5 грудня на Форумі розвитку громадянського суспільства відбулася дискусія під назвою “Людський капітал для стійкості громад”. У секції представники громадських організацій, бізнесу та експерти обговорили ключові виклики, що постають перед громадами, та шукали шляхи їх вирішення.
У дискусії взяли участь представники громадських організацій, які працюють на локальному рівні: Наталя Дрозд (ГО “Доброчин”), Тетяна Терлецька (ГО “Центр розвитку та співпраці громад”), Роман Помаз (ГО “Потрібні тут”) та Олександр Скрипай (ГО“Зміст”), які поділилися своїм досвідом і баченням. Проблеми працевлаштування, утримання молоді, забезпечення безпеки та доступу до базових послуг стали центральними темами обговорення.
Питання стійкості громад та людського капіталу неможливо вирішити лише на рівні громад, тому до дискусії долучилися представники організацій-партнерів, які працюють на регіональному рівні: Людмила Діннінк, ГО “Джерело підтримки” та Тетяна Ніколаєва, міжсекторальна платформа зайнятості, Херсонський обласний центр зайнятості.
Підсумкові експертні коментарі прозвучали від таких фахівців, як Василь Воскобойник (Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування), Юлія Тищенко (Український незалежний центр політичних досліджень), Олександра Бетлій (Інститут економічних досліджень) та Світлана Матвієнко (“Лабораторія законодавчих ініціатив”).
Результатом обговорення стала низка практичних рекомендацій, що допоможуть громадам зберегти людський капітал і створити умови для їхнього розвитку. У цій статті ми зосередимося на ключових викликах, які стоять перед громадами, та розглянемо можливі шляхи їх подолання.
1. Безпека як основа стійкості громади
Проблема:
Безпека є визначальним фактором, який впливає на рішення людей залишатися в громадах чи повертатися до них. У деокупованих регіонах ситуація ускладнюється через відсутність фізичних укриттів, високий рівень загроз повітряних ударів.
Одним з серйозних безпекових викликів є поширення фейкових новин, які провокують паніку. Мешканці, які пережили ізоляцію під час окупації, часто стикаються зі страхами та посттравматичним стресом. Нестача інформації та відсутність ефективної комунікації між владою та громадянами лише посилює ці проблеми. «Ми очікуємо, що багато людей будуть виїжджати з деокупованих та прифронтових територій, це — природний процес. Завдання полягає в тому, щоб втримати хоча б частину громадян», — зазначає Наталя Дрозд.
Можливі рішення:
Для підвищення рівня безпеки потрібно облаштувати укриття в школах, дитячих садках та інших громадських закладах. Важливо проводити регулярні інформаційні кампанії, які протидіють дезінформації.
Разом з тим важливо налагодити регулярну та прозору комунікацію між владою та громадою, інформувати мешканців громад про реальний стан справ. Для цього потрібно застосуватися перевірені канали комунікації, які дають можливість оперативно інформувати громаду.
Важливим елементом безпеки є ментальне здоров’я громадян, тому потрібно подбати про довгострокові програми психологічної підтримки, які допоможуть людям подолати наслідки стресу, спричиненого окупацією чи війною.
2. Житло як фактор повернення населення
Проблема:
Відсутність доступного житла — одна з головних перешкод для повернення людей у громади, а також для інтеграції людей з постраждалих громад у нових громадах. Значне руйнування житлового фонду, недостатнє фінансування програм відновлення та складність отримання компенсацій змушують мешканців залишатися в інших регіонах або виїжджати за кордон. «Для переміщених людей житло є першочерговим питанням, адже вони витрачають приблизно половину свого доходу на оренду. — говорить Людмила Дінник. — Щоб реалізувати потенціал внутрішньо переміщених осіб в громадах, необхідно шукати спосіб забезпечити людей житлом.»
Можливі рішення:
Необхідно запровадити програми соціального житла, що включатимуть як тимчасове, так і постійне житло для мешканців постраждалих регіонів. Органи місцевого самоврядування можуть вже зараз провести аудит житлового фонду та визначити, яке житло може стати доступним для людей з постраждалих громад.
Важливим кроком є залучення бізнесу до відновлення житлового фонду через фінансування ремонтів або будівництво гуртожитків, надання житла може бути перевагою при рекрутингу фахівців. Використання міжнародної допомоги для масштабних проектів із відновлення житла може значно пришвидшити вирішення проблеми. Також варто розробити державні програми компенсацій, які стимулюватимуть людей повертатися у свої громади.
3. Працевлаштування та перекваліфікація
Проблема:
Рівень безробіття в громадах високий, і це має місце і в прифронтових, і в деокупованих громадах. Збільшується розрив між професійними навичками та компетенціями громадян і потребами ринку праці. У прифронтових громадах багато підприємств зупинили свою діяльність, а на діючих не вистачає кваліфікованих працівників. При цьому там часто залишаються люди старшого віку. Вони готові працювати, однак головною перепоною для того, щоб вони залишилися на ринку праці є відсутність належних курсів перекваліфікації.
