Гуманітарна допомога – це незвична робота для Міжнародного фонду “Відродження”, проте з початком повномасштабного вторгнення ця діяльність стала в ряди пріоритетних. Сергій Пономарьов, який очолює Ромську програму фонду і зараз є співкерівником гуманітарного напряму, вважає, що цей перехід є не випадковим.
Тож ми розпитали Сергія про те, чому фонд “Відродження” наважився працювати з темою гуманітарної допомоги, яка його філософія в цій сфері та чого очікувати від фонду в майбутньому у гуманітарній сфері.
Сергію, розкажіть чому фонд вирішив займатись гуманітарною допомогою?
Якщо подивитись на те, як нині трансформувалась робота фонду, ми зможемо знайти елементи гуманітарної допомоги або підтримки майже в кожній програмі: програма “Демократична практика” підтримує ініціативи з інтеграції внутрішньо переміщених людей до приймаючих громад; програма “Соціальний капітал”, підтримує медіа і, зокрема, журналістів; і так далі. У кожного з нас зараз є цей гуманітарний компонент, причому дуже виразний. Я схильний вважати, що це абсолютно не випадкова річ або якийсь збіг, що фонд зайнявся гуманітарною сферою.
Для фонду заняття гуманітарною сферою має своє філософське підґрунтя. Це віра в те, що розвиток суспільства і діяльність громадянського суспільства неможливі без забезпечення права людини на життя з гідністю, на безпеку і захисту. Якщо цього немає – немає і решти.
Другий момент, важливий в цьому переході, – ми віддавна, майже від свого створення, відіграємо дуже специфічну роль в громадянському суспільстві в Україні. Ми не лише донор, віддалений та відсторонений, ми самі є частиною громадянського суспільства з безліччю контактів на абсолютно різних рівнях. У тому числі на grassroots level, тобто низовому рівні. Це та наша спроможність, яку ми можемо ефективно використовувати якраз в гуманітарній сфері, бо надання гуманітарної допомоги тісно залежить від того, наскільки організація може чітко оцінювати потребу і “працювати руками”, зокрема в малих громадах, мати доступ до них. А далі, відповідно цьому, дизайнувати гуманітарну допомогу, у той спосіб, коли вона відповідає потребі, та є їй пропорційною.
Чому особисто для вас важливо цим займатись?
Це ніша, в якій я маю певну експертизу, і в такий спосіб можу бути корисним для підтримки українського громадянського суспільства і українській державі у протидії російській агресії. У мене був період, десь в перші тижні, коли я просто сидів і намагався зрозуміти: “а що мені зараз робити?”. Відповідь прийшла через призму “що я вмію робити?”. Я вважаю, що треба бути там, де ти можеш бути найбільш ефективним.
Що включає гуманітарна допомога фонду?
Гуманітарна сфера – це не тільки про “харчі та дрова”. Це і про гуманітарну підтримку – юридичну, психологічну або психосоціальну допомогу; освітню допомогу людям, які постраждали від військових дій. Це сходинка, яка переважно сприймається як базова. Але я б сказав, що вона початкова для подальших дій щодо відбудови країни, повернення до нормалізації щоденного життя. Без задоволення первинних гуманітарних потреб, як можемо спостерігати з історій абсолютно різних суспільств та країн, стають неможливими більші інфраструктурні вкладення.
Якими принципами і критеріями надання гуманітарної допомоги ви послуговуєтесь?
Гуманітарна допомога має здійснюватись таким чином, щоб не узалежнювати отримувачів, а допомагати їм бути включеними у суспільну діяльність. Тут є декілька принципів. По-перше, має бути дуже чітке розуміння в чому саме полягає потреба і відповідь на цю потребу. Обов’язково мають бути консультації з отримувачами допомоги. Цей принцип важливий і для нас, у тому як ми вибудовуємо гуманітарні програми. Ми намагаємося підтримувати партнерів, які працюють на місцях і спроможні забезпечувати діалог з громадами.
