8 грудня в Києві презентували художню книжку «Голос війни: історії ветеранів», яка стала результатом соціального проекту «Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО», що реалізовував «Інтернью-Україна» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
8 грудня в Києві презентували художню книжку «Голос війни: історії ветеранів», яка стала результатом соціального проекту «Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО», що реалізовував «Інтернью-Україна» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
«Коли Фонд підтримував цю ініціативу, ми сподівалися створити можливість для ветеранів АТО відверто поговорити, переосмислити їх досвід, спробувати себе у незвичній ролі. Ці очікування виправдалися повною мірою, навіть дещо більшою. Вийшла спокійна і, водночас, відверта розмова про пережите. Такі ініціативи зараз дуже потрібні», – наголошує Станіслав Лячинський, директор програмної ініціативи «Громадські ініціативи Нової України» Міжнародного фонду «Відродження».
Організатори проекту прагнули навчити ветеранів писати просто; надавати літературну чи репортажну форму своїм спогадам, враженням, думкам; працювати з текстами онлайн, у соціальних мережах, майбутньому блозі чи колонці.
«Якщо на війні зв’язок – це рація, то в мирному житті замість рації – ця книга. Текст за текстом ветерани налаштовують систему координат. Через контексти спогадів позначають позиції сенсу життя, який вони пізнали. Діляться ключами до розуміння тих речей, про які зазвичай мовчать», – говорить модератор Школи, боєць батальйону «Айдар» Дмитро Лавренчук.
Школа тривала 17 червня – 5 серпня 2017 року й складалася з 10 одноденних літературних студій-воркшопів від відомих українських письменників, блоґерів та журналістів. Зокрема, Сергія Жадана, Євгена Положія, Катерини Бабкіної, Романа Вінтоніва, Богдана Кутєпова, Романа Зіненко, Ростислаав Семківа, Отара Довженко, Михайлини Скорик, Павла Солодько, Дмитра Лиховій, Віталія Мороз, Анатолія Дністрового, Максима Бутченко, Оксани Чорній та інших.
Під час занять учасники навчилися ключовим літературним технікам та стандартам lifestories, здобули практичні навички відео-блогінгу; дізналися, як співпрацювати з видавництвами та просувати свої тексти в онлайн, навчилися працювати з текстами для соціальних мереж, блогу, отримали індивідуальні консультації від авторів-менторів, а також дізналися про досвід колег – ветеранів-письменників про те як почати писати, щоб ці тексти читали і зрозуміли мільйони.
Учасниками Школи й майбутніми письменниками стали 22 ветерани АТО: наймолодшій авторці всього 22 роки, а найстаршому – 55. Серед авторів чоловіки та жінки різних професій: піаніст, вчителька початкових класів, дизайнер, маркетолог, журналіст, військовий капелан, викладачі та волонтери.
Результатом Школи стала збірка 29 різних оповідань, в яких переживання, світогляд, роздуми, туга, гумор та сподівання колишніх бійців. Книжка стала голосами тих, хто захищає Україну. Організатори кажуть, що у цих голосах можна почути пережитий біль, оскільки історії є чесними – без посередників, фільтрів й обмежень. Для читача – це можливість прожити окремі моменти війни. Побути солдатом. Прожити спільну історію. Відчути, як пахне залізо, що таке страх, сміх, туга, докори сумління.
Редакторкою та упорядницею книги стала відома українська журналістка, Леся Ганжа. Тексти в книзі супроводжуються глибокими фотоілюстраціями Юлії Кочетової-Набожняк.
