14 липня відбулося засідання Клубу відкритого суспільства на тему «Український інформаційний щит: як захиститися від російського булшіту».
На другий рік після повномасштабного вторгнення та дев’ятий рік російсько-української війни український інфопростір все ще наповнений ворожими наративами. росія продовжує інвестувати мільярди, щоб наповнити наші соцмережі та новинні стрічки панікою, конспірологією, фейками та шкідливими трактуваннями подій. Активні учасники проросійської інфраструктури впливу (експерти колишнього медведчуківського телепулу) поступово повертаються в український інформпростір. І хоча більшість інформаційних атак не мають успіху, ворожі наративи систематично продовжують потрапляти в український інформаційний простір, відволікаючи ресурси, поглиблюючи суспільну тривогу та посилюючи соціальні розриви.
Під час засідання Клубу його учасники відзначили наступні проблеми:
- Боротьба з російськими наративами і з проявами ворожими пропаганди, яка зображає демократію, незалежність фікціями, а цінності відкритого суспільства нав’язаними – давня історія. Є цілі набори конспірології, як глобальної, так і місцевої. Це все знаходиться зараз в тіні від головного: це все російські наративи, які частково вбирають в себе і глобальну конспірологію, так і певні нові речі путінської війни проти України.
- Однак, є ще більш технологічні набори, які запускаються в інформаційний простір в залежності від наявних задач впливу на масову свідомість. В першу чергу наративи, метою яких є деморалізація українського суспільства, розчарування, зневіра в тому, що і для чого Україна робить
- При цьому, важко провести чітку лінію, де ми маємо справу з цілеспрямовано поширюваними наративами і якимись стихійними процесами в суспільстві, а де люди просто обмінюються, не маючи компетенції, якимись емоційними наборами таких наративів
- Дослідження VoxСheck показали певну стійкість українців щодо новоявлених наративів ворожої пропаганди, але щодо її окремих «канонічних» установок, то вона не дуже меншає. Зокрема, 43% опитаних в Україні і 36 % українців в Європі ( травень-червень) не погодилися з тезою, що в Україні мало поширена нацистська ідеологія; 32 % опитаних за кордоном погодилися, що в Україні утискають російську мову; 25% в Україні, 29% за кордоном погодилися з твердженням, що Захід використовує Україну в своїх власних цілях; 26% Україна, 29% за кордоном погодилися із тезою, що «Росія в Україні воює проти заходу та НАТО»
- Таким чином, наративи, які до 2022 року протискували з проросійських каналів знайшли свій відгук та мають ознаки вкорінення, однак реакція на пропагандистські інновації після початку великого вторгнення інша
- Разом з тим, викривлення, які спричиняє російська пропаганда, мало впливають на поведінку українців, зокрема, на їхній політичний вибір, на відміну від ситуації, що була після 2014 року. Наразі в Україні вже нема політичних репрезентантів позиції, яка активно корелюється з російськими пропагандистськими наративами
- Помітною проблемою є те, що проросійські наративи поширює і виявляє високу вразливість до них україномовна і цілком зріла патріотично група (передусім, віряни УПЦ), яка, однак, не бачать проблеми суміщати несумісні речі. Для неї поділ у цій війні іде не через вибір «за Росію» чи «за Україну», а в через те, що сприймається, як справжнє. І ця група людей, під впливом все ще орієнтованої на Москву УПЦ, не сприймають українську державність, як справжню. Ця тенденція – не щось унікальне, це довготриваюча інерція розпаду імперії, однак вона створює суттєві ускладнення у період війни та активного інформаційного тиску ворога.
- В протидії російським наративам нам не вистачає якісних пояснень, не вистачає пояснювальної журналістики. Проблемою також є відсутність інфраструктури поширення українських інформаційних меседжів.
- В цілому, останнім часом спостерігається тенденція зменшення загальної кількості відвертих фейків, але зростають маніпуляції, спрямовані на те, щоб пересварити українців.
- Ефектом єдиного телемарафону може стати утвердження інформаційної бульбашки, зручної і комфортної для влади, що формує загрози збереження такого підходу і в повоєнний період
- Відсутність продуктивних дискусій в медіа створює ситуацію, коли «люди хочуть отримати відповіді на свої питання. А якщо не говоримо ми , то говорить ворог». І російська пропаганда активно використовує ці прогалини в свої інтересах, заповнюючи власним контентом.
- Варто враховувати, що, на відміну від інших російських імперських екосистем, пропагандистська машина Росії має досить складну структуру і порівняно високий рівень децентралізації. В її межах та в підтримку її завдань працюють і офіційна державна пропаганда, і телевізійні «ток-шоу», і «фабрики тролів», і ТГ-канали, і мережа «воєнкорів», і «хорошіє рускіє» тощо
Під час розмови були також відзначені такі можливості:
- Моніторингування інформпростору вже є недостатнім, необхідно виходити на правильне розуміння як будувати політику, як радити нашим державним інституціям; є ситуації, коли ми пропускаємо удар, або діємо надто прямолінійно. Нам треба більше думати над тим, що ми можемо пропонувати на основі тих знань, які в нас є.
- Пряме спростування фейків в режимі інтенсивної війни – чи найгірший спосіб боротьби із ними. Боротися з кожним конкретним фейком безглуздо, ми маємо виробляти загальний імунітет від враження ними
- В цих умовах наше завдання – працювати на випередження спроб Росії розколювати українське суспільство, нам потрібно «дати вакцину проти розколу наперед».
- Комунікація влади в режимі єдиного телемарафону загалом ефективно виконувала завдання по консолідації суспільства в протидії російській агресії, зокрема й її пропаганді. Однак, на другому році війни такий формат вже став інерційним, починає відживати себе і все виразнішим стає питання про повернення до традиційного режиму мовлення інформаційних каналів
- Дієвим, хоча й не абсолютним, механізмом протидії російським наративам є виявлення і нейтралізація (зокрема, й через блокування) каналів їхнього поширення
- Однак, одними засобами блокування проблему вживлення і поширення російських інформаційних вірусів та наративів вирішити складно. За межами України механізм заборони взагалі не працює, крім того за кордоном втомилися від поганих новин про Україну. Для нас є гострою проблема, що Україна може запропонувати замість російського контенту, нам треба більше якісних культурних продуктів для пропагування на зарубіжні авдиторії – театри, виставки, кіно, серіали.
- Для формування ефективної системи протидії дезінформації та іншим ворожим впливам в інформаційній сфері є потреба узгодження термінологічного апарату та відпрацювання методологічної єдності виявлення, кваліфікації та вибору заходів нейтралізації ворожих наративів.
