Експертно-дорадчий центр “Правова аналітика” опублікував матеріал, присвячений доступу до інформації про публічних осіб і членів їхніх родин
Експертно-дорадчий центр “Правова аналітика” опублікував матеріал, присвячений доступу до інформації про публічних осіб і членів їхніх родин. Публікацію підготовано за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.
Відкритість інформації про публічних осіб, яка становить суспільний інтерес: практичні аспекти
Питання відкритості інформації про публічних осіб та членів їх сімей, яка становить суспільний інтерес, в сучасній правозастосовній практиці є доволі неоднозначним.
На нашу думку, проблема у доступі до інформації про публічних осіб існує , насамперед через не усвідомлення необхідності балансування прав, визначених ст.8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та ст.10 (право на свободу вираження поглядів в частині права на оприлюднення інформації) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неврахування різниці між правами приватних та публічних осіб, а також важливості права на доступ громадськості до інформації, яка становить публічний інтерес.
При підготовці даного матеріалу за основу взято нещодавній «яскравий» приклад відстоювання правоохоронними органами захисту таємниці листування та недоторканості приватного життя одного із політичних діячів в Україні.
Зокрема, 18 липня 2012 року прокуратурою одного з районів міста Києва порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163 та ч. 2 ст. 182 КК України (порушення таємниці листування чи іншої кореспонденції державного діяча, що передається засобами зв’язку, та незаконного збирання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу, що заподіяло істотної шкоди законним правам, свободам та інтересам особи).
Приводом до порушення кримінальної справи була заява народного депутата України, в якій йдеться про порушення його особистих прав гарантованих Конституцією України, оскільки 17.11.2011 в приміщенні Верховної Ради України було зафіксовано і розповсюджено в Інтернет-виданні інформаційного порталу LB.ua, приватне телефонне sms-листування цього народного депутата України.
Втім, 03 серпня 2012 року, зважаючи на значний суспільний резонанс, за результатами перевірки, яка була організована за дорученням Президента України та вказівкою Генерального прокурора, прокуратурою міста Києва винесена постанова про закриття кримінальної справи за фактами порушення таємниці листування народного депутата. За офіційним повідомленням прокуратури, постанова про закриття кримінальної справи була винесена через непослідовність позиції самого заявника, який неодноразово робив суперечливі заяви в пресі, а також через те, що порушення закону зі сторони Інтернет-видання у цій конкретній ситуації не спричинило істотної шкоди.
Отже, як бачимо, прокуратура закрила кримінальну справу через відсутність суспільно-небезпечних наслідків діяння – неспричинення істотної шкоди.
Дійсно, право на повагу до приватного і сімейного життя є одним із основоположних прав людини, яке закріплено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право на таємницю кореспонденції та приватність особистого і сімейного життя гарантоване і Конституцією України (ст.31 та ст.32 відповідно).
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2012 року щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України вказав, що інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. (Детальніше про вказане рішення – читайте тут).
В даному випадку, «формальний підхід» до застосування положень Конституції та згаданого Рішення Конституційного Суду, без комплексного розуміння природи прав людини, міжнародного законодавства, судової практики Європейського суду з прав людини, дійсно, може, на перший погляд, вказувати на законність порушення кримінальної справи, а відтак бути своєрідним попередженням представникам засобів масової інформації утримуватися від порушень Закону через невідворотність кримінального покарання, фактично зобов’язуючи не поширювати інформацію про публічних осіб, їх щодо особистого життя без їх згоди, як наголошує Конституційних суд України у вищевказаному рішенні.
Натомість, положення враховуючи чинне законодавство України, практику Європейського суду з прав людини, ми вважаємо, що підставою для закриття кримінальної справи мало б бути відсутність іншої складової об’єктивної сторони злочину – власне суспільно небезпечного діяння, тобто у діях журналістів, які оприлюднили конкретну інформацію, навіть за умови настання істотної шкоди інтересам народного обранця, складу злочину не було б.
Наше твердження базується на наступних аргументах.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, у Рішенні у справі «Видавничий дім «Алекс Шпрінгер» проти Німеччини вказав, що в той час як приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, то публічних осіб така норма не стосується (Детальніше про вказане рішення – читайте тут).
Європейський суд з прав людини також констатував, що до обов’язків преси відноситься обов’язок доносити до суспільства інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять суспільний інтерес. Водночас, не лише на пресу покладено завдання поширювати таку інформацію та ідеї, громадськість також має право отримувати відповідну інформацію. Рамки ж свободи вираження думок інтерпретуватимуться вужче у випадку, коли єдиною метою опублікування інформації є задоволення цікавості читачів.
Отже вирішальним в кожному конкретному випадку, на наш погляд, при оприлюдненні «приватної інформації» про державного діяча чи іншу публічну особистість має бути характер інформації, що публікується, а саме: чи становить така інформація суспільний інтерес.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
В описаному ж в даному матеріалі випадку, інформація, оприлюднена на інформаційному веб-ресурсі, була отримана в ході фотозйомки народного депутата в сесійній залі Верховної Ради України під час пленарного засідання парламенту. Дана інформація стосувалася приватного sms-листування народного депутата щодо залучення осіб для створення позитивного іміджу особи – близького родича народного обранця, підсудного у кримінальній справі, та вироблення інформаційної політики з питань мотивів його кримінального переслідування.
Очевидно, за своєю суттю, така інформація, яка стосується поведінки народного депутата України, який є «представником Українського народу у Верховній Раді України», становить суспільний інтерес.
Отже, як бачимо, в даному випадку, базуючись на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Видавничий дім «Алекс Шпрінгер» проти Німеччини, ст.34 Конституції України, ст.29 Закону України «Про інформацію», в принципі, не можна говорити про наявність в діях представників засобів масової інформації об’єктивної сторони складу злочину, оскільки вони поширювали інформацію, яка становить суспільний інтерес для громадськості, а отже мали на це право.
Контакти:
Експертно-дорадчий центр “Правова аналітика”
Мар’яна Булгакова
(032) 225 77 18
bulgakova@legalanalytics.com.ua
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
