У межах ХІІІ Форуму розвитку громадянського суспільства, організованого ІСАР «Єднання» у партнерстві з Міжнародним фондом «Відродження», відбулася панельна дискусія «Україна 3.0. Як нам стати центром нової геометрії політичних альянсів?». Мета заходу – сформувати бачення України як одного з ключових центрів у системі нових демократичних альянсів.
Розмова об’єднала два виміри – глобальний та український. На глобальному рівні дискутанти розглядали, як російсько-українська війна змінює правила світової політики, уявлення про демократію та цінності, як можуть і мають формуватися міжнародні партнерства на основі солідарності та спільної безпеки. На українському – що необхідно зробити самій Україні, аби перейти від статусу жертви та фронтиру до повноцінного суб’єкта та співтворця міжнародних альянсів.
Учасниками дискусії стали: Орися Луцевич (Голова Ukraine Forum при Chatham House, дослідниця програми Russia & Eurasia), Паскаль Гілен (професор соціології мистецтва і політики культури в Університеті Антверпена, Бельгія), Едвін Бендик, очільник Фундації імені Стефана Баторія (Польща), Ольга Айвазовська (Голова правління громадянської мережі OPORA, міжнародна експертка з виборчих процесів та парламентської роботи, співзасновниця International Centre for Ukrainian Victory та Вілфред Ільге (дослідник German council on Foreign Relations, експерт з України та росії, Німеччина). Модерувала дискусію Олеся Островська-Люта (Генеральна директорка національного комплексу мистецтв і культури «Мистецький Арсенал»)
Україна між війною та демократією: сила суспільства і слабкість інституцій
Першою слово отримала Орися Луцевич, яка відповіла на питання про сприйняття Заходом українських протестів проти корупції під час війни. Вона наголосила, що на Заході це радше розуміється як сила суспільства, хоча «вулична політика свідчить про слабкість інституцій». Водночас, за її словами, досвід України демонструє, що «кожна країна має усвідомити, що її громадяни мають бути її варті». Луцевич підкреслила значення децентралізації, назвавши її «антидотом до популізму» та фактором стійкості, що дозволив країні відновитися після потрясінь.
Професор Паскаль Гілен, характеризуючи стан європейської демократії, відзначив парадокс: Україна, попри війну, демонструє високий рівень громадянської активності, тоді як суспільства західних країн стикаються зі «своєрідною інтернаціоналізацією», яка послаблює їхні демократичні спільноти.
Альянси, безпека та демократичний вибір: між цінностями і комфортом
Голова правління ГМ ОПОРА Ольга Айвазовська зосередилася на глобальному зламі, перед яким стоїть світ: між демократичними урядами та режимами, що спираються на силу, ресурси та нехтування правами людини. Її оцінка доволі жорстка: «Ми програємо цю гру, і ціною буде існування незалежної України та незалежної Європи… але це ще не момент, коли вже пізно». Вона підкреслила, що демократичні держави часто уникають непопулярних рішень, не хочуть жертвувати матеріальним комфортом – на відміну від України, яка, будучи «молодою демократією», змушена робити вибір на користь відповідальності та виживання.
Зі свого боку, Гілен піддав гострій критиці прем’єр-міністра Бельгії через його висловлювання та дії, напрвлені проти проти конфіскації активів РФ. На думку професора, Барт де Вевер загалом робить усе, «щоб зробити Бельгію дисфункціональною» і підриває її демократію.
Айвазовська ж наголосила: альянси можливі лише між реальними, а не фасадними демократіями – тож приклади на кшталт сучасної Угорщини не можуть бути частиною таких об’єднань.
Едвін Бендик підняв тему українсько-польських відносин. Він зазначив, що попри «дивовижний» сплеск солідарності 2022 року, ставлення до українців у Польщі повернулося до довоєнного рівня, а суспільні травми та скепсис щодо мігрантів залишаються впливовими факторами. За його визнанням, на жаль, за цей час ані в Україні, ані в Польщі не було жодних системних заходів, аби покращити відносини між українцями та поляками.
Олеся Островська-Люта зауважила, що після Другої світової Польща вперше в своїй історії стала моноетнічною державою. Однак, повномасштабне вторгнення Росії в Україну це порушило і це теж впливає на сприйняття українців поляками.
Дослідник Вілфрід Ільге відповів на питання, чи є Україна для Німеччини активом чи тягарем. Він переконаний, що попри політичні загрози, у ФРН «є стабільна більшість на підтримку України». Ільге нагадав, що Україна стала ключовою для європейської безпеки ще після Помаранчевої революції. Водночас він говорить про завершення епохи ліберального світопорядку та потребу створення нових форм співпраці, зорієнтованих на молоді покоління. І в такій ситуації не залишається нічого іншого, як створювати нові альянси. Зокрема, й для того, щоб спілкуватися з новими поколіннями, які з’являються в Україні, Німеччині та навіть у США.
Демократія майбутнього: конкуренція чи співпраця та роль України у новій архітектурі світу
Під час обговорення конкуренції між містами та громадами Гілен закликав до співпраці, тоді як Айвазовська зауважила, що «конкуренція — це нормально», але справедлива конкуренція потребує культури та рівних правил. Фермерські протести в ЄС вона навела як приклад боротьби за ресурси, яка здатна переходити в агресію.
Ільге додав, що конкуренція корисна лише тоді, коли ресурси використовують «у правильному напрямку», а автократичні режими за своєю природою виступають проти чесного ринку. Він наголосив, що вплив «майбутніх монополістів» в цьому плані є великою небезпекою.
При обговоренні майбутнього демократій в ближчій історичній перспективі Орися Луцевич підкреслила, що Україна «вибрала» демократичний шлях, а лінія фронту сьогодні буквально розділяє автократії та демократії. Вона закликала Європу усвідомити власну «цивілізаційну вищість» і попередила: «Європа перебуває в летаргічному сні, але наше завдання – не зриватися, аби не сталося трагедії».
Бендик підсвітив роль місцевого самоврядування, адже у Польщі лише 30% громадян відчувають вплив на державні рішення, але 80% – на рішення громад. На його думку, західному світові є, чого повчитися в України, адже навіть в умовах війни в Україні зберігається віра в демократію, як інструмент вирішення проблем.
Гілен сформулював потребу в новій «ідеології демократії», а Ільге наголосив, що майбутнє демократичних систем залежатиме від результату війни в Україні та вміння Європи формувати власний переговорний порядок денний.
На завершення Айвазовська прокоментувала проблему «безпорадності європейців»: «Жодна країна не є безпорадною, доки сама не прийме такого рішення». Вона наголосила, що сила альянсів визначається діями, а не деклараціями, і що справжній суверенітет включає готовність приймати складні рішення та брати відповідальність.
Дискусія на Форумі показала: Україна не просто прагне інтегруватися у демократичний світ – вона вже є його активним творцем. Учасники погоджуються, що майбутнє демократій залежить від здатності об’єднуватися навколо цінностей, а не лише інтересів. Україна, яка платить високу ціну за свободу, стає моральним і політичним орієнтиром для партнерів. Саме тому роль громадянського суспільства та готовність до відповідальності визначатимуть, чи стане Україна центром нової геометрії політичних альянсів.
