Як війна та відновлення змінюють суспільний договір – підсумки дискусії на Форумі громадянського суспільства

У рамках Форуму громадянського суспільства, що відбувся 30 травня в Києві, Міжнародний фонд «Відродження» провів панельну дискусію за підтримки Європейського Союзу.

Дискусія «Як війна та відновлення змінюють суспільний договір в Україні» була присвячена обговоренню змін в тих неформальних домовленостях між громадянами та з державою, які діють в суспільстві, і на які вплинула повномасштабна війна. 

Участь в обговоренні взяв виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко, виконавчий директор «Агенції відновлення та розвитку» Олександр Солонтай, Руслан Рохов з Офісу розвитку публічної політики, Наталія Дрозд з громадської організації «Доброчин» та правозахисниця, виконавча директорка «Центру громадянських свобод» Олександра Романцова

Нижче можна переглянути запис цієї дискусії.

https://www.youtube.com/live/Vwk3xtWJN4A?feature=share&t=15102

Ми ж зібрали короткі ключові тези її учасниць та учасників.

Модераторка панелі Івана Коберник — українська журналістка і громадська діячка — запропонувала учасникам дискусії виокремити індикатори і ознаки тих змін, які говорять про зміну суспільного договору і, як наслідок, ведуть до зміцнення держави.

Олександр Сушко зазначив, що за останній рік ми можемо спостерігати безпрецедентну залученість громадян у суспільно-політичне життя країни та їхню щиру зацікавленість у тому, аби бути частиною змін. І це саме те, що веде до зміцнення держави в екстремальних умовах. «Для мене головним індикатором зміцнення держави є зміцнення усвідомлення громадянами своєї держави як своєї власності і довіри до державних інститутів. Це стосується як Збройних Сил — які є стрижнем сталості зараз, — так і політичних інституцій», — вважає Олександр Сушко. 

Показовим, на його думку, є кейс із благодійністю — у 2022 році загальний обсяг коштів зібраних і «задоначених» громадянами на цілі суспільного блага вперше в історії України перевищив ті кошти, які громадянське суспільство отримало від різних донорів. І це не лише про донати таким організаціям, як «Повернись Живим», які займаються забезпеченням армії, але і про фінансову підтримку інших громадських організацій, активістів та суспільно-корисних ініціатив. 

Руслан Рохов вважає, що ще після 2014 року суттєво збільшилась критична маса громадян, які долучаються до вирішення проблем держави і вкладають у це свої ресурси, відчуваючи причетність до країни. Нова фаза війни це не змінила, а лише збільшила цю критичну масу, адже люди вкладають ще більше, зокрема і через благодійність. «Суспільна угода рухається в бік артикуляції громадянам необхідності забезпечити потреби, які не є вузько їхніми, або сімʼї або корпоративними. Вони розуміють, що є держава — і це стає цінністю. І вони шукатимуть нові форми політичної участі. Після війни буде величезний запит на те, щоб громадяни були почуті. Не як статистика, яка легітимізує прийняття рішення, не як спостерігачі, а як ті, хто бере участь.», — вважає Руслан Рохов. 

Наталя Дрозд підкреслила, що громадяни справді вже не чекають поки їх запросять сісти за стіл разом із владою, аби бути почутими. Вони готові діяти вже зараз та бути проактивними. Ознаками того, що роль громадянського суспільства і держава зміцнюються вона вважає довіру, співдію і консолідацію. На прикладі досвіду Чернігівщини, яка суттєво постраждала від росії і знаходиться на кордоні з агресорами, вона побачила, що навіть коли місто знелюднене, а бізнес релокований, люди все одно прагнуть щось робити для своєї громади. І роблять це, бо довіряють владі і  готові діяти спільно.

Олександра Романцова підмітила зміни у суспільному договорі в правовому аспекті — у запиті на правосуддя. Особливо відчутним він був в тих громадах, які були окуповані в перші місяці повномасштабного вторгнення — «Після звільнення їх найбільше цікавило, чи ми як держава зможемо посадити путіна», — говорить Олександра. І цей запит лише зростає, пропорційно до злочинів агресора. Вона вважає, що держава має відповідати на цей запит — дати відчуття правосуддя кожній жертві злочинів і стати прикладом для інших країн, які також стали жертвами російської агресії.

Мартина Богуславська запропонувала “збільшити кількість учасників дискусії” і зацитувала свого друга Бориса Красовського, який зараз захищає Україну в Донецькій області: “Українцям не потрібно зберігати чи зміцнювати демократію. Бо українці — це і є демократія. Саме та, яка руйнує мури режимів, і яка пробиває залізні завіси диктатури і дає життя новому і вільному”.

На думку Мартини, у новому суспільному договорі громадянське суспільство має дублювати окремі функції посадовців, аби своєю експертизою та досвідом впроваджувати потрібні рішення, зокрема і в сфері запобігання корупції. Проте також і памʼятати де проходить межа між його сферою спливу і тим, чим має займатись виключно держава.

Олександр Солонтай вважає, що повномасштабна війна, війна за незалежність, лише укріплює відчуття людьми цієї незалежності і причетності до неї: «До повномасштабного вторгнення багато громадян не ототожнювали себе з Україною, і це те, чим хотів скористатись ворог — тим що ці люди не захищатимуть країну. Але, на його думку, українці показали, що готові захищати себе і свою країну, а не президента чи владу. Олександр також вважає, що новий суспільний договір іще формується, і його основним маркером буде не лише ця причетність, але і невідʼємність громадянського суспільства в суспільному дискурсі.

***

Дискусія відбувалась за підтримки Європейського Союзу, в рамках спільної з Фондом “Відродження” ініціативи “Європейське Відродження України”.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: