За словами експертів, проблема електронних відходів стосується кожного
Україна робить перші кроки на шляху до вирішення проблеми електронних відходів за стандартами Євросоюзу. Про це 20 листопада в Києві заявили учасники прес-конференції, яку провела Всеукраїнська екологічна громадська організація “Мама-86” за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
Під час заходу було презентовано огляд “Сучасний стан політики поводження з електронними відходами в Україні та Європейському Союзі: кроки до зближення” та публікацію “Вирішення проблеми електронних відходів: європейські підходи до української проблеми”.
Ольга Квашук, координатор проектів Європейської програми, зауважила: “Міжнародний фонд “Відродження” реагує на нагальні суспільні потреби й ініціює проекти й ідеї, які створюють і втілюють європейські підходи в різних сферах життя громадян України. Позитивним є те, що експерти не тільки сконцентрували свою роботу на розробці рекомендацій і лобіюванні змін у законодавче поле, а й на практиці ініціювали створення прикладів (кейсів) функціонування схеми поводження з електронними відходами, залучаючи споживачів і соціально відповідальний бізнес до екологічно свідомої поведінки”.
Зоряна Міщук, виконавчий директор ВЕГО “Мама-86”, відзначила: “Перенесення європейських стандартів і практик поводження з відходами на український ґрунт є найефективнішим шляхом вирішення проблеми електронних відходів. При цьому важливо, щоб ці заходи здійснювалися в умовах постійного залучення всіх зацікавлених сторін – влади, громадськості, бізнесу, науковців, освітян, ЗМІ тощо”. Вона також наголосила на важливості суспільної обізнаності з ризиками електронних відходів та особливостей правильного поводження з ними. На це було спрямовано інформаційно-просвітницьку кампанію, яка охоплювала як пересічних громадян, так і школярів, включала публікацію матеріалів у ЗМІ, видання та поширення буклету “Електронні відходи. Порадник для споживачів”, а також упровадження спеціальної освітньої екологічної програми для учнів.
Ольга Цигульова, керівник тематичного напряму з хімічної безпеки ВЕГО “Мама-86”, сказала: “Проблема відходів електронного й електричного обладнання і відпрацьованих елементів живлення (вони мають скорочену назву “електронні відходи”), яка в останні роки стала однією з головних екологічних проблем у всьому світі, стосується кожного з нас. Час від часу в нас удома виходять з ладу побутові прилади, ми змінюємо мобільні телефони, комп’ютери, інші електронні прилади тощо. Зрештою все відпрацьоване обладнання потрапляє у складі твердих побутових відходів на полігони та сміттєзвалища, і цей процес щорічно набирає обертів. Але стрімке зростання кількості електронних відходів (вже зараз швидкість їх накопичення утричі вища, ніж зростання обсягів усіх побутових відходів, разом узятих, а вага електронних пристроїв, від яких щорічно відмовляється людство, нещодавно підскочила до 50 млн. тонн) є лише частиною проблеми. Електронна техніка іноді містить понад 1000 різних компонентів, у тому числі токсичних, що забруднюють довкілля та негативно впливають на здоров’я людей. Експерти підрахували, що до 70% небезпечних для довкілля та здоров’я людини речовин, які є у твердих побутових відходах, міститься саме в електронних відходах. Так склалося, що, за винятком розвинених країн, інші не були готові до вирішення проблеми електронних відходів, і тому проект завдяки підтримці Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”, компанії “МТС Україна” та Міністерства екології та природних ресурсів надав певні рекомендації та приклади вирішення цієї проблеми в Україні, базуючись на стандартах і досвіді країн ЄС”.
