У Верховній Раді відбулися парламентські слухання “Безвізовий режим між Україною та ЄС”
6 листопада у Верховній Раді відбулися парламентські слухання “Безвізовий режим між Україною та ЄС: перспективи та нові можливості для громадян України”.
З доповідями під час заходу виступили Олександр Сушко, голова Правління Міжнародного фонду “Відродження”, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва, та Дмитро Шульга, директор Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
Фрагменти стенограми з виступами експертів
Олександр Сушко
Добрий день, шановні присутні! Дякуємо за запрошення. Я тут сьогодні представляю велику коаліцію громадських організацій, понад майже 200, які входять до Української національної платформи громадського Форуму Східного Партнерства. І це, власне, європейські налаштовані організації, які підтримують реформи в усіх сферах.
Так от від імені українського громадянського суспільства я хотів би зазначити, що для нас є життєво важливим для нашої професійної, громадської, особистого життя, власне, можливість вільного пересування Європою.
40 мільйонів євро – приблизно в таку суму оцінюються щорічні витрати громадян України на отримання шенгенських віз. І це без урахування додаткових витрат на транспорт, на проживання, інші обставини, пов’язані з отриманням віз. 40 мільйонів євро – це така сума, яка в принципі більше, ніж вартість впровадження усіх тих реформ, які залишились в рамках Плану дій з візовою лібералізацією. Тобто впровадити ці реформи, які від нас, вас власне ми очікуємо, від шановних народних депутатів і уряду. Вони коштують дешевше, ніж щороку українці тратять на шенгенські візи.
Тому ми закликаємо вас, все ж таки зосередитися на тій невеличкій кількості нормативно правових актів. І потім забезпечити належне впровадження цих актів для того, щоб Україна власне не була отим чемпіоном з тривалості процесів, яким вона на сьогодні є. Дійсно, коли 3 роки тому було запроваджено план дій з візової лібералізації і як експерт, і багато інших, прогнозували, і власне Президент України, прогнозували, що від півроку до двох років вистачить нам до впровадження. Президент обіцяв взагалі за рік це впровадити, весь план дій.
Врешті-решт ми “пасемо задніх” і вже як вже сьогодні було сказано, Молдова обігнала нас, хоча отримала цей документ пізніше. Можна також сказати, що Молдова, до речі, сприймається в Європейському Союзі теж проблемною країною з точки зору міграційного потенціалу. Але тим не менше з величезною ймовірністю можна сказати, що вже наступного року Молдова отримає безвізовий режим. А Україна? Питання відкрите.
Зараз хочу відреагувати власне вже як експерт з питань шенгенської системи і політики Європейського Союзу. Хочу відреагувати на зауваження, які прозвучали щодо того, оцих спірних моментів законодавства, які нам необхідно впровадити. Якби закони, це те, про що говорила пані Богословська і пан Панькевич, якби питання візової лібералізації було предметом суто двосторонніх відносин Україна-ЄС, я розглядав би реалістичними перспективу торгу, перспективу власне дипломатичного переговорного процесу з приводу зниження планки для України і таким чином знаходження якось дуже компромісного варіанту. Однак для Європейського Союзу це не є предмет двосторонніх відносин з Україною – це предмет їхньої регіональної політики стосовно цілого регіону тих країн, які претендують на безвізовий режим, і що до них вироблено певний стандартний пакет, стандартний пакет критеріїв, вимог, які відкривають шлях до безвізового режиму.
Якщо, наприклад, уявити собі, що Європейський Союз понизить планку для України, залишивши її такою самою для всіх інших країн, одразу буде звинувачений у подвійних стандартах. Це неприйнятно, це буде скандал. А чому тому Сербія, Албанія, Боснія, Молдова, інші мусили прийняти ці непопулярні реформи, а українці мають привілегії обійтися без таких реформ. Тому це не надто реалістично очікувати, що Євросоюз піде на такі серйозні втрати, які підірвуть його, власне, право вимагати реформ від інших, якщо від України ці реформи не будуть вимагатися.
Власне, до речі, якщо часто вживається аргумент, що наша культурна основа, певним чином, суперечить тим реформам. Так подивіться на ті країни, які втілили і пройшли шлях візової лібералізації. Вони дуже подібні до нас, це країни, які належать або до домінуючої православної культури такі, як Сербія, Чорногорія, Македонія, Молдова, або до мусульманської культури, як Албанія і Боснія. Тому ці країни мають ті ж самі проблеми зі сприйняттям цих новацій, цих певних контроверсійних змін, які не всім зрозуміли у суспільстві. Але вони взяли на себе відповідальність і зрозуміли, що вартість впровадження реформ, вартість безвізового режиму значно вище ніж вартість того, щоб боротися за традиційне розуміння своїх цінностей. Тому я все ж таки закликаю до того, щоб не затягувати…
Дмитро Шульга (на фото)
Шановні учасники, три роки Україна виконує критерії для отримання безвізового режиму. Це скандал. Країни Балкан: Сербія, інші, які уже наводилися, – за 3 роки виконали повністю все завдання – і отримали безвізовий режим. Ми і досі перебуваємо в першій фазі. Молдова, яка отримала кілька місяців пізніше від України цей список критеріїв, уже в наступному році громадяни зможуть їздити без віз. Ми досі в першій фазі. Це скандал. Я як громадян кажу: незалік тим політикам і тим державним службовцям, які не змогли забезпечити виконання цих критеріїв.
