Волонтерський марафон. Кому Фонд «Відродження» та ЄС надали інституційну підтримку в рамках конкурсу «Тримаймо стрій»

Щороку мовні товариства обирають «слово року». Цим словом вони намагаються описати найбільш знакові процеси та домінанту медійного поля. У 2020 цим словом було «карантин», а у 2021 — «вакцина». 

Якби фонд «Відродження» обирав свої слова 2022 року, ними б стали «волонтерство» і «солідарність». У березні ми всі пройшли перевірку на міцність, в той чи інший спосіб обравши свій фронт. Мільйони українців та українок обрали допомогу іншим і діяльність волонтерського руху в Україні знову набула нового, небаченого з 2014 року, розмаху. Але цілком природно, що за якийсь час ресурси вичерпуються. Ми розуміли, що волонтерським організаціям важливо продовжувати бути у строю, зберігати темпи роботи та мотивацію, адже це напряму впливає на українську обороноздатність. Ми також бачили, що ветеранські обʼєднання стали центрами тяжіння в своїх громадах. Ті, хто залишився в тилу, були зосереджені на підтримці людей, які постраждали від війни. 

Тож ми вирішили знайти спосіб підтримати їх і разом з нашим незмінним партнером — Європейським Союзом — оголосили конкурс «Тримаймо стрій», орієнтований на підтримку волонтерських та ветеранських об’єднань. Подавати заявки можна було як на проєктну діяльність, повʼязану з пріоритетами конкурсу, так і на закупівлі необхідного обладнання чи захисту для тих, ким опікується організація — транспорт, засоби захисту, генератори, засоби звʼязку. Проте відсоток коштів, які можна було витратити на закупівлі, спеціально був обмежений. «Сенс цього конкурсу був не у тому, аби закупити якомога більше бронежилетів, бо його бюджет не розрахований на такі потреби, — пояснює Ольга Гальченко, співкоординаторка конкурсу «Тримаймо стрій» і менеджерка програми фонду «Права людини і правосуддя» — Якщо перерахувати його на кількість тих же тепловізорів чи бронежилетів, які можна купити, це буде крапля в морі. Сенс був у тому, аби підтримати тих, хто допомагає захисникам». 

Ольга Гальченко. Фото взято з особистої сторінки у ФБ

Пряма гуманітарна допомога також не входила до пріоритетів конкурсу, тому якщо ми отримували такі заявки, то перенаправляли їх на іншу ініціативу фонду «Гуманітарна солідарність».

За дві хвилі подачі проєктних пропозицій на конкурс «Тримаймо стрій» фонд розглянув 164 заявки та підтримав 21 проєкт. Список усіх переможців першої та другої хвиль конкурсу відкритий і з ним можна ознайомитись. У вимірі того, скільки волонтерських ініціатив працюють в Україні зараз — 21 це зовсім небагато. Та війна — це не спринт, а марафон, який триває вже понад 8 років. Тому для нас було важливо підтримати тих, хто вже показав готовність його бігти, залишаючись ефективними. 

Ця логіка лягла в основу ідеї підтримати організації, що виникли ще до 2022 року і вже мають волонтерський досвід допомоги військовим, ветеранам АТО/ООС та постраждалим від російської агресії цивільним. Це також було однією з умов участі в конкурсному відборі. «У архітектуру конкурсу була закладена ідея показати, що війна почалась не 24 лютого, а набагато раніше, — пояснює Ольга Гальченко — Тому і була умова, що ми підтримуємо ті організації, які виникли до 2022 року і були активними на волонтерському фронті раніше. Це організації, які вже не першій рік працюють, а зараз мають значно більше роботи, а відтак потребують ще більше ресурсів».   

Разом з цим, ми хотіли аби ця підтримка була чимось більшим, ніж ситуативний грант на окремий проєкт. «Основна задача була підтримати їх інституційно. Бо з донатами все непогано — люди розуміють важливість того що роблять волонтери і підтримують їх фінансово. Проте з меншою вірогідністю задонатять організації на зарплату або оренду офісу, ніж на закупку бронежилетів чи БПЛА. Але волонтери теж люди. Тому умови конкурсу дозволяли робити необхідні закупівлі, проте інституційна підтримка теж передбачалась. І навіть заохочувалась.» — говорить Ольга. 

Логістичний штаб ветеранського простору “Рехаб”. Фото з ФБ сторінки організації

Але навіть попри заохочення, більшість заявок була саме на закупівлі. Як пояснює це Ольга: «Наші люди заряджені на допомогу іншим, і значно менше турбуються про самих себе.  Але вони можуть зараз не думати про інституційні потреби організації, бо ще перебувають у стані спринту. Проте ця війна — це марафон. А тому важливо планувати і мати адміністративний супровід, зарплати. Бодай на 3-5 місяці вперед». 

Не важко зрозуміти, чому деякі організації з осторогою ставляться до будь-яких планів — у тих умовах, в яких інколи доводиться працювати волонтерам, навіть три місяці здаються занадто сміливим горизонтом планування. Тому ми не обмежували конкурс географічно,  аби організації, що допомагають людям, які перебувають у особливій небезпеці — на фронті, прифронтовій зоні, а також на територіях що пережили окупацію — могли отримати необхідні ресурси. Зі зрозумілих причин ми пріорітизували заявки, що надходили з Харківської, Запорізької, півдня та сходу України. Переважна більшість організацій у цих регіонах працює в умовах небезпеки — опікуються захисниками на передовій, евакуюють цивільне населення. Серед підтриманих організацій є й ті, що займаються перевезенням гуманітарної допомоги до тимчасово окупованих територій. І вони чесно зізнаються, що з  кожним днем це стає складніше. Але впевненість у тому, що бодай наступні три місяці твій тил буде прикритий, дозволяє наважуватись на це і далі. 