Можливі рішення:
Курси для перекваліфікації, які доступні для всіх вікових груп та відповідають потребам ринку праці, можуть бути рішенням. Працювати над цим повинні не лише влада чи освітні заклади, але й бізнес та працедавці.
Рішенням також є поліпшення інформування та діяльність інформаційних платформ у сфері перекваліфікації та працевлаштування, які міститимуть дані про вакансії, освітні можливості.
Важливим є налагодження партнерств зайнятості, як це вже працює у Херсоні. Керівниця “Місцевого партнерства зайнятості” Тетяна Ніколаєва представила досвід такої співпраці: бізнес, ГО та Центр зайнятості. Завдяки Партнерству вдається вчасно виявляти потребу, прогнозувати майбутні потреби та виклики, шукати спільно рішення та ресурси для них.
Команда громадської організації “Зміст” організувала відповідний збір даних щодо компетенцій нових мешканців Полтави, професійні HR-менеджери займаються підбором курсів для перекваліфікації та працевлаштуванням. На думку Олександра Скрипая, керівника цієї ГО, тема перекваліфікацій та працевлаштування потребує більшої уваги з боку місцевої влади.
4. Зберегти молодь у громаді
Проблема:
Молодь часто залишає громади через відсутність роботи, можливостей для розвитку та участі в суспільному житті. Це спричиняє не лише демографічну кризу, а й втрату активних учасників життя громади. Близько половини молодих людей готові розпочинати власну справу, однак, для цього потрібна підтримка. Молодіжні ради, які могли б стати інструментом залучення молоді, часто працюють неефективно або повністю підконтрольні місцевій владі. «Ми недооцінюємо молодіжні ради, вони можуть стати ефективним інструментом залучення молоді до прийняття рішень у громаді. — переконаний Роман Помаз. — Головне — щоб вони дійсно організовувалися молоддю, а не спускались зверху, від влади.»
Можливі рішення:
Для того, щоб молодь залишилася у громаді потрібно створювати можливості для самореалізації, особливо з огляду на те, що молодь відчуває високу причетність до справ громади. Тому важливо чути потреби молоді та враховувати її потенціал для розвитку громади.
Передовсім потрібні інструменти демократичної участі, які можуть допомогти молоді бути видимою та почутою у громаді. Також потрібно дбати про інклюзивні процеси прийняття рішень та ефективну роботу молодіжних рад. Важливо розробити програми працевлаштування для молоді, що передбачатимуть гідну оплату та перспективи кар’єрного зростання. Крім того, молодь можна залучати до міжнародних проєктів та ініціатив, що сприятиме розвитку їхніх навичок та інтеграції в громади.
5. Руйнування соціальної інфраструктури
Проблема:
У багатьох деокупованих громадах люди стикаються з відсутністю медичних, освітніх та адміністративних послуг. Руйнування інфраструктури та нестача кваліфікованих кадрів лише погіршують ситуацію. Люди не можуть отримати навіть базових послуг, що робить життя у громадах майже неможливим.
Можливі рішення:
Для вирішення проблеми потрібно зосередитися на відновленні медичних і освітніх закладів, створенні системи реагування у сфері охорони здоров’я та соціальних послуг. Доцільним є створення мобільних клінік та бригад, які надаватимуть медичну допомогу на базовому рівні.
Співпраця між державою, бізнесом і громадянським суспільством стане ключовим елементом у відновленні доступу до послуг. «Для вирішення питання надання базових послуг потрібен діалог між владою та громадою. Громада має брати участь у дизайнуванні рішень.» — зазначила Тетяна Терлецька (Центр розвитку та співпраці громад)
Замість висновків
Стійка громада — та, де люди стійкі, мають можливість працювати та розвиватися, спільно приймати рішення. Для того, аби стійкість створювала можливість для розвитку громади та людей потрібно розробляти середньо- та довгострокові програми, які сприятимуть розвитку місцевої економіки та створенню нових робочих місць. Інвестиції в інфраструктуру, освіту та культуру мають підвищити якість життя в громадах. Розробка довгострокових стратегій розвитку за участі міжнародних партнерів і громадських організацій допоможе створити умови для залучення та утримання людського капіталу. Програми повернення мігрантів повинні пропонувати їм привабливі умови для життя та роботи, сприяючи інтеграції в громади. «Після завершення війни Україна має стати країною можливостей, місцем, де можна реалізуватися. — говорить Олександра Бетлій (Інститут економічних досліджень). — Тому необхідне створення позитивного інвестиційного клімату. А для цього треба тиснути на державу для проведення реформ»
