4 лютого 2022 року на саміті лідерів РФ та КНР було ухвалено спільну заяву Щодо міжнародних відносин, які вступають у нову епоху, та глобального сталого розвитку. Низка положень заяви, зокрема, що стосується підтримки Китаєм позиції РФ щодо недопущення розширення НАТО, а також інших засуджуючих закликів до США, спровокували дискусію щодо того, наскільки вже можна говорити про серйозне стратегічне зближення двох країн у протистоянні із «колективним Заходом» та Сполученими Штатами зокрема.
Втім, ряд аналітиків переконаний у наявності суттєвих об’єктивних обмежень, що стримуватимуть синхронізацію дій цього тандему у протистоянні з трансатлантичною спільнотою, головним з яких є значний економічний дисбаланс російсько-китайського співробітництва і явна пріоритетність для КНР економічних відносин з країнами Європи (ЄС залишається для Китаю одним з головних торговельних партнерів проти лише 2%, які займає РФ у зовнішній торгівлі КНР).
Але наскільки КНР є для Європи безпечним стратегічним економічним партнером? У лютому 2019 р. аналітична доповідь Мюнхенської конференції з питань безпеки, серед іншого, вказала на тривожну тенденцію до збільшення залежності європейських країн від китайських державних кредитів та заборгованості, яка виникає внаслідок цих взаємовідносин. Цей феномен отримав назву «дипломатії боргової пастки» (debt-trap diplomacy), яка супроводжується використанням економічних важелів впливу, у тому числі для отримання політичних зисків.
А вже у лютому 2021 року Литва офіційно заявила про свій вихід із формату співробітництва Китаю з країнами ЦСЄ «17+1», мотивуючи своє рішення тим, що ця регіональна ініціатива руйнує єдність ЄС та не продемонструвала суттєвого економічного ефекту.
З того часу низка досліджень стосовно форм та методів китайської економічної дипломатії у європейських країнах, а також її результатів показово ілюструє проблемність та малу ефективність китайських економічних проектів у різних країнах Європи.
- Як розвивається це економічне співробітництво КНР з країнами Європи?
- Наскільки КНР може бути задоволений/незадоволений його результатами, щоб це вплинуло на потенційні зміни акцентів у його зовнішній політиці та спонукало до тяжіння Китаю до РФ?
- Чи можна говорити про «дипломатію Дракона» і економічну експансію Китаю в європейських країнах як різновид гібридної війни за посилення свого впливу у регіоні?
- Як США сприймають цю геополітичну гру Китаю в Європі?
- Наскільки європейські країни є уразливими до такої стратегії Китаю і які запобіжники використовуються?
- Чи є відмінність між стратегією та інструментами «дипломатії Дракона» у різних європейських країнах?
- Чи є перспективи формування спільної стратегії країн регіону щодо КНР (на рівні ЄС, у форматах ЦСЄ) або кожна країна напрацьовує свій спосіб протидії потенційним ризикам?
- Чи є Україна «особливим кейсом» для КНР у регіоні?
- Що варто взяти до уваги Україні з досвіду країн ЦСЄ при формулюванні своєї стратегії щодо Китаю?
- Наскільки перспективною є синхронізація політик України, країн ЦСЄ та ЄС щодо Китаю?
Ці та інші питання будуть обговорюватися під час Міжнародного круглого столу “Дипломатія Дракону: невиправдані амбіції? Як Китай завойовує Європу економічними інструментами”, що проводитиме Інститут безпеки Східної Європи 3 березня 2022 р. з 16.00 по 18.00 за київським часом у форматі zoom- конференції. Посилання на ZOOM кімнату буде надіслано всім зареєстрованим учасникам.
Обговорення зазначених питань відбуватиметься на основі презентації досліджень по формах та методах китайської економічної стратегії у Польщі, Західних Балканах, країнах Балтики (з особливим фокусом на Литві, як країні, що у 2021 р. вийшла із формату співробітництва КНР з країнами ЦСЄ «17+1») та Україні. Окремо буде презентовано дослідження щодо позиції США та політики адміністрації Дж. Байдена щодо стримування присутності Китаю у Європі.
Дані дослідження є частиною проєкту з розбудови мереж взаємодії між європейськими аналітичними центрами, що реалізується за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріали відображають позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Спікери заходу
- Анатолій ПІНЧУК – Голова Правління Інституту безпеки Східної Європи (вступне слово)
- Єржи НОВАКОВСЬКИЙ – президент Євроатлантичної Асоціації Польщі, колишній посол Польщі, Вірменії та Латвії, професор Варшавського університету
- Проф.Адам ЄЛОНЕК – директор Інституту Близького Сходу Jagiellonian University, колишній посол Польщі в Малайзії та на Філіпінах
- Антун ДЮЙМОВІЧ – старшний досліжник Інституту розвитку та міжнародних відносин (Хорватія)
- Маріус ЛАВРІНАВІЧУС – незалежний експерт з питань безпеки та міжнародних відносин, колишній аналітик Центру східноєвропейських досліджень, Європейського центру політичного аналізу та Вільнюського інституту політичного аналізу (Литва)
- Даррен СПІНК – керуючий партнер геополітичних проектів Washington Consulting Solutions (США)
- Юлія ОСМОЛОВСЬКА – виконавчий директор Інституту безпеки Східної Європи (Україна)
Захід відбудеться за модерації Інституту безпеки Східної Європи (англійською мовою із синхронним перекладом на українську).