По-друге, задоволення потреб має бути цільовим і пропорційним, аби не узалежнювати та не формувати вивчену безпомічність. З мого досвіду роботи з ромськими громадами можу сказати, що найбільше узалежнення виникає тоді, коли гуманітарна допомога використовується як важіль для здобуття чи підтримки влади і авторитету, щось на кшталт «передвиборчої гречки». Тобто її надають не для того, аби підтримати людину в складний для неї момент, а для того, щоб здобути контроль над певною аудиторією.
По-третє, важливим є принцип неупередженості, тобто, допомога має надаватись всім, хто її потребує. Але це не означає, що не варто пріоритизувати, тобто першочергово допомогати тим, хто є більш уразливим.
І по-четверте, допомога не має відбуватись через відчуття жалості, а радше через емпатію і розуміння значущості забезпечувати право на гідне життя.
Ще один момент, який стосується більше внутрішніх процесів і чого ми маємо уникати – це зловживання з боку тих людей, які надають гуманітарну допомогу. Відповідно для цього створюємо можливості для людей оскаржувати певні речі, в тому числі, перед нами, як перед донорами.
Коли фонд прийняв рішення повернутися в гуманітарну сферу? І як далі рухалась ця сфера у фонді?
Рішення йти в гуманітарну сферу було прийнято достатньо швидко. Щойно були забезпечена базова безпека для самої команди, фактично це стало однією з перших розмов. Адміністрація фонду прийняла рішення про переорієнтування частини наших коштів на пріоритети, які або безпосередньо стосуються гуманітарної допомоги, як-от підтримка вразливих верств населення в умовах втрати роботи, дому абощо, або суголосною їй – підтримка активістів, включаючи можливості для евакуації громадянських активістів з територій, які були на той час максимально уражені. Також ми пріоритизували підтримку захисників і захисниць, тобто ЗСУ і різних підрозділів тероборони, тощо.
Нам знадобилися буквально кілька тижнів, щоб розпочати переговори з міжнародними донорами, які вже давно працюють в гуманітарній сфері. Протягом березня був період переговорів, які дозволили з 1-го квітня вийти на великий проєкт спільно з міжнародною гуманітарною організацією Care International, з якою ми зараз працюємо через їхнє регіональне представництво – Care Deutschland. Але ми також беремо активну участь у різних координаційних заходах, які реалізовуються структурами ООН й іншими міжнародними організаціями, що займаються гуманітарною допомогою. Враховуючи ті пріоритети, які ми для себе визначили в рамках цієї гуманітарної ініціативи, наша включеність була доволі помітною. Ми присутні в кластерах, які стосуються шелтерів, їх забезпечення і підтримки, а також в кластерах, які стосуються харчової та побутової безпеки, охорони здоров’я тощо.
Як би ви охарактеризували співпрацю з Care Deutschland? Коли повноцінно запрацював проєкт?
Я б охарактеризував цю співпрацю як обопільно корисну.
З одного боку, ми мали не такий концентрований досвід у гуманітарній сфері, тому для нас це була можливість багато чому повчитися в плані стандартів, процедур, кращих практик. Водночас, нашим партнерам теж є чому навчатись. Care Deutschland не мають великого досвіду роботи в таких умовах, які є в Україні сьогодні – тобто не в умовах внутрішнього громадянського конфлікту, а в умовах війни, де чітко зрозуміло хто є агресором. Цей аспект створює багато викликів для роботи в гуманітарній сфері, особливо якщо буквально читати принципи неупередженості, відстороненості та нейтральності від будь-яких сторін конфлікту. Відтак виникає багато питань, створюється простір для взаємного навчання для нас та міжнародних гуманітарних організацій, які зараз в Україні займаються гуманітарною допомогою.
Другий момент пов’язаний з тим, що Україна – це Європа. Тут активне громадянське суспільство, сформовані власні практики і стандарти, що часто вимагає пошуку абсолютно інших рішень, інноваційніших і технологічніших.
Опишіть напрями взаємодії з Care за якими відбувається надання гуманітарної допомоги.