Важливість захищеного і ефективного тилу ми теж розуміли, тому підтримали кластер волонтерських та ветеранських обʼєднань, які діють у відносно безпечних містах — Львів, Ужгород, Київ, Вінниця та інші. До 24 лютого частина цих організацій проводила фестивалі,  і лекції, пластувала, водила дітей гірськими маршрутами та влаштовувала поетичні, музичні вечори у ветеранських хабах. 

«Більшість ветеранських організацій до 24 лютого працювали як ветеранські хаби — займались реабілітацією та реінтеграцією ветеранів, їхніх рідних та тих, хто втратив близьких на фронті, — говорить Ольга — Вони були народжені тими ж волонтерами, але ще у 2014-2015 році. Зараз їм знову довелось повертатись до того волонтерського жаху війни, з якого все починалось.»

Гуманітарний штаб ветеранського простору “Рехаб”. Фото з ФБ сторінки організації.

Тепер приміщення, де раніше можна було послухати цікаву лекцію чи класику джазу, зайняті стосами коробок з гуманітарною допомогою та спорядженням для бійців. Волонтерські та ветеранські організації в тилу займаються роботою гуманітарних штабів, логістикою допомоги на передову, адаптують свої громади до нових умов та надають психологічну підтримку іншим волонтерам. Окремий, і надважливий компонент їхньої роботи, стосується реінтеграції вимушених переселенців. «Загальною роботою з ВПО займаються, переважно, організації що працюють на заході України. Тут вже йдеться не про амуніцію, а про соціальні ініціативи, реінтеграційні заходи та психологічну підтримку», — пояснює Ольга Гальченко. 

Майстерклас для дітей, що вимушено виїхали до Ужгорода. Фото зі сторінки організації “Щасливі діти”

Усі підтримані нами організації не мають шалених бюджетів та сотні волонтерів (хоча одна з них нещодавно зібрала кошти на чотири Байрактари). Більшість з них можна віднести до так званого «середнього рівня». Великі волонтерські фонди мають більше ресурсів і величезний досвід, кредит довіри. Відповідно вони мають більше шансів на те, аби і за пів року тримати таку ж високу планку. Маленькі організації та ініціативи зазвичай не мають потрібного досвіду, аби бігти цей марафон. Також є ризики, що люди які 24 лютого включились у волонтерство на повну, за якийсь час повернуться до своєї звичної роботи. Тому цільова аудиторія «Тримаймо стрій», ті кого ми підтримали, — це організації які мають досвід, хорошу репутацію, але потребують ресурсів. 

Винятком був Фонд Сергія Притули, проте як каже Ольга: «навіть у такій  великій організації працюють звичайні люди, які мають родини і звичайні потреби». Серед таких потреб є і зарплата. Бо ж усі ті мільйони, які збираються фондом за рахунок кожного і кожної, хто довіряє їм та підтримує, йдуть на прямі закупівлі озброєння й техніки. І це стосується усіх волонтерських організацій, зокрема і тих, що ми підтримали.

Фото зі сторінки Фонду Сергія Притули у ФБ

Та обираючи переможців конкурсу ми звертали увагу не на гучне імʼя засновника. Критеріями відбору була робота, зроблена ще до 24 лютого, фінансова спроможність та репутація організації. Фонд «Відродження» та Європейський Союз мають неабиякий досвід співпраці з різними волонтерськими й ветеранськими ініціативами. І цей досвід ми також акумулюємо у роботу з ними зараз. 

З усіма переможцями ми провели мережувальні зустрічі, на яких волонтери з різним досвідом і спеціалізацією обмінювались контактами, ідеями, порадами. «Цей обмін інформацією — надзвичайно корисний. На мережуванні зараз тримається велика частина процесів у волонтерській сфері — хтось може порадити потрібну людину, з кимось можна обʼєднати зусилля для конкретної задачі» — пояснює Ольга. 

Волонтерки на підтримуючому майстер-класі від ГО “Щасливі діти”. Фото з ФБ сторінки організації

Усі підтримані проєкти розраховані на період від 3 до 5 місяців, і на цьому етапі така тривалість виправдана тим, що зараз важко планувати щось на довший період. Та ми точно знаємо, що підтримані нами організації дійсно будуть працювати наступні кілька місяців. «Це літо буде спекотним не лише за температурними показниками. І саме цей спекотний період ми хотіли «закрити» — говорить Ольга Гальченко — І ми сподіваємось, що цей конкурс дозволить нам побачити спроможність волонтерських рухів зараз та знайти нових партнерів на майбутнє.» 

Можливо, підтримані ініціативи виростуть до рівня фондів, які знає і яким довіряє уся країна. Бо колись і «Повернись Живим» починав з малого. А життя на кордоні з росією вчить, що такі ініціативи потрібні, аби бути готовим до будь-чого, тримати стрій і спільними зусиллями робити неможливе. 

Матеріал створено в рамках спільного проєкту Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: