ризиків. Але наразі воно не покриває ВПК і було б надзавданням якби досягнути страхування і в цьому напрямі. Перспективною формою залучення бізнес-інтересів є лізингові кампанії.
- Після спроби Трампа «домовитися з Путіним» йому треба буде демонструвати відмінність своєї політики від політики Байдена. І є два шляхи – або збільшення допомоги України, або, відповідно, зменшення.
- Крім ВПК, інший важливий лобіст в коридорах Трампа – це ПЕК. Треба врахувати інтереси цього сектору при вибудовуванні взаємин із ймовірною новою адміністрацією Трампа. Головні лобісти республіканців ВПК та ПЕК. По ПЕК росіяни можуть запропонувати набагато більше.
- Варіант переконати американські компанії, що їхні контракти та концесії в Росії будуть значно вигідніші, якщо Росія програє війну, а не якщо здобуде успіх.
- Треба відстежувати команду Трампа і працювати із його найближчим оточенням. Використовувати, зокрема, й релігійну дипломатію.
- Має бути робота за межами Вашингтона із групами прихильників Трампа, таргетовано. Наприклад, серед релігійних громад, військових, фермерів тощо.
- Українській стороні варто шукати комунікатора, який був би зрозумілим Трампу. Потрібен «свій Такер», який би говорив однією мовою із ядром виборців Трампа і доносив їм наші інтереси та потреби (доносив наші позиції до правих американців)
- Необхідно шукати комунікацію із електоратом республіканців загалом.
- До українських політичних еліт Трамп ставиться підозріло і скептично. Тому тут зростає роль громадянського суспільства.
- Потрібна платформа для зустрічі українських експертів в США і обговорення проблем.
- Варто шукати можливості зв’язків deep society США та deep society України.Лише 48% прихильників MAGA хочуть бачити глобальне лідерство. Але хочуть сильну Америку. Доцільно представляти допомогу США Україні не через образ глобального лідерства Америки, а як її силу. В їхньому світобаченні краще представляти Україну і її боротьбу як вияв «альянсу патріотів» чи «альянсу смілих».
- Трампу треба запропонувати можливість стати переможцем у конфлікті, який розв’язала Росія.
- «Реднеків» і MAGA об’єднує криза глобалізації і те, що вони не відчувають останні десятиліття її результатів для зростання свого рівня життя. Нам потрібно пояснювати, що те, що йде в Україну – це гроші в економіку США і її робочі місця.
- Є можливість сформувати розуміння в США нової «червоної загрози».
- Після ймовірного приходу Трампа відновиться конфронтація із Китаєм. І нам важливо врахувати цю майбутню кризу, бо вона може дати нам можливості показати важливість України.
- Є необхідність змінити фокус – щоб Україна розглядалася не як жертва агресії, а через призму інтересів США, Республіканської партії та її електорату. А також через призму інтересів економічної протидії Китаю.
- Українці відсутні майже в Твітері (Х). А він важливий для комунікації трампістів. Важливо використати цей канал.
- Вже сьогодні, до виборів було б доцільно укласти із США безпекову угоду, яка може сформувати рамку для конкретної взаємодії нової адміністрації США із Україною. Необхідні серії міжвідомчих угод, зокрема по захисту інформації тощо.
- Для України необхідно активніше формувати коаліції з нашими іншими союзниками. Готуючись до виборів у США, ми маємо набагато інтенсивніше працювати у Європі.
- Необхідно розвивати співпрацю по лінії Великобританія-Польща-Україна-країни Балтії. Інтенсифікація співпраці з державами, які розглядають Росію як виклик своїй безпеці.
- Способом зменшення ризиків від суб’єктивного фактора після приходу нової адміністрації у Вашингтоні може бути інституалізація міжнародної (зокрема й американської) підтримки України.
- За попереднім досвідом, якщо зовнішньополітичні спроби Трампа виявляються неуспішними (або він вважає, що його «обдурили»), він починає діяти різко в протилежному напрямку. З великою ймовірністю такий сценарій чекає і у випадку можливих домовленостей із Росією про припинення війни. Перед Україною завдання – протриматися до цього «зламу» у сприйнятті Трампом українсько-російської війни. Це може тривати приблизно до 2 років.