Людмила Повякель, керівник лабораторії екогігієни й токсикології небезпечних відходів Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України, зазначила: “Небезпечність електронних відходів для довкілля та здоров’я людей на всіх етапах поводження з ними (збирання, зберігання, транспортування, переробка, утилізація) дуже сильно залежить від їх складу (компонентів). Найбільш небезпечними компонентами є важкі метали (свинець, ртуть, кадмій, шестивалентний хром), антипірени, чи сповільнювачі горіння (полібромовані дифеніли та полібромовані дифенілові ефіри), полівінілхлорид. Якщо електронні відходи у складі твердих побутових відходів потрапляють на полігони та сміттєзвалища, то з часом під впливом природних чинників відбувається їх деструкція і вся суміш небезпечних речовин потрапляє до ґрунтів, води, а потім через харчовий ланцюжок – до організму людини, викликаючи дуже серйозні розлади та порушення функціонування систем життєзабезпечення (імунної, нервової, травної тощо), ураження ДНК і хвороби. При спалюванні електронних відходів також можуть утворюватися дуже токсичні речовини. Наприклад, при спалюванні полівінілхлориду можуть утворюватися діоксини, які мають потужну мутагенну дію. Тому вирішення проблеми електронних відходів у країні вимагає прийняття невідкладних заходів”.
Ганна Виговська, завідувач кафедри екологічної безпеки Державної екологічної академії післядипломної освіти й управління, наголосила: “У Європі витрати на управління відходами частково чи повністю несе виробник продукту, з якого утворилися відходи, або дистриб’ютори такого продукту можуть розділити з ним ці витрати. Усі виробники (імпортери) мають бути зареєстрованими. Компанії мають запровадити інфраструктуру для збору відпрацьованого електричного й електронного обладнання та надати принаймні користувачам у приватних домогосподарствах можливість його безкоштовного повернення. Кожен виробник зобов’язаний відповідати за фінансування діяльності стосовно відходів, отриманих від власної продукції, якщо таку продукцію розміщено на ринку після 13 серпня 2005 року. Особливу увагу приділяють організації роздільного збору відпрацьованих батарей та акумуляторів і мінімізації вивезення батарей та акумуляторів на полігони спільно з муніципальними відходами. На жаль, у нашій державі відсутність спеціального законодавчого регулювання й державного управління відходами електричного й електронного обладнання та відповідних економічних механізмів для стимулювання розширення їх переробки призводить до того, що електронні відходи все ще потрапляють на звалища. В Україні слід на законодавчому рівні закріпити принцип розширеної відповідальності виробника, переклавши на них відповідальність за виготовлення екологічно безпечної продукції, її безпечну експлуатацію, збирання й утилізацію відходів цієї продукції та створення відповідної інфраструктури. На сучасному етапі дуже важливим є завершення розробки й ухвалення Технічного регламенту з поводження з відходами електронного й електричного обладнання та максимальне наближення його положень до відповідних європейських директив”.
Ігор Щербак, заступник директора Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів, зауважив: “Я не так скептично ставлюся до наявної законодавчої бази щодо електронних відходів. Поводження з електронними відходами регулюється в межах загального законодавства про відходи, однак існує певна розпорошеність норм щодо електронних відходів серед нормативної бази стосовно відходів у цілому. Підготовано нові спеціальні нормативні документи, вони чекають на затвердження. У нас іще немає досвіду роботи з електронними відходами, а також немає відповідної статистики стосовно обсягів їх утворення, тому Міністерство екології та природних ресурсів запровадило у квітні 2013 року Меморандум про співпрацю щодо відпрацьованих хімічних джерел струму (батарейок, акумуляторів) задля забезпечення їх подальшої безпечної утилізації. Цей документ є відкритим для приєднання, і вже зараз надходить багато заявок. Ми бажаємо вивчити думки та реакцію людей, щоб робити подальші кроки на шляху вирішення проблеми електронних відходів”.
Контакти:
Всеукраїнська екологічна громадська організація “Мама-86”
Ольга Цигульова
(044) 227 02 57
067 403 26 09
info@mama-86.org.ua
***
Європейська програма Міжнародного фонду “Відродження” сприяє європейській інтеграції України через поєднання зовнішних вимог Європейського Союзу, які випливають із підписаних міжнародних домовленостей, з підтримкою їх відстоювання та просування з боку українського громадянського суспільства, громадських організацій, які працюють заради утвердження європейських цінностей відкритого суспільства в Україні.
