440 закладів освіти повністю зруйновано, ще 2711 пошкоджено. Майже половина з них – школи. Це величезні втрати для української освіти.
Як ці втрати вплинули на дітей, батьків та вчителів? Чи закриває дистанційка освітні потреби? Як повномасштабна війна впливає на українські школи?
Команда savED разом з аналітичним центром Cedos за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” дослідили ці питання, щоб краще зрозуміти потреби учнів, вчителів та громад.
Вони провели опитування батьків школярів, а також інтерв’ю з вчителями у громадах 3-х регіонів – Київської, Чернігівської та Харківської областей, та проаналізували ці дані.
Через війну більшість шкіл не можуть навчати дітей у звичному очному форматі. Станом на грудень 2022 року 36% шкіл чергували дистанційне й очне навчання, а ще 36% навчали дітей лише дистанційно. Зокрема, дистанційно працюють більшість шкіл у східних і південних областях країни.
Незалежно від форми навчання, уроки регулярно перериваються і переносяться через повітряні тривоги і відключення електроенергії. Це означає втрату навчального часу та погіршення якості освіти, зокрема через те, що у шкільних укриттях вчителі часто не можуть якісно продовжити навчальний процес.
85% батьків вважають, що освітні втрати у знаннях і навичках, які виникли у дітей внаслідок пандемії та війни, матимуть вплив на їхню освіту та майбутнє.
Під час дистанційного навчання для більшості дітей основним гаджетом є телефон або планшет, і лише трохи більше третини учнів для навчання використовують ноутбук або стаціонарний комп’ютер, що може впливати на якість навчання.
Дистанційка вимагає від учнів більше часу на навчання вдома на додаток до відвідування уроків.
24% батьків зазначили, що їхній дитині важко зосередитися під час онлайн-занять.
24% дітей відчувають брак спілкування з однолітками.
Війна вплинула і на емоційний стан дітей.
61% батьків вважає, що їхні діти мають симптоми стресу, такі як безсоння, тривогу, проблеми з концентрацією, проблеми зі спілкуванням з підлітками та вчителями.
42% батьків спостерігають у своїх дітей тривожність, ще 14% вважають, що їхні діти хвилюються часто або постійно.
Два роки пандемії COVID-19 та рік повномасштабної війни неабияк вплинули на рівень освіти українських учнів.
72% батьків вважають, що потрібні додаткові заходи для компенсації освітніх прогалин. Серед найбільш популярних заходів – додаткові заняття у школах, з репетиторами та опрацювання матеріалу самостійно / за допомогою родини. Проте і батьки здебільшого не підтримали ідею провести додатковий «реабілітаційний навчальний рік».
