Завдяки унікальній базі даних «Закупівлі», створеній аналітичним центром «Тексти» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні (SIDA), вся інформація про угоди – замовників, виконавців, умови і суми – є у відкритому доступі.
Київський онкоцентр купує німецькі швабри по 2,5 тисячі гривень за штуку, львівські чиновники замовляють чавунні урни за майже 2 мільйони, «Нафтогаз» оголошує тендер на купівлю броньованого автомобіля вартістю 4,5 мільйона для глави компанії… Тепер такі корупційні історії не приховати. Завдяки унікальній базі даних «Закупівлі», створеній аналітичним центром «Тексти» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні (SIDA), вся інформація про угоди – замовників, виконавців, умови і суми – є у відкритому доступі.
Про можливості системи і її функціонал автори проекту розповіли під час публічної дискусії «Як поліпшити контроль за державними закупівлями в Україні. Системи моніторингу держзакупівель і їх використання в журналістиці та бізнесі».
«Це єдина в Україні повна база даних всіх закупівель, – констатує аналітик видання Texty.org.ua Владислав Герасименко. – З усіх джерел державних закупівель, а це Вісник державних закупівель та електронна система публічних закупівель Prozorro, тут зібрано всі угоди від 2012 року і до сьогодні».
Заступник головного редактора «Текстів», керівник напрямку журналістики даних та інфографіки Анатолій Бондаренко впевнений, що ця база даних – клондайк для журналістів-розслідувачів та комерційних організацій-конкурентів. Адже у розширеному пошуку можна не тільки знайти потрібну інформацію, а й порівняти дані, проаналізувати їх і виявити «сумнівні» угоди. До того ж розробники проекту планують допомогти пошуковцям.
«Проект постійно розвивається. Зараз ми хочемо візуалізувати підозрілі дані. Наприклад, виокремити іншим кольором чи підсвітити сумнівні випадки», – ділиться планами Анатолій Бондаренко. Він також запевняє, що система надійно захищена, а якщо і знайдеться якийсь просунутий, але невдоволений хакер і зламає її, то фахівці «Текстів» відновлять роботу системи буквально за півдня.
«Відкритість і корумпованість – два явища в Україні, які не можуть довго існувати одночасно. Зрештою переможе щось одне. І ми сподіваємось, що це буде відкритість», – наголосив під час дискусії начальник департаменту державних закупівель Мінекономрозвитку Олександр Стародубцев. Він нагадав, що система Prozorro, перехід на яку став обов’язковим для всіх державних замовників з 1 серпня цього року, коли набрав чинності Закон України «Про публічні закупівлі», спрямована на те, щоб виявити всі недоліки та корупційні дії. І наголосив, що «дуже добре, що все це обговорюється публічно, і першу скрипку у моніторингу має грати громадськість, адже коли держава контролює сама себе, це перетворюється на корупцію».
«Відкритості України в процесах закупівель дивуються навіть в Європі, – ділиться враженнями директор програми інноваційних проектів Transparensy International Віктор Нестуля, який повернувся зі зборів фахівців у британській столиці. – Але готовність до відкритості не означає доброчесності і ефективності. Це прийде через тиск, рекомендації, навчання та співпрацю громадськості, бізнесу і влади».
Яскравий приклад на підтвердження цих слів навела активістка ГО «Трипільський край» Ольга Нос. Вона розповіла про те, як систему Prozorro саботує влада містечка Українка, що поруч столиці. «Місцеві депутати постійно «довивчають» питання. Працівник виконкому одночасно є і приватним підприємцем, якому сплачують за адміністрування сайту міста та чотири поштові скриньки на gmail 16 тисяч гривень. Водій мера отримує 20 тисяч гривень щомісяця за поточний ремонт чотирьох не надто старих автівок», – каже Ольга Нос. Вона переконана: щоб сьогодні боротися з відкатами, треба на законодавчому рівні зробити допорогові закупівлі обов’язковими, від якоїсь обґрунтованої цифри, коли це є реальною економією для маленьких міст та селищ.
Голова громадської організації «Електронна демократія» Володимир Фльонц вважає, що АЦ «Тексти» створили не просто сервіс. «Дані зростають з геометричною прогресією. Чим більше даних накопичується, тим більше способів їхнього аналізу з’являється. Вони стають не тільки способом моніторингу та антикорупційним інструментом, а взагалі окремою «вартістю», яку можна використати, наприклад, для побудови рейтингу постачальників, для антикорупційного моніторингу. «Тексти», по суті, відкривають майбутнє», – резюмує Володимир Фльонц.