Можна говорити про цілу низку критеріїв, які досі ще не виконані. Я хотів би все-таки зупинитися на тому, які викликають чомусь найбільші політичні суперечки, хоча, як на мене, не вартує виїденого яйця. Це законопроект 2342 – законопроект про внесення змін до законодавчих актів України стосовно запобігання та протидії дискримінації.
Насправді там є, про що подискутувати, стосовно, зокрема санкцій за підбурення до дискримінації і так далі. Але зовсім нема такої експертної дискусії. Дискусія точиться політично навколо двох слів: сексуальна орієнтація.
Що ж, власне, є в цьому законопроекті? Я процитую. Термін “сексуальна орієнтація”, насправді, в 2342 згадується всього-на-всього один раз: у статті 2 Кодексу законів про працю України доповнити словами “сексуальної орієнтації”. Що це означає? Після внесення цих змін стаття 2 КЗоТу буде звучати наступним чином, це стаття про рівність трудових прав громадян України: Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, сексуальної орієнтації, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Ось і все! Оце і все навколо чого весь сир-бор. Оце все, про що каже 2342.
Що це означає на практиці? Я наведу приклад із “нашої Раші”. Це означає, що фрезеровщик з нетрадиційною сексуальною орієнтацією Іван Дулін не зможе бути звільнений своїм начальником Міхаличем виключно за те, що у нього інша сексуальна орієнтація. Або отримати меншу зарплатню. Але більше того, насправді цей законопроект передбачає, що не буде і іншої сторони, навпаки. Чому всі кажуть про сексуальні меншини? Що, мовляв, цей закон про сексуальні меншини. Ні, цей закон про заборону на підставі сексуальної орієнтації, тобто і більшини так само обеспечені. Якщо раптом уявити ситуацію, щ Іван Дулін буде начальником Міхалича. Так само він не зможе звільнити або надавати меншу оплату праці Міхаличу виключно за те, що у нього інша сексуальна орієнтація. Тобто це про рівність. Це не про сексуальні меншини, це про рівність всіх громадян.
Я наголошую, дискримінація – від латини “discriminatio”, це “виокремлення, відрізнення”, тобто як каже Вікіпедія, це “будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівність здійснення прав”. От і все. Йдеться про рівність.
І так само абсолютно погоджуюся з тим, що казав, наприклад, Олександр Сушко про те, що Європейський Союз не може дискримінувати Україну і Молдову або Сербію, або Грузію. Вимоги одні для всіх.
Ясно абсолютно чому, власне, ЄС наполягає на такій вимозі – на антидискримінаційному законодавстві комплексному, не тільки про сексуальну орієнтацію, про всі інші питання. Тому що вони мають досвід зокрема з країнами Балкан. Коли представники ромської меншини, наприклад, зараз в масовому порядку запитують притулок в країнах-членах ЄС. Вони хочуть убезпечитись, ЄС хоче убезпечитись, щоб подібних речей не було з будь-якими іншими представниками інших меншин з будь-якої іншої країни, яка претендує на статус безвізовий.
Чому саме трудові питання, чому саме трудові відносини? Дуже просто. В Європейському Союзі є одна-єдина директива, де згадується сексуальна орієнтація – 2078, де написано власне те саме, що і пропонується зараз внести в КЗоТ. Про заборону дискримінації в трудових відносинах будь-кого на підставі сексуальної орієнтації.
Нічого іншого. Про те, що кажуть про якісь шлюби і так далі, абсолютно. Сімейні відносини ніяким чином не врегульовані на рівні законодавства Європейського Союзу.
І насамкінець. В українському законодавстві сексуальна орієнтація, насправді, уже включена з 2005 року на рівні підзаконних актів, а з 2011 року на рівні трьох міжнародних договорів, які ратифікувала Україна, парламент України. Це Угода з Іспанією про недискримінацію в трудових стосунках і дві конвенції Ради Європи.
То я закликаю продемонструвати, що Україна – не менш європейська країна, ніж Молдова, і виконати всі потрібні критерії. Щоб не було соромно за державу. Дякую.
Повна стенограма парламентських слухань
Контакти:
Європейська програма
Дмитро Шульга
(044) 461 95 00
shulga@irf.ua
***
Місія Міжнародного фонду “Відродження” – фінансово й організаційно сприяти становленню відкритого, демократичного суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив.
