Велосипедна інфраструктура: її важко знайти не лише в містах, а й у документах

Експерти Волинського інституту права опублікували статтю, присвячену велосипедній інфраструктурі Волині й умовам її розвитку

Експерти Волинського Інституту Права опублікували статтю, присвячену велосипедній інфраструктурі Волині й умовам її розвитку. Матеріал підготовано за підтримки програми “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

Велосипедна інфраструктура: її важко знайти не лише в містах, а й у документах

Майже тотальна відсутність будь-чого, що стосується велосипедної інфраструктури у найбільших волинських містах, викликає щонайменше здивування. Адже велосипед на Волині ніколи не переставав бути популярним транспортним засобом. Детальний аналіз нормативної бази, яка могла б регламентувати процес створення велоінфраструктури, не дав жодних підказок чи орієнтирів, на які можна було б опиратись в питаннях розвитку велосипедного транспорту.

Наявність належної та якісної нормативно-правової бази є ключовим індикатором змін в певному аспекті діяльності влади. Тому методологія змін будь-якого процесу і, особливо, розвитку велоінфраструктури, має стосуватись саме офіційних документів – їх вивчення та аналізу.

Перше, що хотілося б відмітити, це відсутність на всіх рівнях будь-якого документу, який би стосувався виключно розвитку велосипедного транспорту. Ні програми, ні стратегії, ні процедур. Це звичайно, не обов’язковий атрибут, бо відповідні показники можуть бути включені в інші документи, але він бажаний, оскільки вказує на політику держави щодо велосипедного руху. Або, як у нашому випадку, на її відсутність.

Проаналізувавши значну частину документів національного регіонального та місцевого рівнів можна виокремити дві основні «гілки», які мають стосунок до велосипедної інфраструктури.

Благоустрій. В питаннях благоустрою загальноукраїнська нормативна база представлена Законом «Про благоустрій населених пунктів» та відповідними будівельними нормами. На місцевому рівні норми закону регламентуються у формі Правил благоустрою. Кожне з досліджених міст має свої правила, але вони ніяким чином не відображають велосипедну інфраструктуру. Тобто, якщо Закон й будівельні норми і вказують на те, що велосипедні парковки можна віднести до «інших елементів благоустрою», то це лише за умови наявності місцевого нормативного документу. А таких документів немає і правила не передбачають наявності обладнання для паркування велосипедів серед доступних елементів благоустрою. Просто кажучи, в місцевих нормативних документах велосипед не існує. Тобто, наразі для бажаючих встановити обладнання для паркування велосипедів вибір простий – або зробити це незаконно, або встановити в якості «малої архітектурної форми», що вимагає значних зусиль і часу.

Для покращення ситуації в містах доцільно здійснити наступні заходи: внести зміни до правил благоустрою міст з передбаченням відповідної термінології, а також розробити окремий нормативний документ, який регламентуватиме процедуру встановлення велосипедних парковок і їх технічні параметри. Такі заходи, крім того, що спростять і «узаконять» процес встановлення велопарковок, дозволять відразу започаткувати систему обліку та моніторингу за новоствореними об’єктами вело інфраструктури.

Дорожній рух. Нормативна база, яка стосується дорожнього руху, розпочинається зі Закону «Про дорожній рух». Важливо, що в даному документі велосипедист відноситься до окремої категорії учасників: «Стаття 14. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин». З іншого боку, велосипед у Правилах дорожнього руху трактуються як «транспортний засіб». Така ситуація ставить у залежність розвиток велосипедного руху від загалом автотранспорту, оскільки іде в комплексі з іншими документами. Це стосується в першу чергу Цільових програм, де передбачаються загалом витрати на розбудову, безпеку та покращення, але не уточнюється місце в цьому процесі саме велосипедистів.

На практиці ж ми знаємо, що рівень забезпечення фінансуванням велосипедної інфраструктури знаходиться майже на «нулі». Наприклад, міська програма розвитку дорожнього руху та його безпеки на 2013-2016 роки у місті Нововолинську передбачає витрати на «реконструкцію покриття тротуарів», «установлення елементів примусового зниження швидкості», «нанесення дорожньої розмітки», «установлення та заміну дорожніх знаків», але чи будуть ці пункти стосуватись велосипедної інфраструктури, залежить від позиції окремих чиновників.

Така ж ситуація стосується Концепції Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки.

В частині розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури важливо зауважити, що кожен національний документ (програма, норми) повинен мати аналогічний документ місцевого рівня, який більш детально регламентує дію закону на місцевому рівні, враховуючи місцеві умови. Для дорожньо-транспортної мережі таким документом має бути Комплексна схема організації дорожнього руху. Це головний нормативний і стратегічний документ, який визначає параметри і політику розвитку велосипедної інфраструктури в тому числі. Аналіз показав, що в жодному із досліджених міст, такий документ не є розроблений.

Особливості нормативно-правової бази міст Луцьк, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Ковель наступні:
– стратегічний документ, який регламентує розвиток велосипедної інфраструктури є затверджений сесією лише у місті Луцьку; в містах Нововолинськ та Ковель розробка такого документу на стадії завершення;
– в кожному з названих міст є затверджені Правила благоустрою міста, але в жодному з них не передбачені окремими пунктами чи розділами, велосипедні доріжки чи парковки, як елементи благоустрою;
– в жодному із названих міст не затверджений порядок встановлення обладнання для паркування велосипедів; в місті Луцьку є розроблений порядок з ініціативи громадських активістів, але ще не затверджений;
– в жодному із названих міст не є затвердженою Схема організації дорожнього руху;
– в кожному місті є затверджена (або розроблена) Програма розвитку дорожнього руху, але жодна з них не передбачає окремих статей витрат на розбудову велосипедної інфраструктури;
– в структурі виконавчих органів відсутня посада чи відділ, яка відповідала б виключно за розбудову велосипедної інфраструктури.

Щоб не поставити розвиток велосипедного руху у повну залежність від політичної волі окремих чиновників, важливо наповнити нормативну базу відповідними поправками чи документами. Першочерговими заходами у цьому процесі мають стати:

На національному рівні:
– спрощення вимог до будівництва велосипедних доріжок в Державних будівельних нормах;
– розробка та затвердження цільової програми розвитку велосипедної інфраструктури в Україні.

На регіональному рівні:
– розробка та затвердження Програми розвитку велосипедної інфраструктури у Волинській області.

На місцевому рівні:
– внесення змін до Правил благоустрою міст щодо віднесення обладнання для паркування велосипедів до категорії елементів благоустрою;
– розробка порядку (правил) встановлення обладнання для паркування велосипедів;
– розробка та затвердження цільових програм розвитку велосипедного руху, або внесення змін в існуючі програми розвитку дорожнього руху.

Якісна нормативно-правова база – це, в першу чергу, інструмент впливу на владу. Діяльність, пов’язана із розвитком велосипедного руху не має залежати від позиції чи настрою окремої людини, чи групи людей, це має бути чіткий, регламентований, продуманий механізм, який працюватиме незалежно від людського фактору.

Контакти:
Волинський Інститут Права
(0332) 2000 32
press.asossiation.osbb@gmail.com

***

Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – запровадження сталого діалогу громадянського суспільства з владою в тих сферах реформ, які можуть сприяти розвитку громадянського суспільства, через участь основних зацікавлених сторін у прийнятті та моніторингу виконання рішень органів влади на всіх рівнях.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: