В Інтернет-виданні "Молодий буковинець" вийшла стаття Миколи Кобилюка про життя українських заробітчан у Бельгії
В Інтернет-виданні “Молодий буковинець” вийшла стаття Миколи Кобилюка про життя українських заробітчан у Бельгії. Матеріал підготовано в межах проекту “Українські студії європейської журналістики”, який здійснює Товариство “Український народний дім в Чернівцях” за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
В українців репутація тихеньких трудяг
Микола Кобилюк
Щоб забезпечити собі нормальне життя, чимало українців емігрує до Євросоюзу – там їх поважають як завзятих працівників. І хоч емігранти часто працюють за кордоном нелегально та без належного соціального забезпечення, освоїтися українцям навіть у глухих селах Європи неважко.
Водночас українські посадовці, які їздять до країн ЄС нібито переймати досвід і говорять про євроінтеграцію, фактично стали гальмом просування України до Євросоюзу.
Із якими проблемами найчастіше стикаються українські емігранти в Євросоюзі?
П’ять років тому до Бельгії переїхала буковинка Галина Філатова. Після закінчення економічного факультету дівчина не могла забезпечувати себе та свою сім’ю.
– Доводилося тривалий час працювати за копійки, – каже кореспондентові “МБ”. – Як і більшість випускників, отримувала копійки за роботу бухгалтером у Новодністровську. Через певний час моя сестра потрапила до Європи – я поїхала за нею. Тим паче, чимало чернівецьких водіїв возять українців до Бельгії. Дуже легко потрапити до країн Євросоюзу завдяки польській візі.
Чимало українок працює тут прибиральницями або доглядає за дітьми чи людьми похилого віку. Я працюю тут прибиральницею.
Отримати офіційні папери в Бельгії дуже важко. Вони вважають, що, якщо ми вихідці з країни, в якій немає війни чи голоду, то що тоді ми робимо в їхній державі?
Протягом першого року перебування за кордоном взагалі було важко з роботою. Практично не мала її. Але часто ходила до церкви, заводила нові знайомства. Дехто лякається говорити з чужими людьми, але мене нічого не зупиняло. Таким чином вдалося працевлаштуватися.
Приблизно за рік вивчила французьку мову. Не повноцінно, а на побутовому рівні. Перші три місяці прислухалася. Поступово говорила, звісно, з акцентом. Тепер спілкуюся розмовною мовою. Якби мала час і займалася би вивченням систематично, то, напевно, знала би вже досконало французьку. Але нині багато працюю, тож немає змоги цим займатися. Чесно кажучи, мені залишилося ще добре вивчити часи – майбутній, минулий…
До українців тут добре ставляться, якщо вони працюють. Звісно, є й нахабні наші земляки – “у сім’ї не без виродка”, як-то кажуть. Але найбільше тут не люблять громадян Польщі та Румунії. Наші ж люди більш привітні та працелюбні.
Збираємося з українцями зазвичай на великі свята. Скидаємося по 15-20 євро. Святкуємо Новий рік, Великдень. Кожен щось приносить із собою: хто торт, хто салат… Чоловіки горілку приносять – щоправда, у Бельгії вона досить дорога.
Знаю в Брюсселі приблизно 50-70 українців. Кажуть, що в місті проживає приблизно три-чотири тисячі наших земляків.
Протягом цих п’яти років жодного разу не приїжджала на Батьківщину. Звісно, була фінансова можливість, але боялася втратити роботу. Коли покидаєш тут все, що маєш, а потім повертаєшся, – немає гарантії, що повернешся на свою роботу.
Ціни тут більш сприятливі, не те, що в Україні, – заробляєш лиш на один проїзд у маршрутках. Якщо я тут заробляю 1300 євро, то мені не шкода витратити 50 євро на проїзд у міському транспорті. Не впевнена, що в Україні дешевий проїзд.
Одяг значно дешевший. Тут можна придбати справжнє шкіряне взуття приблизно за 30-40 євро. В Україні такий аналог коштує 1200 гривень! Постійно купую одяг доньці, рідним.
Я повернулася б до України, але не заробила ще стільки грошей. Нікуди повертатися. Потрібно зібрати гроші на квартиру, на її ремонт. Але страшно хочеться додому.
Контакти:
Товариство “Український народний дім в Чернівцях”
Євгенія Олійник
050 909 13 45
***
Мета Європейської програми – сприяти європейській інтеграції України через поєднання зовнішнього тиску Європейського Союзу з внутрішнім тиском українського громадянського суспільства для утвердження цінностей відкритого суспільства в Україні.