У нашому партнерстві з Care, ми мали напрацьований інструментарій, який активно застосовуємо у трьох напрямках кооперації. На сьогодні, вони дозволяють нам бути гнучкими, швидкими, ефективними та не втрачати момент безпосереднього контакту з цільовою аудиторією, щоб найкраще задовільнити потреби в тих обставинах, в яких знаходяться люди.
Перший напрям – реакція на актуальну потребу, яка озвучується самими постраждалими; підтримка існуючої і розбудова нової мережі партнерств на низовому рівні. Відтак, ми запустили доволі великий конкурс грантів для організацій. Конкурс переважно був орієнтований на менші низові організації, які можуть безпосередньо працювати з малими громадами, до яких більшість гуманітарної допомоги не доходить або доходить в дуже обмеженій кількості.
Другий – ми є помітним та досвіченим гравцем в громадянському суспільстві. У нас налагоджені партнерства, які теж “стали на рейки” надання гуманітарної допомоги. У рамках ініціативи “Гуманітарна солідарність” ми можемо надавати їм більші гранти, як мінімум, розуміючи їхню абсорбційну спроможність щодо коштів і можливість охоплювати більші території та кількості людей гуманітарною допомогою.
Третій напрям, який ми активно використовуємо, йде від розуміння того, що багато потреб на місцях забезпечуються або закладами освіти, які в умовах війни були перепрофільовані у шелтери, або закладами охорони здоров’я і соціальної сфери. Це нетипові партнери фонду у мирний час, але зараз вони можуть ефективно сприяти розповсюдженню гуманітарної допомоги. Відповідно, у нас почала працювати програма прямих закупівель. Так, отримавши запит від відповідного закладу, ми самі знаходимо постачальника, закуповуємо у нього потрібне забезпечення і оперативно доставляємо його.
Кого вже встигли підтримати в рамках ініціативи “Гуманітарна солідарність”?
Зараз ми підтримали вже понад 90 громадських організацій і провели близько 50 прямих закупівель (повний перелік усіх підтриманих заявок можна знайти тут і тут). Географія охоплення є доволі широкою, але переважно ми концентруємося на Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях. Ми підтримуємо те, що вважається класичною гуманітарною допомогою – харчування, гігієнічні засоби, медикаменти, товари для організації побуту, медичне обладнання.
Як ви бачите майбутнє цього проєкту?
Зараз ми на екваторі реалізації гуманітарної ініціативи з нашими партнерами. Класична гуманітарна допомога була точкою входу і зараз ми продовжуємо комунікацію з певною перспективою зміни пріоритетів, орієнтуючись на запит. А запит наразі виглядає таким чином, що потреба в класичній гуманітарній допомозі залишається, але її “парафія” змінюється. Тобто гуманітарна допомога безперечно залишається актуальною на сході і півдні, але потреба в ній вже не є такою гострою, скажімо, у західних областях. На заході країни доцільніше запроваджувати більш сталі рішення: посилення спроможності шелтерів, їх конвертація у стале житло; підтримка зайнятості; підтримка і розвиток підприємств, які перемістилися або можуть бути започатковані переселенцями тощо. Тобто гуманітарна допомога має на меті підтримати людину і дати їй поштовх користуватися тими можливостями, які є вже або можуть бути створені.
Інфраструктурні вкладення на деокупованих територіях, психосоціальна підтримка внутрішньо переміщених людей і робота з громадами, що їх приймають – це теж важливі напрями на сьогодні. Але також потрібна і підтримка команд, які працюють або найчастіше волонтерять у гуманітарній сфері.
Ми з нашими партнерами уважно спостерігаємо за статистикою і трансформацією запиту від людей і громад, аналізуємо їх. Власне на основі цього аналізу і прийматиметься рішення про те, з чим рушати далі.
Інтервʼю взяла Мирослава Береска, студентка магістерської програми з медіакомунікацій УКУ, стажерка Міжнародного фонду “Відродження”
